5. Проблеми мовознавства XX століття. Актуальні напрями лінгвістики.

Одним із перших напрямів, що намагався цілком порвати з традиціями молодограматиків, була Школа «слів і речей». 1) Школа «слів і речей» — мовознавчий напрям, який висунув принципи вивчення лексики у зв'язку з культурою й історією народу..,Осн завдання: вивчати історію слів, залучаючи не тільки лінгвістичний аналіз, а й історію названої словом речі, зосереджує увагу на семантиці слів, на розвитку та зміні їхніх значень.Представники: Гуго Шухардт. 2.Школа естетичного ідеалізму — мовознавчий напрям, представники якого виступали із критикою молодограматизмуз позицій так званої естетичної філософії мови і розглядали мову як творчу діяльність індивіда.Засновники: Шпітцер, Харцфельд, Райнфельдер. 3) У 20-х роках XX ст. сформувався новий напрям у мовознавстві — неолінгвістика. Неолінгвістика — опозиційний до молодограматизму напрям, який трактував мову з позицій ідеалізму й естетизму. Представниками цього напряму є італійські вчені Джуліо Бертоні, Вітторе Пізані і Джуліано Бонфанте. 4) Казанська лінгвістична школа сформувалася в 70— 80-ті роки XIX ст. представниками були Крушевський, Богородицький. Засновн зосередж. увагу на індивід мовленні, мови – сис знаків введень понять фонеми і морфеми, теорія черувань, започаткував концепцію мовних союзів. 5) Фердинанд де Соссюр— основоположник соціологічного напряму. Соціологічний напрям — сукупність течій, шкіл і окремих концепцій, які трактують мову передусім як соціальне явище. 6) Структуралізм — мовознавчий напрям, для якого характерне розуміння мови як чітко структурованої знакової системи і прагнення до суворого (наближеного до точних наук) формального її опису. 7) Генеративізм — напрям у мовознавстві, який характеризується проголошенням пріоритету дедуктивного підходу до вивчення мови

Основопол генеративізму є амер мовознавець Наом Хомський. 8) Неогумбольдтіанство — напрям у лінгвістиці, який характеризується прагненням вивчати мову в тісному зв'язку з культурою її носіїв.

6. Природа і сутність мови. Мова і суспільство. Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація. Природа і сутність мови.

У науці відомі три погляди на природу мови. Одні вчені розглядали мову як біологічне явище. Другі – як психічне .Треті – як суспільне.

МОВА І СУСПІЛЬСТВО — нерозривна єдність двох явищ, пов’язаних між собою як часткове і загальне, як невід’ємна сторона й одна з обов’язкових ознак цілої сусп. системи в її безперервному функціонуванні. Найтиповішим видом сусп-ва є етнічне (етнос), народ, а найтиповішою його ознакою — мова.

На будь-якому етапі розвитку мова як сусп. явище виступає і як сусп.-істор. норма. Проблеми М. і с. вивчає соціолінгвістика.

Основними функціями мови є: комунікативна (спілкування), мислетворча (формування й формулювання думки), фатична (контактоустановлювальна), репрезентативна (функція позначення світу речей), емотивна (вираження почуттів, емоцій), експресивна (самовираження), волюнтативна (волевиявлення), прагматична (ставлення мовця до висловлюваного), метамовна (використання мови для опису іншої мови), когнітивна (пізнавальна), акумулятивна (нагромадження і зберігання інформації) та ін.

Оскільки мова є загальнонародним явищем, вона не може бути класовою.