- •1. Мовознавство як наука. Предмет,розділи.Місце мов-ва в системі наук
- •2. Методи:описовий, порівняльно-історичний, зіставний, структурний.
- •3. Мовознавство давньої Індії, Китаю, античне мовознавство. Мовознавство середніх віків та епохи Відродження.
- •Давньокитайське мовознавство
- •Мовознавство в Давній Греції та Римі
- •Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Відродження
- •4. Порівняльно-історичне мовознавство. Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •Мовознавство XIX - поч. XX століття.
- •5. Проблеми мовознавства XX століття. Актуальні напрями лінгвістики.
- •6. Природа і сутність мови. Мова і суспільство. Функції мови. Загальнонародна мова та її диференціація. Природа і сутність мови.
- •7. Структура мови. Основні та проміжні рівні, їх одиниці. Синхронія та діахронія.
- •8. Мова як знакова система. Специфіка мовного знака. Місце мови серед інших знакових систем
- •9. Мова і мислення, їх взаємозв’язок. Типи мислення. Мова і мовлення. Невербальне мислення. Мова і мислення.
- •Мова і мовлення.
- •10. Гіпотези походження мови (донаукові та наукові). Первісні центри виникнення мови.
- •12. Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат
- •13. Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.
- •14. Розвиток і функціонування мов у первісно-общинному, рабовласницькому і феодальному суспільстві.
- •15. Розвитокі функціонування мов у капіталістичному суспільстві. Поняття національної та літературної мов. Територіальні та соціальні діалекти.
- •16. Розвиток і функціонування мов у тоталітарному соціалістичному суспільстві. Питання про перспективи розвитку мов у майбутньому.
- •17. Типи класифікації мов світу (типологічна, генеалогічна, ареальна, функціональна, соціолінгвістична, фонологічна, синтаксична).
- •18. Мови світу, їх порівняльне вивчення. Генеалогічна класифікація мов.
- •19. Поняття типологічної класифікації мов.
- •20.Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
- •21. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
- •22. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
- •23. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
- •24. Фонетика. Поняття про звуки мови. Аспекти вивчення звуків. Акустичні властивості звука.
- •25. Артикуляційна характеристика звуків мови. Мовленнєвий апарат та його будова. Поняття про артикуляцію та артикуляційну базу.
- •26. Класифікація голосних.
- •27. Класифікація приголосних
- •28. Фонетичне членування мовного потоку (фраза, синтагма, такт, склад). Склад, типи складів. Монофтонги та поліфтонги.
- •29. Інтонація та її складові. Наголос і його види. Явище енклізи і проклізи.
- •30. Взаємодія звуків у потоці мовлення. Типи звукових змін. Позиційні зміни звуків.
- •31. .Комбінаторні зміни звуків.
- •32. Живі та історичні фонетичні зміни. Звукові закони.
- •33. Поняття про орфоепію. Фонетична та фонематична транскрипція.
- •34. Фонологія. Учення про фонему. Відмінності між фонемою і звуком. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •35. Вчення про позиції фонем. Варіанти і варіації фонем. Опозиції фонем (привативна, градуальна, еквіполентна, корелятивна).
- •36. Поняття фонологічної системи. Фонологічні школи.
- •37. Лексикологія, її розділи та предмет вивчення.
- •38. Слово як одиниця мови. Основні функції слова. Лексема. Словоформа.
- •39. Лексичне значення слова. Слово, поняття, концепт. Полісемія та омонімія.
- •40. Лексико-семантичні категорії: синонімія, антонімія, гіперо-гіпонімія, конверсиви.
- •41. Лексико-семантична система мови. Словниковий склад мови (характеристика різних груп слів).
- •42. Поняття про етимологію. Принципи наукової етимології. «Народна етимологія». Деетимологізація.
- •43. Історичні зміни словникового складу. Архаїзми, історизми, неологізми. Історична лексикологія.
- •44. Запозичена лексика. Різні шляхи і види лексичних запозичень.
- •45. Фразеологія. Види фразеологізмів.
- •46. Лексикографія. Основні типи словників.
- •47. Граматика, її розділи та предмет вивчення. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •48. Лексичне і граматичне значення, відмінності між ними.
- •49. Морфема. Види морфем.
- •50. Морфологічна будова слова. Зміни у морфологічній будові слова. Основні способи словотворення.
- •51. Граматична форма слова. Способи вираження граматичних значень: афіксація, фузія, аглютинація.
- •52. Способи вираження граматичних значень: чергування, редуплікація, складення, наголос, суплетивізм
- •54. Поняття граматичної категорії. Класифікація граматичних категорій. 55.Граматичні категорії та лексико-семантичні розряди.
- •56. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.
- •58. Характеристика основних частин мови. 57.Частини мови в різних мовах.
- •59. Поняття про словосполучення. Класифікація словосполучень.
- •60. Синтаксичні зв'язки слів у словосполученні та реченні.
- •61. Речення як основна комунікативна одиниця. Ознаки речення. Речення і судження.
- •62. Члени речення і частини мови..Актуальне членування речення.
20.Флективні мови синтетичної та аналітичної будови. Мови народів і народностей України.
Флективні мови — мови, в яких у вираженні граматичних значень провідну роль відіграє флексія (закінчення).(індоєвропейські та семіто-хамітські). Флективні (фузійні) мови поділяють на синтетичні та аналітичні. СИНТЕТИЧНІ МОВИ— мови, у яких граматичне значення синтезується з лексичним у межах слова (граматичне значення виражається за допомогою флексій і формотворчих афіксів, чергування звуків і суплетивізму)(укр.,рос,біл,пол,чес,лит,нім)
АНАЛІТИЧНІ МОВИ характеризуються тенденцією до окремого (аналітичного) вираження лексичних і граматичних значень (лексичне значення виражене повнозначними словами, а граматичне службовими словами, порядком слів, інтонацією).(всі роман,анг,дат,тадж,гінді,урду,болг,макед та ін.)
21. Значення письма в історії суспільства. Предметне «письмо», піктографія, ідеографія.
Письмо — штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі. "Предметне письмо", або протописьмо, — оптичні мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мовлення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка приймає повідомлення.
Першим етапом граф письма була піктографія.
Піктографія—відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків (малюнкове письмо).. Другим етапом у розвитку графічного письма була ідеографія.
Ідеографія - письмо графічними знаками, що позначають поняття. Основною одиницею ідеографії є ідеограма, або логограма, — писемний знак, який, на відміну від букв, позначає не звук чи склад якоїсь мови, а ціле слово або корінь слова.
22. Основні етапи розвитку фонографічного письма.
Фонографія— різновид письма, в якому графічні знаки позначають звуки. Фонографічне письмо передає мову не тільки в її граматичній будові, а й у фонетичному звучанні. У розвитку фонографії розрізняють три етапи: складове, консонантне і буквено-звукове письмо.
Складове, або силабічне письмо —це система графічних знаків, які передають звучання скла-
дів, тобто кожен склад позначається окремим знаком..
Консонантне письмо – в алфавіті букви позначають лише приголосні.
Буквенно-звукове - започаткували давні греки. Запозичивши букви у фінікійців, вони стали позначати ними не тільки приголосні, а й голосні. На відміну від фінікійців греки стали писати зліва направо і відповідно обернули зображення букв.
23. Поняття про графіку та орфографію. Принципи орфографії.
Графіка -1) сукупність усіх засобів письма (всіх букв і допоміжних знаків);2) розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між графемами і звуками. Букви певної мови складають її алфавіт. Алфавіт - сукупність букв якогось фонографічного письма, розташованих у історично усталеному порядку.
За співвідношенням зі звуками букви бувають:
1) однозначні: вони завжди позначають тверді звуки [ц] і [ш]);2) двозначні: укр. п, б, в, т, д, н, с, з, л, р (позначають тверді й м'які звуки);
3) які позначають два звуки: я, ю, є, ї , їх можна назвати силабографемами;
4) які не позначають жодного звука: укр. ь, рос. ъ, ь. Орфографія - 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; Існує чотири принципи орфографії: фонетичний, морфологічний, історико-традиційний та ідеографічний.
Фонетичний принцип. Суть його полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. Морфологічний принцип. Для нього характерне однакове написання однієї й тієї самої морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції. Історико-традиційний принцип. Він полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість,
Ідеографічний, або символічний, принцип . Опирається на смислові відмінності подібних написань(напр, в укр. мові є слова компанія і кампанія.