Тема9.3 Вимоги до Управлінських рішень. Методи .

Для того щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно має відповідати ряду вимог, якими є:

- наукова обґрунтованість, що передбачає врахування закономірностей розвитку об’єкта управління (технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності) ;

- цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, пов’язану із стратегічними планами розвитку об’єкта управління ;

- визначеність якісна і кількісна передбачає, що управлінське рішення покликане впливати на об’єкт управління і обов’язково має привести до якихось змін, які повинні бути виражені якісними та кількісними показниками ;

- правомірність передбачає дотримання, не порушення правових норм, що встановлені державою, вищим керівництвом організації, та не виходити за межі компетенції того , хто приймає рішення;

- оптимальність зумовлює потребу економічної доцільності: максимум прибутків при мінімумі затрат ;

- своєчасність передбачає, що терміни підготовки, прийняття, доведення до виконавців та контроль їх виконання не можуть бути надто довгими, щоб рішення встигало запобігти чи вирішити виниклу проблему .

- комплексність передбачає, що управлінське рішення задовольняє вимоги всіх складових процесу вирішення проблеми, як прямих так і опосередкованих; тобто забезпечення виконавців рішення необхідними ресурсами, потужностями, засобами тощо .

- гнучкість – крім того, що не тільки довготривалі рішення, можуть коригуватися під впливом змінних обставин але й мають допускати можливість прояву творчості виконавців для більш раціонального вирішення проблеми .

- повнота оформлення має виключити двоїстість розуміння завдань та непорозуміння між співучасниками їх виконання. Тому рішення належить формулювати лаконічно, чітко, вказуючи поряд з діями, які треба вчинити, і конкретні способи та засоби виконання дій, необхідні ресурси, терміни виконання, склад виконавців, форми контролю та обліку проміжних і кінцевих результатів , порядок взаємодії виконавців, правомірність документів , які можуть бути одержані щодо виконання рішення.

2. Процес комунікації. Комунікаційні бар’єри

Комунікаційний процес—обмін інформацією між 2-ма або більше людьми.

Відправник(1)---Код відправника---Передавач відправника---Канал---Приймач---Кодування інформації---Одержувач---Код одержувача---Передавач одержувача---Канал---Приймач---Кодування--- Відправник(1) + повідомлення шум,завади відгук

Відправник—передавач; генерує або відображає ідею.

Кодування—процес перетворення ідеї\інформації в символи,звуки,рисунки тощо.

Канали—засоби, за допомогою яких передається інформація (доцільно вибирати декілька каналів).

Код одержувача(декодування)—процес,за допомогою якого одержувач переводить одержані символи; інтерперетує.

Відгук—сукупність реакції одержувача повідомлення після ознайомлення його зі змістом.

а) зміни в знаннях одержувача

б) зміни утсновок одержувача

в) зміни поведінки одержувача повідомлення.

Зворотній зв’язок—частина відгуку одержувача, який поступає до відправника інформації.

Шум,завади—все те,що створює зміст повідомлення.

Комунікаційні бар’єри—те,що заважає.

1.проблеми зі сприйняття інформації

2.семантичні проблеми

3.втрата інформації в процесі передачі та зберігання

4.невербальні перепони

5.неякісний зворотній зв’язок

6.невміння слухати.

4. Типи комунікацій та інформаційне забезпечення процесу управління типи:

1)внутрішньоособистісна- комунікація всередині індивідума

2)міжособистісна-комунікація з іншою людиною(найпоширеніша у суспільстві)

3)комцнікація у малій групі_коли кожен індивід має рівний шанс брати участь в обговорені

4)суспільна-присутній виступаючий як відправник і передає послання аудиторії , виникає оді,коли група велика

5)внутрішньооперативна-структурована комунікація в межах організації,спрямована на досягнення цілей комунікацій

6)зовнішньооперативна-повязана з міжорганізаційною діяльністю

7)особистісна- визначається як випадковий обмін інформацією між людьми при зустрічі

фактори, які впливають на ефективність комунікацій

1)інфо, яка невідома одержувачу спримається повільніше ніж знайома

2)у незнайомій ситуації працівник автоматично вибирає ту частину свого досвіду, що звязана з цією ситуацією

3)комунікації спиймаються і оцінюються з точки зору досвіду працівника

4)субєктивне представлення

мережі комунікацій:

коло

лінійна

багатоканальна

колесо