- •1.Руська трійця.
- •2.Нова українська література( Котляревський, Квітка Основ’яненко, Шевченко)
- •4.Архітектура та образотворче мистецтво в українській культурі кін. 18-19 ст.
- •5.Боротьба православ’я та католицизму як ситуація культурного вибору.
- •6.Братський рух та його культурні здобутки.
- •7.Виникнення та розвиток друкарства в Україні
- •8.Візантійська релігійна традиція в українській культурі.
- •9.Внесок українськиї вчених світової культури і техніки.
- •10.Внесок української культури у світовий культурно – історичний процес
- •11. Вплив грецькоъ та римськоъ культури на культурний процес населення Пывнычного Причорноморя.
- •12.Вплив російської державно-культурної політики на формування української культури (XVIII-XX).
- •13.Вплив ситуації поліконфесцйності на культурний ландшафт сучасної України
- •14.Дисиденський рух в Україні.
- •15.Еволюція уявлень про культуру
- •16.Запровадження християнства на Русі і його значення для розвитку культури.
- •17.Західноєвропейські впливи в історії української культури
- •18. Звичаї та обряди українського народу 14-17 ст.
- •19. Здобутки і втрати культурного будівництва в Україні в 1960 -80 р.
- •21. Ідеологічна уніфікація творчості в культурно-мистецькому житті України в радянський період, її денаціоналізація.
- •22.Індивідулізмі і волюнтаризм у творчості Українки, Хвильового.
- •23.Індивідуалізм і колективізм в козацькій традиції
- •24. Історичні передумови виникнення української культури
- •25. Історичні умови культурного життя українського народу др. Пол. Хvіі-хvііі ст..
- •1. Особливості розвитку української культури у іі пол. Xviі - XVIII ст.
- •26 Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство
- •28 Культура антів
- •30 Культура україни під час кризи радянської системи (60-80ті роки).
- •31 Культура її зміст та функції у суспільстві.
- •32 Культурні здобутки Київської Русі (10-12 ст)
- •33 Культурні здобутки української діаспори.
- •34 Культурне надбання дохристиянської Русі.
- •35 Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •36 Культурно-просвітницька діяльність діячів греко-котолицької церкви( Шептицький, й.Сліпий)
- •37 Лицарський епос та його продовження в козацькій культурі.
- •38 Література, поезія , драматургія періоду українізації.
- •44. Народницький період національно-культурного відродження.Кирило-Мифодіївське брацтво.
- •45.Національно-духовне відродження і розвиток культури в Україні в сучасних умовах.
- •46. Нова українська література (Котляревський,Квітка – Основ’яненко,Котляревський).
- •47.Образ в Україні у творах романтиків XIX ст.
- •49.Освіта,наука,мистецтво за гетьманату в 20.Ст.
- •51.Особливості українського модернізму
- •52.Перспективи культурного розвитку України за умов незалежності та в контексті її геополітичного становища.
- •53.Піднесенні національно-культурного відродження в Україні на поч..XXст.
- •54.Побут,звичаї та обряди українського народу (поч..XIV – перша пол.XVII ст.)
- •55. Політика «Коренізації» в Україні в радянський період
- •56.Пореволюційний національно- культурний розвиток в Україні(1917-1930рр.)
- •57.Початок «відлиги» в культурному житті України.Активізація інтелігенції в 60- ті рр..
- •59.Проблема цивілізаційної приналежності української культури
- •61.Розвиток освіти та наукових знань на теренах України початку XIV перша пол. XviIстоліття
- •62. Розвиток філософської думки в Україні (г.Сковорода, п.Юркевич)
- •63.Роль Церкви в розвитку української освіти XIV- xviIсторіч.
- •64. Світове значення українського кіномистецтва (о.Довженко, с.Параджанов, і.Миколайчук).
- •65. Селянство, як носій культурного традиціоналізму.
- •66. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури кін. 18-19 ст.
- •67. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури на поч. 20 ст.
- •68. Співвідношення «земного» і «небесного» у бароковій культурі.
- •69. Стан освіти і шкільництво в Галичині.
- •70. Соціально-політичні та історичні обставини розвитку української культури на поч. 14 – кін. 17 ст.
- •71. Сучасні концепції культури.
- •72. Т.Шевченко та м.Драгоманов як провідники української національної ідеї.
- •73. Татарський та турецький впливи на український побут і національний характер.
- •74. Трипільська культура.
- •75. Українська демонологія та традиційні звичаї й обряди українців.
- •76. Українська культура в контексті «радянської багатонаціональної культури».
- •77.Українська культура в рамках міжнародних стосунків.
- •78.Українська культура в часи тоталітаризму(1930 – 1950 рр)
- •79.Українська культуру періоду Центральної Ради
- •80.Українська культура під гнітом татаро - монгольської навали.
- •81.Українське козацтво як культурний феномен.
- •82.Українське національно-культурне відродження 20 років
- •83.Феномен української греко-католицької церкви.
- •69. Формування політичної свідомості українців в системі суспільно-політичних Росії і Австро-Угорщини (др. Пол. Хіх – початок хх ст.).
- •Київська Русь
- •Середньовіччя
- •Кінець XVIII — початок XX ст.
- •Діаспора
- •Сучасність
- •Загальна характеристика
- •Історичний нарис Витоки
- •Культура Русі
- •XIII-XV століття
- •Музична і театральна культура України другої половини XVIII ст.
57.Початок «відлиги» в культурному житті України.Активізація інтелігенції в 60- ті рр..
В першу чергу "відлига" цікава нам реконструкцією централізації. Спроба надати більш широкі права та повноваження місцевому керівництву могла дати значний поштовх в економічному прогресі. Завдання "наздогнати та перегнати Захід" вимагало розв'язання рук владі "на місцях", яка тепер сама могла розпоряджатись своїми ресурсами. Такий розвиток подій був в цілому сприятливим для покращення радянської економіки. Однак основна проблема системи - її централізація - залишилась нерозв'язаною.
Відбулася спроба реформи сільського господарства. Хоча і були намагання покращити життя колгоспників, збільшити їм платню, проте збільшення розмірів колгоспів, екстенсивний спосіб ведення господарства, гонка за показниками, авантюрні "кукурудзяні епопеї" тощо призвели до спаду виробництва і змушеного імпорту продовольства.
Найпомітніші зміни відбулися у сфері культурного життя. Таке послаблення тоталітарного впливу, посилення влади на місцях, спроби децентралізації суспільства призвели до виникнення усіляких рухів, що мали відверту націоналістську забарвленість. Звичайно, термін "націоналізм" вжито у кращому розумінні цього слова. Поширення впливу західної культури, розвиток та визнання української призвели до зміни поглядів нового покоління, зростання їх спрямованості на самостійність та розкутість, подолання власної відсталості. Період "відлиги" позначився бурхливим розвитком літератури, науки, мистецтва. На горизонті з'явилися нові імена, нові патріоти своєї Батьківщини.
58.Проблема культурного відродження :поляризація відношень «Елітарна культура- народна культура»
(англ. High culture, нім. Hochkultur) — культура, що грунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей, які мають досить високий інтелектуальний рівень, відповідні духовні запити, особливу художню сприйнятливість. Концепцію елітарної культури обстоював А. Шопенгауер. Вихідним пунктом цієї концепції, на його думку, є антропологічний поділ людей на два типи «людей корисних» (масу) і «людей-геніїв». Останні естетично обдаровані й схильні до філософсько-художньої творчості.
Історичними є дві форми культури: елітарна (професіональна) та народна (побутова). Елітарну культуру створювала обмежена кількість людей, народна пов'язана з широкими народними масами.
Елітарна література — один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є масова література).
Елітарні твори вирізняються інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності. Часто суттєву роль у них відіграють літературний і культурний контексти. Такі твори потребують активного, освіченого і розвиненого читача, який би у процесі знайомства з тектсом залучався до «співавторства».
59.Проблема цивілізаційної приналежності української культури
Основи російсько-української цивілізаційної єдності були закладені ще в далекому протослов'янському дохристиянському минулому, а остаточно оформилися після прийняття християнства, в результаті цього кроку, а також пов'язаних з ним і безпосередньо обумовлених ним подій та процесів у період Х-ХІІІ ст. Потужним дієвим стимулом закріплення такої близькості слід вважати багатовікову плідну традицію спільної державності, розпочату з Київської Русі і продовжену вже в змінених історичних умовах і в новому етнонаціональному контексті в Русі Московській і Російської імперії, а потім і в СРСР.
В останні роки цивілізаційна приналежність українців і росіян не змінилася і не могла змінитися, скільки би спекуляцій не прозвучало з цього приводу. Нація, в принципі, здатна волею частини еліти змінити вектор свого цивілізаційного розвитку. Така зміна, проте, являє собою серйозний виклик національній ідентичності (а разом з нею і - національної безпеки) володіючи реальним ресурсом для того, щоб спровокувати втрату цієї ідентичності.
Набувають останнім часом все більшу популярність в Україні пошуки нової української ідентичності, кардинально відмінною від російської і максимально наближеної до європейської, - не виглядають ані достатньо обґрунтованими, ані перспективними з точки зору досягнення тих прагматичних цілей, якими вони, власне, обумовлені.
Підштовхування українців до цивілізаційного дистанціювання від Росії не супроводжується, на жаль, реальними пропозиціями хоча б більш-менш прийнятною для них самих альтернативи.
60.Репресивна політика радянського керівнецтва щодо української інтелігенції. Важливе значення для вивчення політичних репресій мало видання збірника „Репресоване краєзнавство”. На основі широкого масиву джерел, зокрема архівно-слідчих справ, у ньому охарактеризовано життя і діяльність майже 50 діячів науки і культури, імена яких десятиріччями невиправдано замовчувалися.
Розробці проблеми політичних репресій сприяли ухвалені вищими державними органами влади України законодавчі акти про реабілітацію незаконно репресованих громадян. На загальнодержавному та регіональному рівнях вивчення теми активізували заходи для реалізації Державної програми з підготовки науково-документальної серії книг „Реабілітовані історією”.
Великий внесок у дослідження політичних репресій в Україні зробив Ю.Шаповал Базуючись на архівних документах і матеріалах ЦК КП(б)У та спецслужб, що десятиріччями були недоступні для науковців, автор ґрунтовно аналізує складний період суспільно-політичного життя України 1920 – 1930-х років. Дослідник докладно розглянув механізми політичних репресій, участь та роль українських учених у протидії тоталітарному режимові, на прикладах їхнього життя та діяльності показав вплив політичних репресій на свідомість інтелігенції, її громадянську позицію.
Значними є здобутки вітчизняних істориків у вивченні питань діяльності репресивно-каральних органів. У працях І.Біласа, С.Білоконя, Р.Подкура, В.Ченцова детально проаналізовано роботу спеціальних органів (НК, ДПУ, ОДПУ, НКВС) з організації та проведення політичних репресій. Проте дослідники з огляду на поставлені наукові завдання практично не торкаються ідеологічних аспектів партійно-радянської репресивної політики.
Діяльність західноукраїнської інтелігенції в радянській Україні 1920 – 1930-х роках знайшла відображення в монографіях О.Рубльова та Ю.Черченка. Вчені аналізують політичні репресії проти науковців-вихідців із Західної України, акцентуючи увагу на ідеологічних чинниках їх проведення. Ідеологічні мотиви переслідувань наукової інтелігенції радянським режимом фрагментарно розкрито в дослідженнях В.Пристайка, В.Очеретянка, Г.Вербіленко, В.Гусєва, І.Верби, Д.Архірейського, В.Ченцова.
Підсумком великої роботи з переосмислення у вітчизняній історіографії проблеми політичного терору в Україні є колективна монографія „Політичний терор і тероризм в Україні”. У дослідженні частково висвітлено ідеологічну складову політичних репресій, зокрема проти наукової інтелігенції України
.