25 Температура повітря, с Кількість опадів, мм

Рис 2.1 Характеристика температурних умов та кількості опадів за період досліджень

26

Температурний режим 2010 року характеризувався вищими показними, це стосується як кожного місяця зокрема, так і середньорічної температури в цілому - 17,4, що на 1,9 °С вище. Всього за період квітень–вересень 2010 року випало 447 мм при нормі 382 мм. При цьому у травні випало 77 мм, червні – 182 мм, липні – 102 мм, у серпні -26,8 мм, у вересні – 22,1 мм, отже, в травні випало на 16 мм, в червні на 108 мм, в липні на 24 мм більше, а в серпні та вересні відповідно – на 42,2 та 29,9 мм порівняно із середніми багаторічними значеннями менше.

Кількість опадів, яка випала у червні перевищила норму майже в два з половиною рази (182 мм), що в свою чергу сповільнило активний ріст і розвиток рослин сої, при цьому дещо затягнувся період цвітіння. Критичний за вологоспоживанням період для сої (липень–серпень) характеризувався практично достатньою кількістю опадів (128,8 мм) при нормі 147 мм при незначній їй нестачі в кількості 18,2 мм. Достатні запаси вологи в ґрунті в найбільш критичні періоди росту і розвитку для сої позитивно вплинули на процес цвітіння, утворення зав’язі та формування бобів, і в цілому на формування її продуктивності. Формування урожаю сої на завершальному етапі генеративного розвитку (достигання) відбувалося в умовах низької кількості опадів та підвищених середньодобових температур (14,1-23,6 °С), що сприяло достиганню насіння сої.

В цілому за вологозабезпеченістю умови 2010 року виявилися сприятливішими порівняно із умовами 2009 року, проте нерівномірність їх випадання, значна перезволоженість в окремі місяці, яка в декілька разів перевищувала середьобагаторічні показники, високі температурні умови, що перевищували середні багаторічні температури певною мірою сприяли отриманню зерна із низьким виходом кондиційного насіння.

27 2.2. Методика проведення досліджень

Вивчення сортів сої проводилось на дослідному полі кафедри селекції та насінництва сільськогосподарських культур Вінницького національного аграрного університету протягом 2009 – 2010 рр.

За цей період вивчалися сорти, які відрізнялися за довжиною вегетаційного періоду, морфологічними ознаками і врожайними властивостями. Для встановлення міжсортових відмінностей та порівняльної характеристики за проявом цінних господарських ознак були взяті такі сорти:

Схема досліду

Варіанти	Назва сорту	Роки
1	Подільська 416	2009, 2010
2	Горлиця
3	Стратегія
4	Особлива
5	Аркадія одеська
6	Васильківська (st)
7	Подолянка
8	Вінничанка
9	Подільська 1 (st)

Сіяли сою за рівнем термічного режиму ґрунту 10-12°С на глибині загортання насіння і стійкому підвищенні середньодобових температур, повітря. Площа облікової ділянки 1,8 м². Ширина міжряддя 45 см, відстань між насінинами в рядку 5 см, глибина загортання насіння 4 см. Стандарт розміщували через 10 номерів робочої колекції. За стандарти використовувались сорти вітчизняної селекції відповідних груп стиглості, рекомендовані інспектурою Державної комісії України з випробування та охорони сортів рослин, а саме: Васильківська та Подільська 1.

Фенологічні спостереження проводились згідно "Методики Держсортовипробування сільськогосподарських культур" (1985).

Фенологічні спостереження проводилися кожного дня або не рідше, ніж через день. Вегетаційний період та його структура визначались шляхом фенологічних спостережень, які проводились окомірно з врахуванням стану розвитку рослин на ділянці. Відмічались дати слідуючих фаз: початок і повні сходи, галуження стебла, початок і масове цвітіння, початок і повне дозрівання.

28

Початок сходів, відмічали: – при появі приблизно 15 % рослин, а повні сходи при появі 75-80 % рослин шляхом їх підрахунку від загальної кількості. Аналогічно проводили спостереження та облік по інших фазах.

Відмічали тривалість періодів в днях: посів – початок сходів, початок сходів – початок цвітіння, початок цвітіння – початок дозрівання, початок сходів – повне дозрівання (тривалість вегетаційного періоду) та дату збирання. Догляд за колекційними посівами полягає в підтримані міжряддя і доріжок в пухкому і чистому від бур’янів стані, боротьбу з шкідниками і хворобами шляхом обприскування посівів. Крім того, визначали наступні показники: вилягання рослин (в період масового цвітіння і перед збиранням), висоту рослин та прикріплення нижніх бобів (на початку дозрівання), стійкість проти хвороб і шкідників (за допомогою бальної шкали).

При наявності вилягання в період наливу бобів або перед збиранням необхідно роз’єднати полеглі зразки, щоб не допустити механічного засмічення. Збирання проводять по мірі достигання зразків колекції в період повного дозрівання насіння. Під час збирання підраховують кількість зібраних рослин. На сноповій етикетці записують: назву розсадника, номер ділянки, номер каталогу зразка, дату збирання, число зібраних рослин. Біометричний аналіз рослин сортів сої включав визначення: маси надземної частини рослини, кількості гілок, кількості продуктивних вузлів, кількості одно-п’ятинасінних бобів, кількості насінин із рослини та насіннєву продуктивність рослин (вага насіння із однієї рослини), облік урожаю насіння проводять зі всієї ділянки з наступним перерахунком на 1м².

29

Оцінку варіювання морфологічних ознак та властивостей проводили за (Гужовим Ю. А., 1987).

Масу 1000 зерен визначали по двох наважках по 500 насінини одного генотипу, зважували їх з точністю до 0,01г. Якщо при цьому різниця між масами взятих наважок перевищувала 3%, відбирали і зважували третю наважку. Дослідні дані оброблялись дисперсійним, кореляційним і регресійним методами аналізу (Доспехов Б.А., 1985) на персональному комп’ютері за використання спеціальних прикладних програм для Windows 95/98: Excel 7.0, Mathcad 2000.