2.9. Розрахунок розмірів головного полюса й станини. Визначення розмірів магнітного кола.

2.9.1. Для осердь головних полюсів приймаємо холодновальцьовану анізотропну сталь марки 3411 товщиною 1 мм без ізоляційного покриття; коефіцієнт заповнення осердя сталлю за табл. 1.1[1]:

к_сm = 0,98.

2.9.2. Ширина дуги полюсного наконечника за (2.159, а) [1]

м,

де

м

– розрахункова полюсна дуга.

2.9.3. Довжина осердя полюса

l_m = l_a = 0,1 м.

2.9.4. Ширина осердя полюса за (2.162) [1]

м,

де _m = 1, 25 – коефіцієнт розсіяння полюса при 2р≥6; Тл – допустиме значення індукції.

Приймаємо b_m = 0,019 м.

2.9.5. Висота найвужчого перерізу полюсного наконечника за (2.163) [1]

м,

де

Вб

– магнітний потік у цьому перерізі;

Приймаємо Тл – допустима індукція (індукція в цьому перерізі не повинна перевищувати індукції насичення сталі ( Тл);

2.9.6. Ширина виступу полюсного наконечника за (2.165) [1]

b_рн = (0,1 – 0,15)b_m = (0,1 – 0,15)19,3310^-3 = (1,9 – 2,9) 10^-3 м;

приймаємо попередньо b_рн = 2,410^-3 м.

Значення , уточнюються після розміщення на осерді обмоток збудження.

2.9.7. Станину будемо виготовляти зварною зі сталевого прокату сталі Ст.3.

2.9.8. Довжина станини за (2.166, б) [1]

м.

Приймаємо l _j = 0,15 м.

2.9.9. Товщина станини за (2.168) [1]

м.

Для забезпечення задовільної комутації в масивних станинах приймають Тл.

Приймаємо м.

2.9.10. Індукція в місці входу магнітного потоку зі станини в осердя головного полюса за (2.169) [1]

Тл.

Обчислене значення B_jm не більше від допустимого (B_jmдоп = 1,7 Тл), а тому змінювати h_j не потрібно.

2.9.11. Внутрішній діаметр станини за (2.170) [1]

D_в = D_з - 2h_j = 214 10^-3 - 2910^-3 = 19610^-3 м.

2.9.12. Висота осердя головного полюса за (2.171) [1]

м.

2.10. Розрахунок компенсаційної обмотки

2.10.1. Оскільки А, то вибираємо компенсаційну обмотку секційного типу.

Ізоляція обмотки класу нагрівостійкості F, пази відкриті прямокутні.

2.10.2. Кількість витків у секції за (2.199)[1]

де – попереднє значення кількості паралельних гілок обмотки;

А/м

– уточнене значення лінійного навантаження якоря;

– кількість пазів на полюсному наконечнику, попередньо вибрана із діапазону такою, щоб значення якомога менше відрізнялось від цілого числа й виконувалась умова

Приймаємо

2.10.3. Намагнічувальна сила компенсаційної обмотки за (2.198) [1]

А.

2.10.4. Намагнічувальна сила якоря під краями полюсного наконечника за (2.175) [1]

А.

2.10.5. Ступінь компенсації реакції якоря

що допустимо ().

2.10.6. Допустима ширина зубця на поверхні полюсного наконечника за (2.181) [1]

м,

де

м

– зубцевий крок полюсного наконечника;

– коефіцієнт розсіяння компенсаційної обмотки; Тл – допустиме значення індукції в зубцях полюсного наконечника.

2.10.7. Ширина паза “у штампі“ за (2.179) [1]

м.

2.10.8. Ширина паза “на просвіт“ за (2.182) [1]

м,

де м – припуск на складання осердя полюса по ширині.

2.10.9. За табл 2.24[1] вибираємо ізоляцію обмотки для випадку розташування витків по висоті паза ( ). Специфікація ізоляції наведена у табл. Д2.2. [1]

Сумарна товщина ізоляції в пазі:

по ширині мм; по висоті мм.

2.10.10. Допустима ширина ефективного провода компенсаційної обмотки

м.

2.10.11. Площа поперечного перерізу ефективного провода

м²,

де А/м² – допустима густина струму в обмотці з ізоляцією класу нагрівостійкості F.

Оскільки м², то розділяти ефективний провід на елементарні не потрібно.

Таблиця Д2.2