1.3Сучасні технології навчання

В багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє за тією

цивілізацією, яка по максимуму забезпечить розвиток інтелектуального та

творчого потенціалу своїх громадян.

Освіта — одна із найважливіших сфер людської діяльності і

визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність

упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають

навчання, виховання, формування навичок наукової роботи і управління,

заснованих на модернізованій дидактичній системі. Результативність цього

процесу досягається використанням сучасних високоефективних методів,

засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним

масивом наукових знань. У такому контексті інформатизація та

інформаційні технології надають освіті нетрадиційного характеру.

Для сучасного суспільства впровадження інноваційних технологій в

освіту має не стільки теоретичне, скільки прагматичне значення, оскільки в

умовах глобалізації воно стосується його історичного розвитку та

перспектив, які пов'язані з так званими «високими технологіями».

Їхніми головними аспектами є:

 технологізація всіх видів наукових досліджень: природничих,

математичних, хімічних, гуманітарних, соціальних, політологічних,

культурологічних та ін.;

 зміщення державного фінансування зі сфери фундаментальних

досліджень у сферу технологічних імплікацій, у розвиток соціальної та

інформаційної інфраструктури науки;

 впровадження сучасних комп'ютерних і мережевих технологій;

створення нових гнучких організаційних форм у вигляді мобільних

наукових організацій оперативного реагування на актуальні проблеми;

безперервна модернізація та інтеграція науково-дослідних і освітніх

систем, підвищення національного престижу освіти, технологій і

науки, їхня орієнтація на вирішення проблем стійкого розвитку й

усунення загроз дестабілізації у глобальному і локальному масштабах;

 зростання і широке застосування нових інформаційно-освітніх

технологій. XXI століття — це століття освіти;

 у практиці прогнозування науки і технологій освіта розглядається як

структурний елемент науки і механізм створення суспільства,

побудованого на знаннях. Необхідною умовою використання

інформаційних технологій є реформування системи освіти, розробка

нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти.

Головними напрямами цього процесу мають стати:

 створення предметно-орієнтованих навчально-інформаційних

середовищ, які дозволяють використовувати мультимедіа, системи

гіпермедіа, електронні підручники та ін.;

 освоєння засобів комунікації (комп'ютерної мережі, телефонного,

телевізійного, супутникового зв'язку для обміну інформацією);

 навчання правил і навичок «навігації» в інформаційному просторі;

 розвиток дистанційної освіти.

Навчання з використанням інноваційних технологій якісно перевищує

класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об'єднувати в межах

класичної освіти: навчання, працевлаштування, планування кар'єри,

безперервну освіту.

Головні ознаки педагогічної технології

Будучи наділеною всіма ознаками системи, що типо­логічно ріднить її з усіма соціальними системами, педа­гогічна технологія має специфічні сутнісні ознаки, які виокремлюють її як самодостатній неповторний фено­мен. До таких специфічних сутнісних ознак належать:

- концептуальність (передбачає опору технології на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);

- діагностичне визначення цілей і результативності (полягає в гарантованому досягненні цілей, ефективних результатів за оптимальних затрат для досягнення пев­ного стандарту навчання);

- економічність (виражає якість, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізацію праці педагога і досягнення запланованих результатів у найстисліші строки);

- алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (передбачає легке відтворення конкретної технології будь-яким педагогом у будь-якому освітньому закладі). Кожний етап і прийом роботи повинен обумов­люватися математично точно і передбачати можливість заміни іншим. Керованість пов'язана з можливістю чіт­кого визначення мети, планування, проектування педа­гогічного процесу, поетапної діагностики;

- коригованість (можливість постійного оператив­ного зворотного зв'язку, послідовно орієнтованих нечітко визначених цілей). У цьому плані ознаки коригова­ності, діагностичного визначення мети і результативності тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Система контролю та оцінювання розвитку має забезпе­чувати щоденну фіксацію динаміки зміни стану нави­чок, знань, тобто кожна дія педагога повинна обумов­люватися точною діагностикою стану об'єкта;

- візуалізація (характерна для окремих технологій, передбачає використання аудіовізуальної та електрон­но-обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів оригінальних наочних посібників).

Не позбавлені рації намагання виокремити ще такі ознаки педагогічної технології:

- декомпозиція педагогічного процесу на взаємо­пов'язані етапи (чим відповіднішим є опис етапу педа­гогічної технології реальному стану певного процесу, тим вища ймовірність досягнення успіху при її розроб­ленні й реалізації);

- координованість і поетапність дій, спрямованих на досягнення запланованого результату (послідовність і порядок виконання дій повинні базуватися на внут­рішній логіці процесу);

- однозначність виконання передбачених процедур і операцій (необхідна умова досягнення адекватних пос­тавленій меті результатів: чим значніші відхилення в діях суб'єкта від приписаних технологією параметрів, тим реальніша і серйозніша небезпека деформувати весь процес і одержати результат, що не відповідає очі­куваному).

Будь-яка педагогічна технологія виражає певний концептуальний підхід до освіти, тому для порівняння технологій необхідно дотримуватися універсальної ме­тодології її проектування та експертизи, послуговую­чись апробованою системою критеріїв оцінки педагогіч­них технологій навчання. Параметри цієї системи да­ють змогу охарактеризувати конкретну педагогічну технологію на етапах її проектування, функціонування, оцінювання результатів.

До критеріїв оцінювання педагогічної технології на етапі проектування належать:

- поділ процесу на етапи, дії, операції;

- алгоритмічність (спосіб і послідовність одержання результату, що визначається вихідними даними);

- технологічна послідовність реалізації етапів, виконання дій, операцій;

- управління.

Критерії оцінювання педагогічної технології на етапі функціонування:

- зміст навчання;

- методи навчання;

- система дидактичних засобів;

- організація навчання.

Критерії ефективності результатів застосування пе­дагогічної технології:

- засвоєння знань (глибина, усвідомленість, сис­темність, ціннісно-смислове ставлення, дієвість, міц­ність, самостійність тощо);

- розвиток ціннісних орієнтацій;

- самореалізація вчителя та учня;

- зміна стосунків у педагогічному процесі;

- специфічне мислення (діалектичність, проблем­ність, аналітичність тощо).

За результатами експертного оцінювання педагогіч­ної технології мають бути з'ясовані такі питання:

1) чи присутній у педагогічній системі, яка підлягає експертизі, технологічний інваріант (незмінна за будь­-яких перетворень величина);

2) чи забезпечує педагогічна система, яка претендує на статус технології, гарантований позитивний резуль­тат, адекватний задекларованим цілям;

3) чи є педагогічна технологія актуальною, тобто чи сприяє вирішенню конкретних педагогічних проблем і труднощів у практиці навчання й виховання.

Отже, сучасна педагогічна технологія повинна га­рантувати досягнення певного рівня навчання й вихо­вання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів впровадження, витрат сил і засобів.

Важливим також є моральний аспект технологізації освіти. Йдеться про «педагогічну чистоту (О. Пєхота), моральну безпеку, валеологічну обґрунтованість і ду­ховну екологічність відомих і створюваних педагогіч­них технологій. Важливо, щоб в основу кожної з них бу­ло покладено принципи гуманістичного світогляду, що передбачають формування таких якостей особистості, як усвідомлення єдності природи і людини, відмова від авторитарного стилю мислення і взаємодії педагога та учня, терпимість, схильність до компромісу, шанобли­ве ставлення до думки іншого, інших культур, мораль­них і духовних цінностей тощо.

Розділ 2. Методи організаційно – методичних основ виробничого навчання в закладах професійної освіти