Склад показників діяльності технічного відділу підприємства

РОЗРОБКА ПРОДУКЦІЇ НОВОГО АСОРТИМЕНТУ
Показники факторів	Відповідність асортименту попиту. Коефіцієнт оновлення асортименту
Показники витрат	Зниження витрат на гривню реалізованої продукції
Показники результатів	Підвищення обсягу виробництва нової продукції. Підвищення обсягу експортної продукції. Підвищення прибутку
Показники ефективності	Підвищення раціональності структури асортименту. Задоволення попиту. Підвищення рентабельності
Показники якості виконання спеціальних функцій	Гнучкість реакції на попит і зміну моди
ОРГАНІЗАЦІЯ І ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА
Показники факторів	Скорочення циклу технічної підготовки виробництва. Скорочення термінів освоєння виробництва нової продукції. Відповідність радикальності нововведень типу реакції підприємства на зміни на ринку
Показники витрат	Собівартість продукції. Постійні витрати
Показники результатів	Обсяг випуску продукції в натуральному численні, в товарній продукції
Показники ефективності	Рентабельність продукції. Рентабельність виробництва. Фондовіддача. Продуктивність праці. Економічний ефект від впровадження нових технологічних процесів
Показники якості виконання спеціальних функцій	Оптимізація процесів технічної підготовки виробництва. Своєчасність переходу до нового життєвого циклу технології/попиту
ОСВОЄННЯ ВИРОБНИЦТВА НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
Показники факторів	Кількість модернізованих робочих місць (одиниць устаткування). Кількість працівників, що освоїли нові технологічні операції
Показники витрат	Скорочення змінних витрат
Показники результатів	Коефіцієнт оновлення асортименту за обсягом випуску. Коефіцієнт оновлення асортименту за моделями. Приріст прибутку за рахунок освоєння випуску нової продукції
Показники ефективності	Підвищення рентабельності продукції
Показники якості виконання спеціальних функцій	Скорочення термінів освоєння нової продукції. Своєчасність переходу до нового життєвого циклу товару
СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ
Показники факторів	Нові моделі, що отримали сертифікат відповідності (у %)
Показники витрат	Витрати на сертифікацію
Показники результатів	Підвищення безпеки продукції для споживача. Підвищення конкурентоспроможності продукції і обсягу експорту
Показники ефективності	Підвищення ефективності експорту
Показники якості виконання спеціальних функцій	Своєчасна підготовка до сертифікації. Питома вага самосертифікації
ОРГАНІЗАЦІЯ ОСВОЄННЯ НОВИХ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ
Показники факторів	Тривалість освоєння нової виробничої потужності
Показники витрат	Постійні витрати
Показники результатів	Обсяг випуску продукції за нормою освоєння нової виробничої потужності і фактичний рівень освоєння проектної потужності
Показники ефективності	Збалансованість темпів приросту нових виробничих потужностей з темпами зростання попиту на продукцію
Показники якості виконання спеціальних функцій	Гнучкість реакції підприємства на зміни на ринку

Узгодження факторів управління і методів управління (пара «ФкУ, МУ»). Характер впливу залежить від природи фактора і його сприйнятливості до тих або інших методів впливу. Управлінське рішення полягає у формуванні раціональної пари множин «ряд факторів управління», «ряд методів впливу на ці фактори», тобто пари [ФкУ, МУ]. В управлінні підприємствами широко використовуються економічні, соціальні (мотивуючі), організаційно-адміністративні і правові методи, а також їх різні поєднання. Якщо необхідно впливати на стан фактора «капітал», слід привести в дію економічні методи (наприклад, капіталізацію амортизації), соціальні методи (наприклад, мотивацію якісної експлуатації устаткування персоналом), організаційні методи (наприклад, організацію взаємодії з постачальниками сировини і комплектуючих виробів), правові методи (наприклад, правова дисципліна постачань). Якщо ж необхідно впливати на стан фактора «праця», слід застосовувати мотивуючі методи, щоб посилити мотиви праці і (або) здійснити зміщення мотивів на поставлені цілі. Комплексність методів впливу на фактори різної природи визначає об'єктивну необхідність формування комплексного механізму управління виробничими системами.

Узгодження методів управління і ресурсів управління (пари «МУ, РУ», «ФкУ, РУ»). Під ресурсами управління слід розуміти джерела впливу на фактори управління. У виробничих системах цими джерелами можуть бути:

• матеріальні ресурси виробничої системи, зокрема грошовий і речовий капітал, а також інвестиційний, виробничий і науково-технічний потенціали;

• соціальний (особовий і колективний) потенціал організації;

• організаційний потенціал виробничої системи.

Ці три джерела не є ізольованими, оскільки формуються в результаті взаємного впливу. Так, соціальний потенціал створюється під впливом системи і норм оплати праці, рівня науково-технічного розвитку виробництва і професійної підготовки персоналу, культури виробництва, організації управління і інших факторів. У свою чергу, матеріальні ресурси виробничої є результатом мобілізації соціального потенціалу.

Під організаційним потенціалом підприємства розуміють діапазон організаційних можливостей його функціональних служб (маркетингу, виробництва, НДДКР), а також загальнокорпоративного управління. Очевидно, що організаційний потенціал формується під впливом матеріальних ресурсів, науково-технічного і соціального потенціалів виробничої системи.

Обмеження в ресурсах можуть приводити до необхідності перегляду раніше сформованої пари [ФкУ, МУ] за складом вибраних факторів і методах впливу на них. Зміна пари [ФкУ, МУ], у свою чергу, зажадає в парі [ЦУ, ФкУ] узгодили цілі управління з реальними можливостями впливу на фактори. Тільки за наявності такої відповідності можна вважати, що ряд факторів, вплив на які може дати реальні результати, виявлений.

В умовах обмеження ресурсів постає завдання визначення пріоритетності факторів, значущість яких визначається цілями управління. Для досягнення кожної мети існує свій ряд пріоритетності факторів. Виявлення цих рядів є одним з основних завдань формування конкретних механізмів управління. Необхідність ранжування факторів управління за їх пріоритетністю підтверджується як вітчизняним, так і зарубіжним досвідом.

Дослідження проблем американського менеджменту показує, що американські компанії часто не отримують високої віддачі від мільярдних інвестицій, які були вкладені в устаткування і автоматизацію інформаційних процесів, оскільки, не дивлячись на ці інвестиції, продуктивність праці службовців залишилася на рівні 60-х років, а найбільш знамените зростання продуктивності у сфері виробництва досягалося швидше, за рахунок змін в організації праці, ніж за рахунок інвестицій. Є ряд причин такого становища:

• напрям інвестицій у виробничі системи з низькою ефективністю: коли організація виробництва знаходиться на низькому рівні, якість продукції низька, персонал не володіє достатньо високою кваліфікацією і не несе відповідальності за виконану роботу, то навіть найсучасніше устаткування не забезпечить зростання продуктивності і ефективності;

• автоматизація погано організованого виробництва. Перш ніж автоматизувати роботу, потрібно провести раціоналізацію операцій усередині системи;

• створення працезберігаючих технологій. В цьому випадку інвестиції прямують на скорочення витрат на робочу силу, хоча ці витрати складають в багатьох галузях вже менше 15%, а непрямі і матеріальні витрати, витрати на використання устаткування відіграють значнішу роль. Було б правильніше направляти ці інвестиції на створення матеріально- і фондозберігаючих технологій або ефективної системи управління на базі комп'ютерної технології;

• зростання складності устаткування випереджає підвищення кваліфікації працівників. У разі щонайменшої неполадки устаткування працівник недостатньо високої кваліфікації просто не знає, що робити;

• складні і гнучкі технічні системи використовуються не за призначенням, тобто коли не вимагається такої складності і гнучкості.

Аналогічні висновки можна зробити і на основі аналізу ефективності інвестицій в розвиток вітчизняних промислових підприємств. Так, має місце неефективне використання нового імпортного устаткування, що включається в діючу технологічну систему, через неповноцінну реалізацію його можливостей по продуктивності і гнучкості або через невідповідність проектних параметрів устаткування параметрам вітчизняної сировини.

Властивості виробничої системи розвиваються під впливом керуючих дій, і самі є факторами управління. Найважливішим з таких факторів виступає здатність підприємства відтворювати, акумулювати і ефективно використовувати матеріально-речові і трудові ресурси, необхідні для розвитку. Цей фактор включає:

• інвестиційний потенціал підприємства, що визначається зростанням курсу акцій і реінвестуванням прибутку;

• стартові умови розвитку;

• наявність власної науково-дослідно-виробничої і навчальної бази, здатної здійснювати розвиток (власної системи розвитку);

• здатність використовувати науково-виробничий потенціал зовнішнього середовища підприємства (зовнішньої системи розвитку);

• сприйнятливість виробничої системи до нововведень і її здатність до самонавчання;

• керованість виробничої системи, здатність керівництва передбачати об'єктивний хід розвитку, формувати і послідовно реалізовувати технічну політику на достатньо довгострокову перспективу.

Таким чином, комплексним механізмом управління є сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових (а у ряді випадків – також політичних) способів цілеспрямованої взаємодії суб'єктів господарювання (суб'єктів підприємництва і науково-технічного розвитку) і впливу на їх діяльність, що забезпечують узгодження інтересів взаємодіючих сторін, об'єктів і суб'єктів управління. Оскільки фактори управління можуть мати економічну, соціальну, організаційну, правову і політичну природу, комплексний механізм управління повинен бути системою економічних, мотиваційних, організаційних і політичних механізмів, що формуються під впливом права.

Перехід до ринкової економіки ознаменувався відкиданням організаційно-адміністративного мономеханізму не тільки через його неефективність, але й тому, що форма його існування протирічить принципам акціонерної демократії. На перший план було висунуто завдання створення мономеханізму іншої природи – економічного механізму. Проте як і раніше необґрунтовано ігнорується роль мотиваційних механізмів. Відмова від організаційних механізмів управління замість їх адаптації до нових умов господарювання і ігнорування мотиваційних механізмів приводять до неефективності новостворюваного економічного механізму, що зі всією очевидністю підтверджується ходом економічної реформи, що супроводжується деградацією виробництва і економічною нестабільністю. Успішно вирішити задачу подолання економічного спаду і забезпечити економічний, науково-технічний і соціальний розвиток можливо тільки в тому випадку, якщо в ході економічної і соціально-політичної реформи буде створений ефективний механізм управління, в якому оптимальним чином поєднуються механізми різної природи.

Виділення механізмів за принципом однорідності природи можливо за наявності в них провідних ознак. Проте в цілому важко виділити «чисті» механізми, які були б лише економічними або лише організаційними, або лише мотиваційними. Так, наприклад, стандартизацію продукції можна розглядати як механізм координації діяльності суб'єктів господарювання в процесах життєвого циклу продукції, тобто як організаційний механізм. У свою чергу, вимоги стандартів встановлюються на основі економічно оптимальних рішень. І, отже, стандартизація є також економічним механізмом (механізм узгодження економічних інтересів). Якщо ж при стандартизації здійснена гармонізація національних стандартів із стандартами інших країн, то стандартизація набуває рис політичного механізму