- •1. Мовознавство як наука. Предмет,розділи.Місце мов-ва в системі наук
- •2. Методи:описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний.
- •3. Мовознавство давньої Індії, Китаю, античне мовознавство. Мовознавство середніх віків та епохи Відродження.
- •Давньокитайське мовознавство
- •Мовознавство в Давній Греції та Римі
- •Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження
- •4. Порівняльно-історичне мовознавство. Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •5. Проблеми мовознавства XX століття. Актуальні напрями лінгвістики.
- •6. Природа і сутність мови. Мова і суспільство. Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація. Природа і сутність мови.
- •7. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.
- •8. Мова як знакова система. Специфіка мовного знака. Місце мови серед інших знакових систем
- •9. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мовлення. Невербальне мислення. Мова і мислення.
- •Мова і мовлення.
- •10. Гіпотези походження мови (донаукові та наукові). Первісні центри виникнення мови.
- •12. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат
- •13. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •14. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •15. Розвитокі функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
- •16. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •17. Типи класифікації мов світу (типологічна, генеалогічна, ареальна, функціональна, соціолінгвістична, фонологічна, синтаксична).
- •18. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •19. Поняття типологічної класифікації мов.
- •20.Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
- •21. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •22. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •23. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •24. Фонетика. Поняття про звуки мови. Аспекти вивчення звуків. Акустичні властивості звука.
- •25. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •26. Класифікація голосних.
- •27. Класифікація приголосних
- •28. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •29. Інтонація та її складові. Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.
- •30. Взаємодія звуків у потоці мовлення. Типи звукових змін. Позиційні зміни звуків.
- •31. .Комбінаторні зміни звуків.
- •32. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
- •33. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
- •34. Фонологія. Учення про фонему. Відмінності між фонемою і звуком. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •35. Вчення про позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).
- •36. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.
- •37. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.
- •38. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
- •39. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
- •40. Лексико-семантичні категорії: синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, конверсиви.
- •41. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
- •43. Історичні зміни словникового складу. Архаїзми, історизми, неологізми. Історична лексикологія.
- •44. Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45. Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46. Лексикографія. Основні типи словників.
- •47. Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48. Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49. Морфема. Види морфем.
- •50. Морфологічна будова слова. Зміни у морфологічній будові слова. Основні способи словотворення.
- •51. Граматична форма слова. Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52. Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм
- •54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій. 55.Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •56. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •58. Характеристика основних частин мови. 57.Частини мови в різних мовах.
- •59. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •60. Синтаксичні зв'язки слів у словосполученні та реченні.
- •61. Речення як основна комунікативна одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
- •62. Члени речення і частини мови..Актуальне членування речення.
40. Лексико-семантичні категорії: синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, конверсиви.
Синоніми — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням.
Синоніми абсолютні (повні), синоніми, які повністю збігаються за значенням. Вони можуть взаємозамінюватися абсолютно в усіх контекстах. (Напр: мовознавство і лінгвістика). Часткові синоніми — синоніми, які не повністю збігаються. Відповідно серед них виділяють семантичні(які різняться відтінками значень – шлях і дорога), стилістичні (с. які різняться емоційно-експресивним забарвленням – їсти жерти) й семантико-стилістичні (с. які одночасно різняться відтінками значень і стиліст забарвленням – іти плестись).
Антоніми— різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення. Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні (виражають якісну протиставленість і утворюють градуальні опозиції. (Напр:молодий (чоловік) — нестарий — середніх літ — літній — старий), )ком-
плементарні. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний — хибний (не+істинний=хибний),контрадикторні (один із членів утворюється за допомогою префікса не- і не має точної визначеності: молодий — немоло-дий )та векторні(виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: в'їжджати — виїжджати,
Гіперо-гіпонімія – родовидові відношення в лексико-семантичній системі.(Напр: береза, дуб, — дерево;) Родові слова називають гіперонімами, а видові — гіпонімами. Конверсией - слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі.(Напр. Сестра молодша від брата, Брат старший від сестри.)
41. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми.
Парадигматичні відношення — це відношення між словами на основі спільності або протилежності їх значень. Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лексико-семантичні поля.
Лексико-семантичнє поле - сукупність парадигматично пов'язаних лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Синтагматичні відношення — лінійні зв'язки слова, його сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується не з будь-яким іншим словом, а тільки з певними словами.
АКТИВНА ЛЕКСИКА — частовживані
слова.
ПАСИВНА ЛЕКСИКА — це слова, якими переважно є застарілі слова, слова, які тільки-но з'явилися в мові (а також професіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми.
42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
Етимологія - розділ мовознавства, який вивчає походження слів.Завдання й основна мета етимології — знайти й пояснити давні (первинні) значення та форми слів. НАУКОВА ЕТИМОЛОГІЯ пов'язана з порівняльно-історичним методом і ґрунтується на шести принципах: фонетичному, семантичному, словотвірному, генетичному,речовому і просторовому.
НАРОДНА (ПОБУТОВА) ЕТИМОЛОГІЯ — етимологізування за першим випадковим співзвуччям, без врахування фонетичних законів. Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимологічних зв'язків із спорідненими словами називають деетимологізацією.