Пазова ізоляція компенсаційної обмотки

Поз.	Матеріал		Кількість шарів	Двостороння товщина, мм
	Назва, марка	Товщина, мм		по ширині	по висоті
1	Фенілований папір	0,05	2 з напівпере­криттям	0,4	0,8
2	Плівка поліімідна ПМ	0,05	3 з напівпере­криттям	0,6	0,6
3	Фенілований папір	0,05	2 з напівпере­криттям	0,4	0,4
4	Стрічка скляна ЛЭС	0,1	1 з напівпере­криттям	0,4	0,4
5	Фенілований папір	0,2	1 з напівпере­криттям	0,4	0,4
6	Склотекстоліт СТЭФ	0,5	1	–	0,5
Допуск на вкладання обмотки		–	–	0,3	0,5

За табл. Д4.3 додатку 4[1] вибираємо стандартний провід із такими розмірами:

м; м²; м².

Площа перерізу ефективного провода

м².

2.10.12. Уточнимо розміри паза “у штампі“:

висота

м,

де м – висота клина; м – висота шліца паза; м –припуск на складання осердя;

ширина

м.

2.10.13. Середня довжина лобової частини витка компенсаційної обмотки за (2.204) [1]

м,

де

м

– середня ширина секції.

2.10.14. Середня довжина витка

м.

2.10.15. Опір компенсаційної обмотки:

при температурі 20 ^оС

Ом;

при температурі 115 ^оС

Ом.

2.11. Розрахункові перерізи магнітного кола

2.11.1. Переріз повітряного проміжку

м².

2.11.2. Довжина сталі якоря

м.

2.11.3. Мінімальний переріз зубців якоря

м².

2.11.4. Переріз спинки якоря

м².

2.11.5. Переріз осердя головного полюса

м².

2.11.6. Переріз станини

м².

2.12. Середні довжини магнітних ліній

2.12.1. Довжина повітряного проміжку δ=1,05 мм.

2.12.2. Коефіцієнт повітряного проміжку, який враховує наявність пазів на якорі

.

2.12.3. Розрахункова довжина повітряного проміжку

1,16*1,05=1,22 мм.

2.12.4. Зубці якоря

мм.

2.12.5. Спинка якоря

мм.

2.12.6. Осердя головного полюса

10 мм.

2.12.7. Повітряний проміжок між головним полюсом і станиною

0,021 мм.

2.12.8. Станина

мм.

2.13. Індукція в розрахункових перерізах

2.13.1. Індукція в повітряному проміжку

Тл.

2.13.2. Індукція в перерізі зубців якоря

Тл.

2.13.3. Індукція в спинці якоря

Тл.

2.13.4. Індукція в осерді головного полюса

Тл;

для сталі 3411 допустиме значення індукції В_г≤1,5 Тл.

2.13.5. Індукція в повітряному проміжку між головним полюсом і станиною В_сп=В_г= 1,64 Тл.

2.13.6. Індукція в станині

Тл.

2.14. Магнітні напруги окремих ділянок магнітного кола

2.14.1. Магнітна напруга повітряного проміжку

А.

2.14.2. Коефіцієнт витіснення потоку

2.14.3. Магнітна напруга зубців якоря

А.

2.14.4. Магнітна напруга ярма якоря

А.

2.14.5. Магнітна напруга осердя головного полюса

А.

2.14.6. Магнітна напруга повітряного проміжку між головним полюсом і станиною

А.

2.14.7. Магнітна напруга станини

А.

2.14.8. Сумарна МРС на полюс

А.

2.14.9. МРС перехідного шару

А.

Аналогічно проводимо розрахунок для потоків, які рівні 0,5; 0,75; 0,9; 1,1; 1,15 від номінального значення. Результати розрахунку зведені в табл. 2. Будуємо перехідну характеристику (2) і характеристику намагнічування (1) (рис.4).

Таблиця 3