2.2. Основні елементи підготовки екскурсії

Визначення мети і завдань екскурсії. Робота над будь-якою новою екскурсією починається з чіткого визначення її мети. Це допомагає авторам екскурсії більш організовано вести роботу надалі. Мета екскурсії – це те, ради чого показуються екскурсантам пам'ятники історії і культури і інші об'єкти. Розповідь екскурсовода підпорядкована тій же кінцевій меті. Назвемо декілька цілей: виховання патріотизму, любові і поваги до Батьківщини, суспільно-корисної праці, до інших народів; естетичне виховання, а також розширення кругозору, отримання додаткових знань в різних областях науки і культури і т.д. Завдання екскурсії – досягти цілей шляхом розкриття її теми.

Вибір теми. Вибір теми залежить від потенційного попиту, конкретного замовлення або цілеспрямованого створення певної тематики екскурсій. Кожна екскурсія повинна мати свою чітко певну тему.

Тема є стержнем, який об'єднує всі об'єкти і підтеми екскурсії в єдине ціле. Відбір об'єктів при створенні екскурсії учасники творчої групи ведуть, постійно звіряючи свої матеріали з темою. Проте мало відібрати об'єкт по темі, треба знайти конкретний матеріал, на якому ця тема буде розкрита з найбільшою повнотою і переконливістю. Угрупування тим лежить в основі існуючої класифікації екскурсій.

Відбір літератури і складання бібліографії. В ході розробки нової екскурсії складається список книг, брошур, статей, опублікованих в газетах і журналах, які розкривають тему. Призначення списку – визначити зразкові межі майбутньої роботи по вивченню літературних джерел, надати допомогу екскурсоводам у використанні необхідного фактичного і теоретичного матеріалу при підготовці тексту. Перелік літератури розмножується в декількох екземплярах для зручності в роботі групи і тих екскурсоводів, які в майбутньому готуватимуться до проведення екскурсій по даній темі.

У переліку називаються автор, назва, рік видання, а також глави, розділи, сторінки. При великій кількості літературних джерел список може бути роздільний на дві частини: "Основна література" і "Додаткова література".

Визначення інших джерел екскурсійного матеріалу. Крім публікацій у пресі, можуть бути використані інші джерела. Автори екскурсії складають їх перелік, в який входять державні архіви, музеї, хронікально-документальні і науково-популярні кінофільми, де містяться матеріали по темі екскурсії. Як джерело можуть бути використані спогади учасників і очевидців історичних подій. Проте при використанні мемуарних матеріалів щоб уникнути неточностей і тенденційності слід проявляти обережність. Для розповіді повинні бути відібрані тільки достовірні, ретельно перевірені факти і відомості. Значну допомогу в пошуки і систематизації матеріалу екскурсій можуть надати комп'ютерні енциклопедії, зокрема мультимедійні бази даних на лазерних дисках (CD-ROM).

Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів. Показ об'єктів, як вже наголошувалося, є частиною, що займає чільне положення в екскурсії. Правильний відбір об'єктів, їх кількість, послідовність показу роблять вплив на якість екскурсії.

В даний час на державному обліку знаходиться понад 150 тис. пам'ятників історії, археології і культури, а в музеях країни зберігається близько 40 млн. експонатів.

Як об'єкти можуть бути:

– пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями в житті нашого народу, розвитком суспільства і держави;

– будівлі і споруди, меморіальні пам'ятники, пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей, твори архітектури і містобудування, житлові і громадські будівлі, будівлі промислових підприємств, інженерні споруди (фортеці, мости, башти), мавзолеї, будівлі культурного призначення і інші споруди;

– природні об'єкти – ліси, гаї, парки, річки, озера, ставки, заповідники і заповідники, а також окремі дерева, реліктові рослини і др.;

– експозиції державних і народних музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок;

– пам'ятники археології – городища, стародавні стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дороги, гірські вироблення, загороди, святилища, канали і др.;

– пам'ятники мистецтва – витвори образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, скульптура, садово-паркове та ін. мистецтво [9].

Екскурсійні об'єкти класифікуються:

– за змістом – однопланові (твір живопису, річка, рослина, тварина, дім) і багатопланові (архітектурний ансамбль, ліс, поле, вулиця, площа міста);

– по функціональному призначенню – основні, які служать основою для розкриття підтем, і додаткові, такі, що показуються під час переїздів (переходів) між основними об'єктами в ході логічних переходів в розповіді;

– по ступеню збереження – що повністю збереглися, увійшли до наших днів із значними змінами, що частково збереглися, втрачені.

Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії стоїть завдання – відібрати з багатьох об'єктів найцікавіші і на вигляд, і за тією інформацією, яку вони з собою несуть.

Правильний відбір об'єктів забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу і глибоке розкриття теми. Слід так організувати цю справу, щоб одні і ті ж об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію.

По можливості у кожної теми повинні бути "свої" об'єкти. Різноманітність об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень у екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тем.

Якщо неможливо виключити той або інший об'єкт з передбачуваного маршруту зважаючи на його унікальність, які показуються у ряді екскурсій (оглядової, історичної, літературної, мистецтвознавчої), то такий об'єкт повинен бути розкритий особливо.

При його показі повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли відображення в екскурсіях на інші теми. При показі таких об'єктів і розповіді залежно від теми кожного разу повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їх повторному огляді, як правило, не знижується.

У практиці підготовки екскурсій вироблена певна методика оцінки екскурсійних об'єктів. Застосування цієї методики особливо важливе в тих випадках, коли творці нової екскурсії, зустрічаючись на маршруті з декількома об'єктами, схожими за змістом, можуть вибрати ті з них, які найцікавіші для даної теми.

Для оцінки об'єктів, які включаються в екскурсію, рекомендується використовувати наступні критерії:

Пізнавальна цінність – зв'язок об'єкту з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого діяча науки і культури, художні достоїнства пам'ятника, можливість їх використання в естетичному вихованні учасників екскурсії.

Популярність об'єкту, його популярність серед населення.

Незвичність (екзотичність) об'єкту. Мається на увазі особливість, неповторність пам'ятника історії і культури, будівлі, споруди (наприклад, суцільнозварної міст імені Е.О. Патона через Дніпро в Києві). Незвичність об'єкт може бути також пов'язана з якоюсь історичною подією, яка відбулася в даній будівлі, на місці установки даного пам'ятника, з легендою або історичною подією. Екзотичність може бути природного характеру (наприклад, сталактито-сталагмітові карстові печери в Новому Афоне, в Абхазії).

Виразність об'єкту, тобто зовнішня виразність об'єкту, його взаємодія з фоном, навколишнім середовищем – будівлями, спорудами, природою. Перевага віддається тому об'єкту, який найкращим чином вписується в місцевість, гармонує з іншими об'єктами, з ландшафтом.

Збереження об'єкту. Проводиться оцінка стану об'єкта в даний момент, його підготовленості до показу екскурсантам.

Місцезнаходження об'єкту. При відборі об'єктів повинні враховуватися відстань до пам'ятника, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвезення до об'єкту екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження [9].

Тимчасове обмеження показу об'єкту (за часом доби, по днях, місяцях і сезонах) – це коли відвідини і огляд об'єкту неможливі із-за поганої видимості або сезонності.

Екскурсія не повинна бути переобтяжена великою кількістю відвідуваних об'єктів, оскільки це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага і інтерес при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії складає 2-4 академічні години, при цьому екскурсанти з цікавістю сприймають не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

У екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури), так і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будівлі, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована виключно на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Слід уникати одноманітності побудови зорового ряду. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут разом з пам'ятниками і монументами не буде введений показ окремих будівель і вулиць, площ, пам'ятних місць, об'єктів природи.

В ході підготовки нової екскурсії більше уваги слід приділити вивченню об'єктів на місці, в їх природній обстановці. Необхідні початкові дані дає вивчення об'єктів за джерелами – книгам, альбомам, фотографіям. Зустріч з екскурсійним об'єктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводу в майбутньому, при роботі з групою, вільно орієнтуватися у пам'ятника, кваліфіковано вести його показ.

Відбір об'єктів закінчується складанням картки (паспорти) на кожний з них. Дані картки використовуються як для теми, що конкретно розробляється, так і для майбутніх екскурсій.

У картку об'єктів вносяться наступні дані:

1) найменування об'єкту (первинне і сучасне), а також назва, під якою пам'ятник відомий у населення;

2) історична подія, з якою пов'язаний пам'ятник, дата події;

3) місцезнаходження об'єкту, його поштова адреса, на чиїй території пам'ятник розташований (місто, селище, промислове підприємство і т. д.);

4) опис пам'ятника (під'їзд до нього, його автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису);

5) джерело відомостей про пам'ятник (література, де описаний пам'ятник і події, пов'язані з ним, архівні дані, усні перекази, основні друкарські роботи і місця зберігання неопублікованих робіт);

6) збереження пам'ятника (стан пам'ятника і території, на якій він знаходиться, дата останнього ремонту, реставрації);

7) охорона пам'ятника (на кого покладена);

8) у яких екскурсіях пам'ятник використовується;

9) дата складання картки, прізвище і посада укладача [10].

До картки прикріпляється фотографія об'єкту, відтворююча його нинішній і колишні види.

У картці на архітектурні, природні, археологічні об'єкти можуть бути включені і інші відомості. Наприклад, в картку на пам'ятник архітектури (будівля) включаються відомості про наявність скульптури, кахлів, стінопису в декоративному убранні пам'ятника (зовні, всередині), про тип і конструкцію і будівлі, технічному стані його (ступені збереження). Наявність карток на всі екскурсійні об'єкти, розташовані на території даного краю, прискорює розробку нових екскурсійних тем, дозволяє різноманітити використання пам'ятників в екскурсіях на різні теми, робить їх показ активнішим. У багатьох регіонах країни проведена паспортизація і складені зведення пам'ятників. У 70-і роки ХХ ст. Науково-дослідним інститутом культури Міністерства культури і управліннями культури були підготовлені зведення пам'ятників історії і культури України по територіях. Матеріали зведення включають лише одну групу нерухомих пам'ятників – меморіальні будинки, садиби, могили, пам'ятні місця, пов'язані з іменами видатних діячів культури і значними подіями в житті території (краю, області, автономної республіки).

Таким чином, вирішальне значення в успіху розробки нової екскурсійної теми мають об'єкти. Саме вони складають той пізнавальний матеріал, який є зоровою основою в розкритті теми, головний аргумент в доказах екскурсовода.

Необхідно відзначити залежність екскурсійного процесу в цілому, його зміст, методики підношення матеріалу (показу і розповіді) від об'єктів, їх стану, під'їзних шляхів, крапок для спостереження. Саме тому таку важливу роль в даний момент грають зв'язки екскурсійних установ з тими організаціями, які ведуть роботу по виявленню, реставрації і охороні пам'ятників історії і культури. Активна участь екскурсійних працівників в діяльності цих організацій створює умови для подальшого розвитку екскурсійної справи в Україні.