Узгодження інтересів при генетичній підлеглості меті «отримання прибутку»

Множинна підпорядкованість прибутку меті діяльності компанії є джерелом низки проблем і суперечностей між власником, державою, компанією (ми не ототожнюємо компанію з власником) і трудовим колективом. Тут цілком доречно перефразувати відоме прислів'я, сказавши: «Один з сошкою, семеро з ложкою». Виникає завдання визначення пріоритетів і узгодження інтересів сторін, що беруть участь в розподілі прибутку.

Існує безліч двосторонніх суперечностей, які спричинені генетичною підпорядкованістю цілі «отримання прибутку». Розглянемо одну з версій цих суперечностей.

1. ІНТЕРЕСИ ВЛАСНИКА І ДЕРЖАВИ (В₂, В₃):

а) ситуація В₂/В₃ – пріоритет віддається інтересам підвищення благополуччя власника порівняно з доходами державного бюджету. Держава зацікавлена в надходженні максимально можливих доходів до бюджету за рахунок податку на прибуток відповідно до податкового законодавства, але зустрічає опір в реалізації своїх інтересів, оскільки власник прагне (має можливість) отримати вищі дивіденди за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку, використовуючи як законні, так і незаконні прийоми;

б) ситуація В₃/В₂ – не зважаючи на неспівпадання інтересів, власник віддає пріоритет дотриманню інтересів держави або держава створює податкову систему, що виключає можливість порушення власником вимог податкового законодавства.

Способи узгодження інтересів: помірні ставки податку на прибуток; виключення з податкового законодавства «спокус» відходу платника податків від оподаткування; розумні законодавчі обмеження доходів власників – власників крупних пакетів акцій.

2. ІНТЕРЕСИ ВЛАСНИКА І КОМПАНІЇ (В₂, С):

а) ситуація В₂/С – пріоритет віддається інтересам власника, який прагне підвищити свій добробут шляхом отримання високих дивідендів в збиток реінвестуванню прибутку в розвиток компанії;

б) ситуація С/В₂ – компанія обмежує інтереси власника в отриманні високих дивідендів і віддає пріоритет реінвестуванню прибутку в розвиток.

Способи узгодження інтересів: вибір компанією сфер діяльності і стратегічних позицій в конкуренції, що забезпечують отримання високих прибутків в перспективі; прищеплення власникові підприємницького стилю поведінки; формування міцного ядра акціонерів, що віддають пріоритет зростанню курсу акцій; проведення розумної дивідендної політики.

3. ІНТЕРЕСИ ДЕРЖАВИ І КОМПАНІЇ (В₃, С):

а) ситуація В₃/С – інтереси держави в отриманні високих доходів від податку на прибуток зі всієї сукупності конкуруючих компаній мають пріоритет перед інтересами окремої компанії. Через це держава підтримує конкуренцію, створюючи сприятливі умови високоприбутковим компаніям;

б) ситуація С/В₃ – в гонитві за високими прибутками компанія прагне зайняти домінуюче або монопольне становище на ринку, обмежуючи конкуренцію і знижуючи прибуток всієї сукупності компаній, а отже, і доходи бюджету.

Способи узгодження інтересів: вибір компанією сфер діяльності, стратегії розвитку і стратегічних позицій в конкуренції, що забезпечують в перспективі високі прибутки і доходи державного бюджету; встановлення державою розумних ставок податку на прибуток і введення податкових методів заохочення інвестицій; раціональна антимонопольна політика держави.

4. ІНТЕРЕСИ ВЛАСНИКА І ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ (В₂, Д):

а) ситуація В₂/Д – інтереси власника домінують над інтересами трудового колективу: власник зацікавлений в підвищенні свого добробуту, зокрема за рахунок зниження витрат на соціальний розвиток;

б) ситуація Д/В₂ – трудовий колектив зацікавлений в прискоренні соціального розвитку. Суперечності загострюються і набувають конфліктного характеру в умовах контрастного майнового розшарування учасників конфлікту, а також якщо працівники підприємства не є акціонерами.

Способи узгодження інтересів: раціональна структура акціонерної власності компанії, що виключає глибоке майнове розшарування персоналу компанії, зокрема обмеження розмірів пакетів акцій і максимального числа голосів, що надаються власникам крупних пакетів акцій на загальних зборах акціонерів; надання переважних прав працівникам підприємств – неакціонерам на придбання акцій компанії; введення в раду директорів (наглядова рада) представників трудового колективу для контролю за дотриманням інтересів колективу (передбачено у ряді країн акціонерним законодавством); підвищення ефективності виробництва на основі посилення мотивації праці.

5. ІНТЕРЕСИ ДЕРЖАВИ І ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ (В₃, Д):

а) ситуація В₃/Д – інтереси держави переважають над інтересами трудового колективу: держава прагне підтримати або підвищити доходи бюджету за рахунок податку на прибуток без урахування потреби в соціальному розвитку трудових колективів, перекладаючи ці турботи на власників компаній і (або) на муніципальні органи управління;

б) ситуація Д/В₃ – інтереси трудового колективу переважають над інтересами держави: держава віддає пріоритет створенню угрупування акціонерів, що володіють крупними пакетами акцій (стратегічних інвесторів) в збиток ролі трудового колективу в управлінні компанією, що веде до ігнорування інтересів колективу при розподілі прибутку.

Способи узгодження інтересів: адаптація працівників підприємства до нових відносин власності, підвищення їх статусу як власників, вирівнювання ступеня майнового розшарування персоналу підприємства і власника; введення податкових методів заохочення соціального розвитку трудових колективів.

6. ІНТЕРЕСИ КОМПАНІЇ І ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ (С, Д).

Реалізація того або іншого пріоритету залежить від наявності у трудового колективу контрольного пакету акцій:

а) ситуація Д/С – інтереси трудового колективу переважають над інтересами компанії. Якщо контрольний пакет акцій належить колективу, останній може віддати перевагу соціальному розвитку в збиток виплати дивідендів і накопиченню реінвестованого прибутку. Проте цього збитку може і не бути, якщо заходи по соціальному розвитку приводять до посилення мотивації праці і підвищення внаслідок цього ефективності виробництва. Пріоритет інтересів колективу в цьому випадку виявляється виправданим і з погляду інтересів компанії в цілому;

б) ситуація С/Д – інтереси компанії переважають над інтересами трудового колективу. Компанія зацікавлена в капіталізації прибутку. Якщо контрольний пакет акцій не належить трудовому колективу, то власник може ігнорувати значення соціального розвитку в посиленні мотивації праці і підвищенні ефективності виробництва. Суперечності загострюються, якщо прийняті напрями науково-технічного виробництва не зустрічають підтримки колективу, тобто не ведуть до посилення мотиваційних механізмів.

Способи узгодження інтересів: прищеплення навиків підприємницької поведінки керівництву компаній і навиків господарської поведінки трудовим колективам; соціальна орієнтація науково-технічного розвитку виробництва; посилення мотивуючої ролі соціального розвитку.

Розузгодження інтересів у використанні прибутку посилюється необхідністю спрямування частини прибутку на запобігання екологічному збитку. Ця ціль в сучасних умовах виступає підпорядковуючою ціллю, поряд із задоволенням суспільних потреб в продукції, що випускається. Крім того, досягнення екологічної мети все більше стає умовою виробництва внаслідок порушення середовища існування людини та виснаження природних ресурсів. У зв'язку з цим досягнення екологічної мети стає одним з основних напрямів науково-технічного розвитку виробництва.

Таким чином , .

Оскільки , то з врахуванням вище викладеного , тобто вже «п'ятеро з ложкою». Цю обставину підсилює небезпека розузгодження інтересів, не дивлячись на те, що цілі С і Н є пересічними, тобто мають загальні підцілі.

Подолання суб'єктивності в сприйнятті цілей діяльності підприємства. Суб'єктивне представлення складу і підпорядкованості цілей різними соціальними групами залежить від їх місця у виробничому процесі і стилю поведінки. З достатнім ступенем очевидності можна виділити дві такі групи: керівники (підприємці) і фахівці підприємства (керівництво) – одна група, безпосередні учасники технологічного процесу (трудовий колектив) – інша група.

Можна виділити два типові протилежні стилі поведінки керівництва підприємства в умовах ринкової економіки: прирістний і підприємницький. При прирістному стилі поведінки керівник визначає головною метою отримання прибутку. Задоволення суспільних потреб розглядається як підпорядкована мета, оскільки без вигідних продажів не можна отримати бажаного прибутку. Тому науково-технічний розвиток і інші нововведення здійснюються лише тоді, коли стає очевидним зниження прибутку. Для отримання прибутку підтримується необхідний рівень мотивації праці. Відповідно заробітна плата підтримується на рівні, достатньому для забезпечення позитивної мотивації праці і отримання прибутку. Отриманню прибутку підпорядковано і досягнення екологічної мети: зміни в цій сфері здійснюється, коли стає очевидним, що зменшуватиметься прибуток (зокрема, в результаті санкцій за екологічні порушення).

При підприємницькій поведінці керівник визначає головною метою пошук нових потреб і їх задоволення. Підтримка і підвищення прибутку розглядається як результат задоволення потреб: чим більша потреба задоволена, тим вищий прибуток і (або) надійніше становище на ринку. Підприємець постійно шукає нові потреби і нові технології для задоволення потреб () або, знайшовши нову технологію, активно прищеплює споживачеві нову потребу (). Постійний пошук нових технологій приводить і до досягнення екологічних цілей.

Водночас, з впровадженням нової технології виникає цілий ряд соціальних проблем, пов'язаних зі скороченням частки живої праці, її спрощенням, зниженням задоволеності працюючих процесом праці (послабленням мотиву схильності до праці), погіршенням становища кваліфікованих робітників на ринку праці.

У працях по теорії нововведень наводять характерний вислів представника фірми, що розробляє гнучкі виробничі системи. Цей представник вважає, що метою керівника фірми є скорочення частки живої праці на всіх рівнях виробничої структури: «Якщо ви звільните всіх, у вас буде ідеальний завод і більшість проблем зникнуть». Ця мета несумісна з метою підвищення рівня соціального розвитку колективу. В усякому разі з'являється новий мотив змушення до праці – боязнь опинитися на відкритому ринку праці. Вирішення цього протиріччя є однією з найважливіших проблем соціальної спрямованості технічного розвитку.

Для трудових колективів характерні також два стилі поведінки: егоїстичне і господарське. При егоїстичній поведінці пріоритет віддається найближчим інтересам колективу – підвищенню заробітної плати і інших соціальних благ в збиток довготривалим інтересам. При такому стилі поведінки колектив не зацікавлений у витрачанні отримуваного прибутку на технічний розвиток виробництва, оскільки це протирічить його найближчим інтересам – підвищенню матеріального благополуччя за рахунок прибутку. Задоволення суспільних потреб в продукції підприємства відходить на другий план.

Таким чином, головною (підпорядковуючою) метою колектив з егоїстичним стилем поведінки приймає мету Д₁, яка домінує у складі мети Д. Єдиним мотивом праці стає заробітна плата і інші матеріальні блага. Задоволення суспільних потреб підпорядковане матеріальному благополуччю колективу. Такий колектив чинить опір нововведенням, побоюючись використання на ці цілі засобів, які могли б піти на підвищення його матеріального благополуччя, тобто цілі С і Д₁ розглядаються як несумісні, а прибуток приймається як засіб підвищення рівня матеріального благополуччя. Підтримуються нововведення, істотно поліпшуючі умови праці. Виживання підприємства в умовах ринку при егоїстичній поведінці колективу є проблематичним.

При господарській поведінці як підпорядковуючими цілями, колективом в рівній мірі визнаються цілі «отримання і підвищення прибутку» і «підтримка і підвищення рівня матеріального благополуччя». Мета отримання і підвищення прибутку розглядається, у свою чергу, підпорядкованою цілям виробничого і соціального розвитку, які вважаються приблизно еквівалентни:ми по значимості.

Стиль поведінки трудового колективу може зумовити стиль поведінки керівництва підприємства: при егоїстичній поведінці трудового колективу керівництво вимушене комбінувати підвищення прибутку і підприємницький стиль поведінки; господарський стиль поведінки колективу заохочує керівництво до підприємницького стилю.

Для контрастнішого віддзеркалення відмінностей в об'єктивному і суб'єктивному представленні генетичних зв'язків в системі цілей діяльності підприємства результати викладеного вище обговорення наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Об'єктивне і суб'єктивне представлення генетичних зв'язків в системі цілей діяльності підприємства (версія)

Цілі і об'єктивне уявлення		Суб'єктивне представлення підпорядкованості цілей
		Керівництвом підприємства		Трудовим колективом
		Прирістна поведінка	Підприємницька поведінка	Егоїстична поведінка		Господарська поведінка
1.	Задоволення потреб. Підпорядковуюча ціль	Підпорядкована отриманню прибутку	Підпорядкована виживанню в конкуренції. Підпорядковує науково-технічний і виробничий розвиток	Підпорядкована оплаті праці		Підпорядкована отриманню доходу і прибутку
2.	Задоволення суспільних потреб в праці. Підпорядковуюча ціль	Швидше підпорядкована отриманню прибутку, чим є підпорядковуючою	Підпорядкована виживанню в конкуренції. Підпорядковує виробничий розвиток	Підпорядкована оплаті праці		Підпорядковує оплату праці, соціальний розвиток і мотивацію праці
3.	Отримання прибутку. Підпорядкована прискоренню виробничого, науково-технічного і соціального розвитку.	Підпорядковуюча ціль	Підпорядкована виживанню в конкуренції і науково-технічному розвитку	Підпорядкована підвищенню оплати праці		Підпорядковує задоволення потреб. Підпорядкована виробничому і соціальному розвитку
4.	Підвищення добробуту акціонерів (власників). Підпорядкована задоволенню потреб і отриманню прибутку	Підпорядковує отримання прибутку.	Підпорядкована виробничому і науково-технічному розвитку (підвищенню добробуту акціонерів в перспективі)	У відкритих АТ підпорядкована оплаті праці. У закритих АТ підпорядковує отримання прибутку		Підпорядкована виробничому і соціальному розвитку
5.	Забезпечення доходів державного бюджету. Підпорядковує отримання прибутку	Не має підпорядкування	Підпорядкована виробничому і соціальному розвитку	Не визнається актуальною або не має підпорядкування	Підпорядкована виробничому і соціальному розвитку
6.	Підвищення виробничого потенціалу. Підпорядкована задоволенню потреб, отриманню доходу і прибутку	Підпорядкована приросту прибутку	Підпорядкована виживанню в конкуренції і отриманню прибутку	Не визнається актуальною	Підпорядкована підвищенню прибутку

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Акофф Р. Планирование в больших экономических системах /Пер. с англ. Б. Рубальского; Под ред. И. А. Ушакова. – М: Сов. радио, 1972.

2. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента /Пер. с англ.; Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И.Соколовой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

3. Брели Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. – М.: Олимп–бизнес, 1997.

4. Велесько Е.И., Быков А. А., Дражек 3. Стратегическое управление: практика принятия системных решений: Учебное пособие. – Минск: Тэхналогія, 1997.

5. Виссема Х. Менеджмент в подразделениях фирмы /Пер. с англ. –М.: Инфра–М, 1996.

6. Дойл П. Менеджмент: стратегия и тактика / Пер. с англ.; Под ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб.: Питер, 1999.

7. Карлоф Б. Деловая стратегия: концепция, содержание, символы/Пер, с англ. – М.: Экономика, 1991.

8. Кинг У., Клиланд Д. Стратегическое планирование и хозяйственная политика. – М.: Прогресс, 1982.

9. Круглов М. И. Сложные системы и их анализ. — М.: Институт управления народным хозяйством, 1975.

10. Круглова Н. Ю., Круглов М. И. Стратегический менеджмент. Учебник для вузов. — М.: Издательство РДЛ, 2002.

11. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента/ Пер. с англ.– М.: Дело Лтд, 1992.

12. Портер М.Е. Стратегія конкуренції. – К.: Основи, 1998.

13. Степанов М.В. Стратегия хозяйственного поведения корпораций США.– М.: Наука, 1990.

14. Стерлин А.Р., Тулин И.В. Стратегическое планирование в промышленных корпорациях США (опыт развития и новые явления). – М.: Наука, 1990.

15. Стратегическое моделирование и прогнозирование/ Под ред. Гранберга А.Г. – М.: Финансы и статистика, 1995.

16. Стратегическое планирование / Под ред. Э.А. Уткина. – М.:ТАНДЕМ, 1998.

17. Стратегическое управление / Под ред. Попова С.А. – М.: ИНФРА, 1999.

18. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент: искусство разработки и реализации / Пер. с англ. – М.: Банки и биржи,1998.

19. Томпсон мл. А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа – К.: Вільямс, 2003. – 924 с.

 - знак композиційного підпорядкування; - знак генетичного підпорядкування; - знак виділення частини з цілого (без В₁).

14