2.1 Практичні заняття у виробничому навчанні
Усі робочі операції здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дій вироблені суспільно-виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Тому оволодіти тією або іншою трудовою дією — це означає засвоїти спосіб поводження з тим інструментом (механізмом), за допомогою якого виконується певна дія. Розрізняють два ступені засвоєння: первинний і вищий. Первинний ступінь характеризується непевним і сповільненим виконанням дії з свідомим контролем кожного її елемента і називається вмінням.
Уміння в процесі навчання вдосконалюється, досягаючи свого найвищого ступеня, який дає змогу виконувати дію точно, швидко, легко і впевнено, з контролем не за процесом її виконання, а за наслідками. Найвищий ступінь засвоєння її називається навичкою.
Отже, вміння і навички характеризують певний ступінь засвоєння трудових дій.
Уміння переходять у навички. Навичка — це закріплене вправами вміння виконувати ту або іншу дію.
Дані психофізіологічних досліджень свідчать про те, що на формування трудових практичних умінь і навичок впливає структура змісту трудового навчання, тобто те, як зміст подрібнюється на окремі елементи в процесі його вивчення, як ці елементи групуються і в якій послідовності вивчаються.
З аналізу основних систем трудового навчання видно, що це питання розв'язували (і розв'язують) по-різному: предметна система зовсім не передбачає проведення вправ у виконанні трудових прийомів; система ЦІП (Центрального інституту праці), навпаки, подрібнює трудові операції не лише на прийоми, а й на окремі рухи; інші системи займають проміжне місце.
Чим же слід керуватися? На це питання дають відповідь сучасні психофізіологічні дослідження.
Серед фізіологів праці була досить поширена думка, що кожний вид конкретної робочої діяльності можна розкласти на «елементи роботи», які мають сталі, притаманні їм характеристики. З цього закономірно випливало уявлення, що будь-яку робочу операцію можна розглядати як просте механічне поєднання «елементів», тобто можна розглядати операцію в статиці, а не в динаміці, не як процес, яким є насправді всяка цілеспрямована робоча дія.
Таку точку зору тепер спростовано. Доведено, що робоча операція являє собою звичайно складний комплекс прийомів, в якому кожна наступна складова має характеристики як самостійні, так і залежні від попередніх і наступних складових.
Дослідження показали: при виробленій навичці руху підіймання вантажу з укладанням його на підставку можна помітити, що вже на початку руху вантажу вгору кисть займає відносно передпліччя положення, яке потрібне для укладання вантажу. Таке передбачення руху виробляється поступово внаслідок вправ і стає можливим, коли елементарні процеси, з яких складається цілий робочий рух, відбуваються не ізольовано, а як складові частини єдиної системи.
Ураховуючи - це фізіологи і психологи одностайно прийшли до таких практичних висновків:
1. Робоча операція, як правило, являє собою складний комплекс прийомів, оволодіти яким відразу учневі буває дуже важко. Тому доцільно розділити операцію на окремі прийоми і починати навчання з послідовного оволодіння найскладнішими з них (складні прийоми поділяють відповідно на окремі рухи).
2. Операції як комплекс рухів треба поділяти в такому напрямі, щоб окремі її елементи, які при цьому утворюються, можна було тренувати так, як це потрібно для цілісного руху.
3. Елементи складного руху перебувають в органічному взаємозв'язку. Елемент складного руху, якщо він виконується ізольовано, не набуває всіх тих характеристик, які властиві йому при комплексному виконанні з іншими елементами. Тому ізольоване вивчення окремих елементів складного руху слід обмежувати формуванням навичок у принциповій структурі руху.
Численними психологічними дослідженнями встановлено також, що успіхи у формуванні трудових практичних умінь і навичок залежать значною мірою від того, наскільки усвідомлюють процес навчання самі учні і наскільки активну участь вони в цьому беруть. Тому останнім часом психологи і педагоги провели дослідження, спрямовані на визначення умов, що сприяють підвищенню свідомості в навчанні й активізації учнів у процесі навчальної роботи, на створення таких умов у навчанні.
Учені вже давно встановили, що формування вмінь і навичок починається з виникнення образу дії, образу умов і способів дії, які впливають на процес формування вмінь і навичок. З фізіологічної точки зору такий вплив пояснюється процесом саморегуляції, потребу якої як процесу досягнення і підтримання відповідності між заданою дією і її поточним станом обґрунтував І. М. Сєченов. Він підкреслював, що в процесі сприймання дії іншої людини в «суб'єкта» утворюється образ, який є «міркою» для наслідування. Цей образ визначає рухові спроби учня, який пристосовує свої рухи до «мірки», поки «мірка» і здійснювані рухи не стануть тотожними.
Думки І. М. Сєченова про регуляцію рухів знайшли своє експериментальне обґрунтування в працях І. П. Павлова і його учнів.
Свідомість учнів у процесі формування трудових практичних умінь і навичок ґрунтується на орієнтовній основі діяльності, яка в свою чергу базується на образі дії. У зв'язку з цим фізіологи і психологи спеціально вивчають умови, при яких відбуваються формування образу дії і саморегуляція останньої.
Проблема формування образу в процесі орієнтовної діяльності і її ролі в регуляції поведінки суб'єкта вивчають радянські вчені-психологи на фоні проблеми розвитку довільних рухів. При цьому вони виходять з рефлекторної теорії психіки І. М. Сєченова і І. П. Павлова, зокрема з їх учення про «орієнтовні» або «дослідницькі» рефлекси.
Психофізіологічні дослідження і узагальнення практичного досвіду навчання трудовим умінням і навичкам показують, що основними умовами успішного їх формування є: 1) визначеність завдання, розуміння мети і засобів її досягнення; 2) відповідність методів навчання основним особливостям видів умінь і навичок; 3) ефективність інструктування; 4) достатня кількість вправ;
5) своєчасність і об'єктивність оцінок діяльності учнів і знання ними результатів вправ; 6) активний характер діяльності учнів; 7) самоконтроль учнів за своєю практичною діяльністю.
Отже, у формуванні вмінь і навичок вирішальне значення мають такі методи трудового навчання, як вправи та інструктування. Розглянемо докладніше їхню суть.
Висновки
Процес реформування освіти в Україні передбачає застосування нових методів навчання у межах традиційної системи. Таким методом навчання є інтерактивне навчання, яке створює комфортні умови для пізнавальної діяльності; за яких кожен учень відчуває свою успішність, продуктивність праці, виключення домінування однієї думки над іншою інтелектуальну спроможність.
Найкраще використовувати методи інтерактивного навчання на уроках виробничого навчання після вивчення теми, розділу навчання; на уроках, які проводять на будівництві. Практика показує, що при використанні інтерактивних методів навчання, учні запам’ятовують 75% того, що висловлювали самі; 85% того, що робили самі. Поліпшується не тільки запам’ятовування матеріалу а також і його ідентифікація, використання у повсякденному житті. Використання інтерактивних методів навчання в бригадах сприяє розвитку комунікабельності, співробітництва, уміння відстояти свою точку зору, йти на компроміс тощо. Інтерактивні методи навчання сприяють розвитку активності логічного мислення, самостійності, відповідальності, розумінню інших людей та співпраці.
Пошук методів і форм навчання, які сприятимуть вихованню творчої особистості, привів до появи ігрових технологій навчання.
Пізнавальні завдання гри можуть бути різноманітні і залежать від досвіду, фантазії і кругозору майстра виробничого навчання. Ігрові методи навчання найкраще використовувати на уроках таких типів: урок формування первинних знань, вмінь і навичок; урок формування складних умінь і навичок; урок виконання комплексних робіт; контрольно-перевірочний урок.
При використанні ігрових методів навчання на уроках виробничого навчання в учнів формується глибші і міцніші знання, де вони мають можливість яскравіше показати застосування набутих знань на уроці; розвиваються інтелектуальні здібності: уміння порівнювати, виділяти основне, робити висновки та узагальнення, застосувати знання у практиці, проявляти свої особисті якості; викликання інтересу, який поступово залучається до творчої самостійної діяльності, де учень застосовує свої знання на різних рівнях і в різних ситуаціях.
Уроки виробничого навчання з використанням елементів гри корисні тим, що забезпечують високий рівень розумової діяльності, активізують учнів, а також дають змогу підключити до роботи пам’ять, емоції, уяви, мову. Ігри допомагають опрацьовувати матеріал так, щоб учні набували практичних умінь і навичок.
Одними із поширених методів навчання є проблемні методи навчання. Для активізації занять, краще проблемні ситуації проводити серед бригад, кожна із яких виробляє свій варіант вирішення, а потім обговорює її. Розпочинати проблемне навчання можна у будь-якому періоді навчання враховуючи, напочатку, індивідуальні особливості учнів. На початку навчання доцільно використовувати більш простий рівень ситуацій, а потім в міру розвитку знань учнів залучати їх до вирішення і аналізу більш складних ситуацій.
Проблемне навчання передбачає послідовне, систематичне та цілеспрямоване розв'язування учнями пізнавальних завдань, розвязуючи які учні застосовують нові знання.
Проблемне навчання вчить учнів: вирішувати непередбачені ситуації; сприяє розвитку розумових здібностей, аналітичного і логічного мислення; формує новий світогляд та вміння і навички застосовувати у повсякденному житті; виховує здатність до узагальнення висновків та обгрунтування; привчає учнів до самостійних пошукових і дослідницьких дій.
Впровадження проблемних методів навчання в традиційну систему навчання – ефективно. Це міняє структуру організаційних форм навчання, сприяє переходу від шаблонної структури комбінованого уроку до творчо проведеного уроку, активізує пізнавальну діяльність учнів, інтерес до навчання, формує вміння ставити проблеми, приймати рішення в нестандартних ситуаціях.
З досвіду роботи можна сказати, що бригадна форма навчання є однією із основних форм навчання. Її можна використовувати на всіх уроках навчання: незважаючи на період навчання (перший, другий, третій курс), місце проведення уроків (майстерня чи будівництво), вивчення операційних та комплексних робіт, у всіх елементах структури уроку.
Бригадна форма навчання зміцнює навчальну і трудову дисципліну та контакти між учнями і обмін думками; створює здоровий матеріально психологічний клімат в бригаді і групі; колективні якості особистості і активність життєвих позицій; стимулює розвиток мислення учнів; розширяє індивідуальний досвід; привчає вирішувати різного виду проблем, які виникають в житті та на виробництві.
Раціональне поєднання традиційних і нетрадиційних методів навчання і маючи певний досвід, майстер виробничого навчання може підготувати висококваліфікованого робітничого фахівця, який буде конкурентно-спроможний на сучасному ринку праці завдяки соціальній та професійній компетенції.