38 Розділ 4. Економічна ефективність результатів досліджень

Однією з важливих задач рослинництва є підвищення ефективності виробництва сої, яка за вмістом білку (до 55%) і масла (до 27%) в насінні переважає інші зернобобові культури. За даними Інституту кормів УААН (Бабич А.О., 1993), щоб вийти на світовий рівень у вирішенні проблеми рослинного білку та олії, посіви сої в Україні слід розширити до 500 тис. га, а у віддаленій перспективі - до 2-3 млн. га (6-9% орних земель). До речі, у США соя займає 18 відсотків орних земель. Американські фермери згодовують тваринам соєво-кукурудзяний шрот, а українські - дерть в основному із зернових колосових культур. Як результат, витрата корму з шроту на виробництво кілограма м'яса порівняно з дертю у 3-4 рази менша.

В Україні є необхідні грунтово-кліматичні умови для вирощування вітчизняних високопродуктивних сортів сої з потенціалом урожайності 3,5-4,5 т/га, які не поступаються сортам зарубіжним.

Розрахунки і передовий досвід свідчать, що вирощувати сою в господарствах доцільно на площі не менше 150-200 га. Це дає можливість впровадити інтенсивну технологію, ефективно застосовувати сучасні комплекси машин (коефіцієнт використання більше 0.7), а отже, одержувати високі врожаї.

Виробництво сталих врожаїв сої базується на високій культурі землеробства і використанні сучасних комплексів машин по відповідних технологічних лініях: приготування і внесення добрив, основного, передпосівного обробітку ґрунту та сівби, комплексної боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами, збирання та післязбиральної обробки врожаю.

Посівні площі, урожайність і валові збори зерна сої в Україні не відповідають грунтово-кліматичним можливостям. Вони можуть бути значно вищими. Забезпечення високої економічної ефективності зернового виробництва можна досягти на основі використання сукупних факторів, серед яких важливими є впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

39

Під інтенсивною технологією вирощування сільськогосподарських культур розуміють систему науково обґрунтованих взаємопов’язаних способів, механізованих технологічних операцій і прийомів, що перебувають у тісному зв’язку з фізіологічними особливостями розвитку рослин відповідно до біологічних фаз їх розвитку і росту. Основу її складає поточне виконання всіх робіт на високому рівні у суворо визначені строки: вирощування високоякісних сортів і гібридів інтенсивного типу, правильне розміщення культур у сівозмінах з урахуванням попередника і стану ділянки, підготовка насіння до сівби (калібрування, прогрівання, протравлювання, інокуляція), визначення оптимальної норми висіву з урахуванням абсолютної ваги насіння і господарської придатності, забезпечення найбільш рівномірного розподілу насіння по поверхні ґрунту, використання засобів захисту рослин та ін.

Серед зернових культур соя займає важливе місце в сівозмінах господарств. Високі поживні якості зерна дозволяють господарствам забезпечувати тваринництво високоякісними концентрованими кормами. Саме тому, для вивчення питання економічної ефективності було використано дані урожайності сортів сої по трьох групах стиглості. Виходячи із вищесказаного, визначення економічної ефективності різних за стиглістю сортів даної культури є досить актуальним питанням. Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. На сучасному етапі розвитку сільського господарства ставиться завдання впровадження у виробництво прогресивних ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, які б забезпечували при мінімальних затратах енергоресурсів високу їх прибутковість і низьку собівартість. Собівартість 1 ц продукції визначають шляхом ділення загальної суми затрат на вирощування продукції на кількість (урожайність, ц/га ) одержаної продукції. Прибуток, одержаний господарством при вирощуванні с.-г. культур визначають як різницю між сумою грошових надходжень за продукцію та її повною собівартістю, яка включає крім затрат на виробництво продукції і затрат, пов’язаних з її реалізацією.

40

Рівень рентабельності визначають за формулою:

Рр = П : С х 100 %, де

П – сума прибутку, тис, грн.;

С – повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

При розрахунку економічної ефективності вирощування різних за стиглістю сортів сої ми використовували ціни на насіння, зерно, добрива, оплату праці та ін. ми використовували прайси фірми виробника (2009 р.). Розглянемо структуру виробничих витрат при вирощуванні різних за стиглістю сортів сої на зерно розглянемо на рис. 4.1.

Як ми бачимо з даного рисунку, найбільший відсоток в структурі виробничих витрат належить мінеральним і органічним добривам – 16 %, відносно великий відсоток належить сушці зерна – 17, заробітна плата – 13%,

Рисунок 4.1. Структура виробничих витрат при вирощуванні сої на зерно, % .

41

Як ми бачимо з даного рисунку, найбільший відсоток в структурі виробничих витрат належить мінеральним і органічним добривам – 16 %, відносно великий відсоток належить сушці зерна – 17, заробітна плата – 13%, засоби захисту рослин від шкідників і хвороб займають 10% і насіннєвий матеріал – 9%, збирання – 8 відсотків.

Використання вітчизняних високопродуктивних сортів сої вимагає затрати певної суми коштів на їх придбання (1500-2000 тис.грн./т), але високі збори зерна дозволяють покривати витрати прибавкою урожаю. Урожай зерна сої знаходиться в межах 25-35 ц/га, що навіть при вартості вирощеного насіння 250 грн./ц забезпечує досить високий для сьогоднішніх економічних умов рівень рентабельності (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

Економічна ефективність вирощування сортів сої різних груп стиглості, грн./га (середнє за 2009-2010 рр.)

Показники	Сорти
	середньоранні		Середньостиглі
	Горлиця	Васильківська (st)	Вінничанка	Подільська 1 (st)
Урожайність, ц	29,2	27,0	33,0	27,8
Ціна реалізації 1 ц, грн..	250,0	250,0	250,0	250,0
Вартість валової продукції, грн.	7300	6750	8250	6950
Виробничі затрати, грн.	3256	3049	3547	3113
Собівартість 1 ц, грн...	111,5	112,9	107,5	111,9
Затрати праці на 1 ц, люд.-год.	1,64	1,73	1,55	1,69
Умовно – чистий прибуток, грн.	4044	3701	4703	3837
Рівень рентабельності, %	124,2	121,4	133,0	123,2

42

Дані таблиці 4,1 показують‚ що при використанні достатнього рівня удобрення‚ дотриманні технологічних параметрів‚ різні за стиглістю сорти сої на зерно вирощувати вигідно. Рівень рентабельності при цьому знаходиться на рівні 121,4-133 %. Це‚ якщо враховувати стабільні ціни на вирощену продукцію і на засоби виробництва.

Проведені розрахунки показали‚ що найбільший рівень урожайності зерна (33,0 ц/га)‚ найбільшу вартість вирощеної продукції (8250 грн./га) отримано при вирощуванні середньостиглого сорту Вінничанка. При вирощуванні даного сорту також відмічено найменшу (107,5 грн./ц) собівартість одиниці продукції та найвищий, у наших дослідженнях, рівень рентабельності - 133%.

Близьким до даного сорту за показниками економічної ефективності вирощування був середньоранній сорт Горлиця, що забезпечив урожай зерна на рівні 29,2 ц/га, 4044 грн./га умовно-чистого прибутку та 124,2% склав рівень рентабельності.