34. Фонологія. Учення про фонему. Відмінності між фонемою і звуком. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.

Фонологія-наука яка вивчає фонологічні системи мов.Фонема — мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць — морфем і слів. Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що:

1) фонема — соціальне явище, звук — індивідуальне явище;2) фонема — мовна одиниця; звук — мовленнєва;3) фонема — абстрактна одиниця ,звук — конкретна одиниця, фізичне явище, яке

сприймається на слух і може бути записане на магнітну стрічку тощо; 4) фонема — величина стала; звук — величина залежна

Диференційні ознаки-ознаки фонеми, за якими розрізняють значення слів чи морфем. Недиференційні, або інтегральні, ознаки— ознаки фонем, які не розрізняють значень слів чи морфем.

35. Вчення про позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).

У мовленнєвому потоці фонеми перебувають в різних позиціях. Ці позиції бувають сильними й слабкими. Сильні позиції — позиції, в яких протиставлення і розрізнення фонем досягають повної сили.Слабкі позиції — позиції, в яких протиставлення фонем неповне або зовсім зникає. Для голосних сильна позиція — наголошена,слабка - ненаголошена. Для приголосних сильною є позиція перед голосними і сонорними, а слабкою — перед іншими приголосними

Варіанти фонем – представники фонем(алофони)(/в/-/ф/-трав-траф).Варіації фонем-індивідуальні), територіальні й позиційні . Видозміни фонем які не впливають на смисл, не утруднюють сприймання. Опозиція – протиставлення в мовознавстві. Опозиції бувають привативні, градуальні та еквіполентні. Привативна опозиція — опозиція, в якій один член має якусь озна-

ку, а інший її не має. Як приклад можна навести опозицію <д> — <т>. Фонема <д> має ознаку дзвінкість, якої не має фонема <т>. Градуальна опозиція — опозиція, в якій члени характеризуються різним ступенем, градацією однієї и тієї самої ознаки.Так, зокрема, фонеми <е> і <і> характеризуються різним ступенем розкриття рота.

Еквіполєнтна (рівнозначна) опозиція — опозиція, в якій обидва члени рівноправні. Так, скажімо, якщо порівняти фонеми <п> і <т>, то виявимо, що обидві мають такі ознаки, як глухість, проривність, твердість, але кожна з цих фонем ще має по одній ознаці, якої не має інша, а саме: фонема <п> має ознаку губність, а фонема <т> — передньоязиковість.Корелятивна опозиція — опозиція, члени якої різняться тільки однією ознакою, а за іншими ознаками збігаються. У корелятивних опозиціях знаходяться фонеми <б> і <п>, <д> і <т>, <н> і <н'>. Перша з наведених пар має спільні ознаки губність, проривність, твердість, а розрізняється ознакою дзвінкість/глухість; друга пара фонем має спільні ознаки — передньоязиковість, проривність, твер-

дість і різниться ознакою дзвінкість/глухість; третя має спільні ознаки сонорність, зімкнено-прохідність, передньоязиковість і різниться ознакою твердість/м'якість.

36. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.

Фонема — одна з характерних ознак самобутності мови. Для того щоб описати фонологічну систему, необхідно протиставити кожну фонему всім іншим. Найпростіший спосіб встановити фонологічну систему — підбирати слова, які різняться між собою однією фонемою: бот — дот —йот — лот — нот — рот — com

Своєрідність фонологічної системи кожної мови полягає в загальній кількості фонем, співвідношенні голосних і приголосних, характері опозицій, розподілі фонем за позиціями, характері позицій, варіантів і варіацій фонем та їх сполучуваності (комбінаторики).

Санкт-Петербурзька фонологічна школа (основоположник — Л. В. Щерба; представники — Л. Р. Зін-дер, М. І. Матусевич, О. М. Гвоздєв, Л. Л. Буланін, С. Б. Бернштейн, Л. В. Бондарко) розглядає фонему як звуковий тип. Московська фонологічна школа (засновники Р. І. Аванесов, П. С. Кузнецов, О. О. Реформатський, В. М. Си-

доров, О. М. Сухотін, Н. Ф. Яковлєв, Г. О. Винокур, А. Б. Шапіро) при визначенні фонеми і фонемного складу мови застосовує морфемний критерій