10. Критерії вікової періодизації в концепції л.С.Виготського.

Виготський розробив учіння про вік, як одиницю аналізу дитячого розвитку, він виявив і сформулював закони психічного розвитку дитини. Особливості дитячого розвитку за Виготським:

1)циклічність – розвиток має складну організацію у часі, цінність кожного року або місяця визначається тим, яке місце він займає в циклах розвитку.

2) нерівномірність – різні сторони особистості в тому числі психічні функції, розвиваються не рівномірно. У ранньому дитинстві – сприймання, у дошкільному віці – пам’ять, у молодшому шкільному – мислення.

3)метаморфози – розвиток не зводиться до кількісних змін – це ланцюг змін якісних перетворень однієї форми в іншу. Психіка дитини своєрідна на кожній віковій сходинці, вона якісно відрізняється від того, що було раніше і що буде потім.

4)поєднання еволюції і енволюції - процеси зворотного розвитку ніби вплітаються до перебігу еволюції. Те що розвивалось на попередньому етапі – втрачається або перетворюється.

Кризові вікові періоди за Виготським:

1)криза новонародженості – 2міс; немовлячий вік – криза одного року.

2)раннє дитинство – 1-3 роки; криза трьох років.

3)дошкільний вік – 3-7 років; криза семи років.

4)шкільний вік – 8-12 років; криза 13

В чому особливість схеми вікової періодизції Виготського:

1) він ввів критичні періоди;

2) виключив ембріональний період розвитку;

3) виключив період розвитку, який називали юністю (з 17-18 років до настання повної зрілості);

4) включив вік статевого розвитку в число стабільних, стійких, а не критичних періодів.

Отже, вікова періодизація за Виготським: криза новонародженості , немовлячий вік – від 2 міс до 1 року, криза 1 року, раннє дитинство – від 1 року до 3 років, криза 3 років, дошкільний вік – від 3 років до 7 років, криза 7 років, пубертатний вік – з 14 до 18 років, криза 17 років.

На даний момент,українська психологія основні періоди розвитку дитини визначає за психолого-педагогічними критеріями, що поєднують і характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, і провідну діяльність дитини, і форму навчання, а також інші показники. Виділяють: ранній (від 0 до 3 років) і дошкільний вік (з 3 до 7 років); молодший шкільний вік (з 7 до 10 років); середній шкільний, підлітковий вік (з 10 років до 15); старший шкільний, юнацький вік (з 15 і до досягнення зрілості). У кожному періоді ще виділяють окремі стадії й фази, але їм всім назви ще не придумали. Ця класифікація існує поруч з багатьма іншими і на її основі розробляються навчально-виховні плани і заходи.

11. Періодизація вікового розвитку д. Б. Ельконіна

Д.Б. Ельконін обґрунтував положення про те, що в процесі розвитку дитини спочатку відбувається засвоєння мотиваційної сторони діяльності, а вже потім операційно-технічної. Він відкрив закон чергування, періодичності різних типів діяльності: орієнтації в сфері відносин та орієнтації в способах вживання предметів, які йдуть одна за одною. Кожного разу між ними виникають суперечності, які і є чинником розвитку.

Кожен вік характеризується своєрідною, специфічною для нього соціальною ситуацією розвитку, Вона визначає ті форми і той шлях, йдучи по якому, дитина набуває нових якостей особистості, беручи їх з середовища, де соціальне стає індивідуальним. З життям дитини в даній соціальній ситуації виникає провідний тип діяльності. В ній розвиваються новоутворення, властиві для даного віку, які приходять в суперечність зі старою соціальною ситуацією розвитку, руйнують її та будують нову, яка, в свою чергу, відкриває нові можливості для психічного розвитку дитини в наступному віковому періоді. Така перебудова соціальної ситуації розвитку і складає основний зміст критичних періодів.

За Д.Б. Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів:

вік немовляти — до 1 року;

раннє дитинство — 1—3 роки;

молодший і середній дошкільний вік — 3—4—5 років;

старший дошкільний вік — 4 (5—6) 7 років;

молодший шкільний вік — 6 (7—10) 11 років;

підлітковий вік — 10(11—13) 14 років;

ранній юнацький вік — 13 (14—16) 17 років.

Весь процес дитячого розвитку ділиться на 3 етапи:

1) дошкільне дитинство (0—6) 7 років;

2) молодший шкільний вік (6—11 років);

3) середній і старший шкільний вік (12—17 років).

Перехід від одного етапу до іншого супроводжується кризами, тобто невідповідністю між рівнем досягнутого особистісного розвитку і операційно-технічними можливостями дитини.