8. Особливості психічного розвитку за л.С.Виготським. Закони розвитку.

Вік, за Л.С. Виготським,— це особливий етап психологічного розвитку, сукупність змін, які визначають своєрідність структури особистості на даному етапі розвитку. Особливості віку: система вимог до дитини на даному етапі її життя, сутність взаємовідносин з оточуючими, тип діяльності, якою вона оволодіває, способи оволодіння. Л.С. Виготський вводить також поняття вікової кризи, які виникають при зміні стабільних періодів, які відокремлюють один віковий період від іншого. Поведінкові показники вікових криз — впертість, негативізм, конфліктність та ін. Л.С. Виготський вважає, що джерелом розвитку вищих психічних функцій є середовище. Вищі психічні функції виникають спочатку як форма колективної поведінки дитини, як форма співробітництва між людьми інтерпсихічна і лише потім стають індивідуальними (інтрапсихічними) функціями самої дитини.

Л.С. Виготський сформулював закони розвитку дитини: дитячий розвиток відбувається нерівномірно в часі: рік життя немовляти за темпом розвитку не відповідає рокові життя, наприклад, підлітка; розвиток психіки являє собою ланцюжок якісних змін, процес, в якому ускладнення і кількісні зміни психічних функцій переходять в якісні, суттєві і призводять до стрибкоподібних якісних новоутворень. Сприймання, пам'ять, мислення дитини відрізняється від дорослого не тим, що вони менш розвинені, вони просто якісно інші, ніж у дорослого. Закономірності, яким вони підлягають, в процесі розвитку видозмінюються, кількісні зміни переходять в якісні; нерівномірність дитячого розвитку: кожна сторона в психіці дитини має свій оптимальний період розвитку; закон розвитку вищих психічних функцій, які, як уже зазначалось, виникають спочатку як зовнішні, інтерпсихічні, а потім переходять у внутрішні, Вищі психічні функції характеризуються опосередкованістю, усвідомлюваністю, довільністю, системністю, формуються за життя в результаті оволодіння знаряддями, засобами та розвиваються в зв'язку з навчанням.

Рушійною силою психічного розвитку за Л.С. Виготським, є навчання. Концепція Л.С. Виготського не була підтверджена експериментальними фактами, а тому довгий час, вважалась лише геніальною догадкою. Але О.М. Леонтьєв розвинув ідею Л.С. Виготського про провідний тип діяльності.

Провідна діяльність — це діяльність, виконання, виникнення і формування основних психологічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості, показник психологічного віку дитини, які в ній виникають і диференціюються інші види діяльності, перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни особливостей особистості на даній стадії розвитку.

Виділяють такі види: емоційно-безпосереднє спілкування немовляти з дорослими (0—1 рік); предметно-маніпулятивна діяльність дітей раннього віку (1—3 роки); в процесі її виконання засвоюються історично складені способи дій з певними предметами; сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3—6 років); навчальна діяльність у молодших школярів; інтимно-особистісне спілкування підлітків; професійно-навчальна діяльність у старшому шкільному віці.