§ 2.2. Види підпорядкованості цілей

Практично будь-яка цілеспрямована діяльність організовується на основі уявлення про цілі діяльності і шляхи їх досягнення. Цілевстановлення при формуванні механізмів управління в виробничій системі має свої особливості, оскільки акціонери і різні соціальні групи, що беруть участь у виробничому процесі, по-різному уявляють собі цілі діяльності підприємства і пріоритети в їх досягненні. Тому на користь формування дієвого цілеспрямованого механізму управління важливо встановити об'єктивне представлення складу і взаємозв'язків цілей виробничої системи і суб'єктивне їх уявлення, що визначається місцем суб'єкта в системі і його поведінкою.

Виділяють три види підпорядкованості цілей: класифікаційне, композиційне і генетичне.

Композиційне підпорядкування має місце у тому випадку, коли підпорядковуюча ціль, розділяється на підлеглі підцілі, її складові, або навпаки, коли підпорядковуюча ціль, інтегрується з підлеглих підцілей; генетичне підпорядкування – підпорядкована ціль не є підціллю підпорядковуючої, але досягнення підпорядкованої мети є умовою досягнення підпорядковуючої.

Об'єктивне представлення складу цілей можна встановити відповідно до системного представлення виробничого процесу, канонічна модель якого включає вхід (виробничий і соціальний потенціали системи), оператора процесу (науково-технічний потенціал системи, мотивація праці), вихід (продукція, дохід, прибуток) і навколишнє середовище (ступінь невизначеності господарських, науково-технічних і соціальних параметрів зовнішнього середовища, рівень конкуренції на ринках, екологічні параметри).

Таке представлення виробничого процесу дозволяє визначити наступний склад цілей діяльності підприємства, що розглядається як виробничо-господарська, соціальна і екологічна система:

А – задоволення суспільних потреб в продукції і послугах підприємства;

А₁ – задоволення суспільних потреб в праці як джерелі матеріальних благ (заробітку) і самостійної цінності (більше композиційно, ніж генетично підпорядкована цілі А);

В – отримання доходу, достатнього для самоокупності підприємства, самофінансування його виробничого, науково-технічного і соціального розвитку, подолання невизначеностей зовнішнього середовища і охорони навколишнього середовища;

В₁ – отримання прибутку, достатнього для виживання в умовах конкуренції і підвищення конкурентоспроможності (ціль В₁ композиційно підпорядкована цілі В);

В₂ – підвищення і (або) підтримка добробуту акціонерів-власників капіталу (генетично підпорядковує ціль В₁);

В₃ – забезпечення доходів державного бюджету (генетично підпорядковує ціль В₁);

С – підвищення і (або) підтримка виробничого потенціалу;

С₁ – підвищення рівня науково-технічного розвитку виробництва (С₁ композиційно підпорядкована С);

Д – підвищення і (або) підтримка рівня соціального розвитку трудового колективу;

Д₁ – підвищення і (або) підтримка рівня заробітної плати і інших матеріальних благ;

Д₂ – посилення мотивації високоякісної продуктивної праці (цілі Д₁ і Д₂ композиційно підпорядковані цілі Д, ціль Д₁ генетично підпорядкована цілі Д₂);

Е – зниження збитку від негативного впливу господарських, науково-технічних і соціальних невизначеностей зовнішнього середовища;

Н – запобігання нанесенню збитків навколишньому середовищу, що завдається в результаті виробничо-господарської діяльності, а також відновлення і відтворення природних ресурсів.

Сформована таким чином система цілей підприємства має генетичне підпорядкування по відношенню до головної підпорядковуючої цілі – задоволення суспільних потреб в продукції і послугах. Є всі підстави визнати саме цю ціль головною підпорядковуючою, оскільки без потреб немає і виробництва. Виробництво потрібне тільки для задоволення потреб. Ця парадигма загальновизнана в економіці, соціології і підприємництві. Ключ до успіху підприємця можна визначити словами девізу: «Знайди потребу і задовольни її». Жодна справа, жодна робота не можуть існувати, якщо вони не задовольняють чиюсь потребу. Якщо потреба незначна, то і віддача буде невелика. Отримання доходу і прибутку досягається в результаті задоволення потреб, але не є підпорядковуючою ціллю.

Проте є й інша точка зору на підпорядковуючу ціль. Багато зарубіжних фірм і аналітики визнають підпорядковуючою ціллю отримання прибутку або підвищення потенціалу прибутковості. При цьому задоволення потреб розглядається або як умова отримання прибутку, або як мета, генетично підпорядкована отриманню прибутку. У ряді випадків мета «задоволення потреб» просто ігнорується. Так, наприклад, деякі американські компанії при поглинанні інших компаній ставлять за мету поліпшити добробут своїх акціонерів за рахунок зростання показника «ціна акції/прибуток на акцію», виробництва (задоволення потреб), що досягається без підвищення ефективності, лише за рахунок інформаційного ефекту на фондовому ринку, який нерідко сприймає інформацію про поглинання як свідчення зростання ефективності.

В американському менеджменті поняття головної мети організації замінене поняттям місії. Місія зазвичай визначає сферу діяльності компанії, деталізує її статус, декларує принципи роботи, виражає наміри керівництва. Вона відображає загальну ціль компанії в суб'єктивному уявленні її керівництвом.

Місія розглядається швидше не як база для формування системи цілей компанії, а як орієнтир для розробки її стратегії і як спосіб публічного проголошення статусу і намірів компанії, щоб ділові кола, споживачі товарів і послуг, персонал компанії і суспільство в цілому мали уявлення про її призначення, необхідність і корисність.

Американські фірми по-різному оголошують місію організації. Для одних місія – спрощене тлумачення загальної мети компанії, для інших – наміри (філософія) компанії. Так, компанія «Форд» проголосила свою місію в тезі «Надання людям дешевого транспорту». У цій короткій формулі знайшов віддзеркалення намір компанії: сфера діяльності (транспорт), характеристика товару (дешевий транспорт) і орієнтація на широке коло споживачів (дати людям дешевий транспорт). Проте такій місії не можна поставити у відповідність критерій управління. І її не можна розділити на композиційно підлеглі цілі. Формулювання місії як філософії компанії відображає якісну характеристику і містить саморекламу. Наприклад, компанія може таким чином сформулювати свою місію.

Досягнення високої майстерності у всіх сферах – в наших цілях, продукції, послугах, людях і нашому стилі життя.

Мета – стати високотехнологічною компанією, що забезпечує 20% прибутку на вкладені активи.

Якість – невід'ємна частина нашої продукції, нашого робочого оточення і людей.

Професійний менеджмент, повна довіра людям, підтримка творчості і обґрунтованого ризику.

Ухвалення управлінських рішень менеджерами всіх рівнів при чітко визначених повноваженнях і відповідальності.

Чесність і відвертість, робота в єдиній команді, вільний обмін інформацією.

Ми хочемо, щоб люди мали можливість сказати, що наша компанія – це чудове місце для роботи і що вона підтримує і визнає індивідуальні досягнення.

Визначення і обнародування місії слід визнати доцільним, оскільки це допомагає підприємствам привернути увагу ділових кіл і потенційних клієнтів і є першим кроком коректнішої і повнішої постановки головної цілі підприємства, а також встановлення відповідного нею критерію. Відділення місії від системи цілей дозволяє американському менеджменту висунути як головну ціль компанії – отримання прибутку або підвищення прибутковості.

Задоволення потреб в продукції (послугах) не є єдиною підпорядковуючою ціллю. Об'єктивно підпорядковуючою ціллю є також ціль – А₁ задоволення потреб в праці. Ця потреба зумовлюється, по-перше, необхідністю мати заробіток і, по-друге, визнанням людьми праці як самостійної цінності, що визначає якість життя. Через це ціль А₁ є підпорядковуючою нарівні з ціллю А. Досягнення цілі А₁ особливо актуально з переходом до ринкової економіки, коли виникає проблема безробіття. Багато зарубіжних фірм зрозуміли негативні наслідки скорочення своїх працівників і поповнення ними ринку робочої сили і тому створюють внутрішні ринки, забезпечуючи скорочення безробіття створенням нових робочих місць і перекваліфікацією працівників.

Створення споживчих вартостей забезпечується наявністю виробничого потенціалу (цілі С, С₁) і певного рівня соціального розвитку трудового колективу (цілі Д, Д₁, Д₂), так що вказані цілі генетично підпорядковані цілі А. В інтересах спрямованості науково-технічного розвитку на задоволення потреб важливо досягти реального підпорядкування цілей С₁ (підвищення науково-технічного рівня виробництва) і Д₂ (посилення мотивації праці) цілі А.

Водночас, посилення мотивації праці (ціль Д₂) може бути досягнуте в результаті посилення мотивів заохочення до праці – підвищення рівня заробітної плати й інших матеріальних благ (ціль Д₁) і посилення мотивів схильності до праці – задоволеності процесами праці в результаті науково-технічного розвитку виробництва (ціль С₁) і результатами праці, які привели до задоволення потреб суспільства (ціль А), а також потреби особи в праці (ціль А₁).

Цілі С і Д самі є підпорядковуючими цілями: їм підпорядковані цілі В; так, що ; ^.

Ціль В₁ підпорядкована також цілям В₂ і В₃ так, що .

Таким чином, мета отримання і підвищення прибутку підпорядкована чотирьом підпорядковуючим цілям:

• підтримка і підвищення виробничого потенціалу, зокрема науково-технічного рівня виробництва;

• підтримка і підвищення рівня соціального розвитку, зокрема заробітної плати;

• підтримка і підвищення добробуту акціонерів (власників капіталу);

• забезпечення доходів державного бюджету.