4. Форма проявлення витрат

За формою прояву всі витрати можна поділити на такі групи:

4.1 Витрати - безпосередні грошові виплати.

4.2 Неявні (імпліцитні) витрати - (умовно оцінена) упуще­на вигода, що не набуває форми фактичних грошових виплат.

4.3 Збиток - фактичні (потенційно можливі) втрати, яких зазнає (або може зазнати) фірма, не отримуючи при цьому ком­пенсації у формі доходу - санкції за різного роду неустойки (часом, якістю, умовами), нереалізована продукція, втрати від ава­рій та ін. Неважко помітити, що збиток може виявлятися як при прийнятому сценарії використання ресурсів, так і при аль­тернативно можливому.

Без поворотні (безповоротно втрачені витрати (тобто «утоплені») являють собою раніше зроблені ви­трати, які вже не підлягають відшкодуванню і не можуть впливати на рішення фірми (наприклад, безперспективні інвестиції

На розумінні глибинної сутності різних видів витрат базується кваліфіковане обґрунтування рішень і управління діяльністю підприємства.

В основу класифікації ви­трат, що формують собівар­тість продукції, покладено такі ознаки:

5. Ступінь однорідності витрат.

Всі витрати за цією озна­кою поділяються на:

5.1 одноелементні (прості) — сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

5.2 комплексні - різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх ще називають непрямими (загальновиробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).

6. Спосіб віднесення на окремі види продукції.

Витрати поділяються на:

6.1 прямі (безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

6.2 непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції; до них належить заробітна плата управлінського і обслуго­вуючого персоналу, утримання й експлуатація основних фондів тощо).

7. Зв'язок з обсягом виробництва. Витрати поділяються на:

• постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління).

У складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:

• змінні - загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

• пропорційні - змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комп­лектуючі, відрядна заробітна плата;

• непропорційні - поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

8. За економічними елементами і калькуля-ційними статтями.

Ця класифікація є найважливішою.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту.

Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського об­ліку в Україні (Положення (стандарт) бухгалтерського облі­ку 3) передбачене таке групування витрат на виробництво:

Елементи витрат на виробництво включають:

• Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплек­туючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

• Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підпри­ємства).

• Відрахування на соціальні заходи (включають відра­хування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхуван­ня, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у від­сотках від витрат на оплату праці).

• Відрахування на соціальні заходи (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

• Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сто­ронніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Важливою є класифікація витрат за стаття­ми калькуляції. Статті - це затрати, які від­різняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місця виник­нення. За статтями витрат визначають со­бівартість одиниці продукції, тобто кальку­ляцію.

• Відповідно до

  згаданих

  стандартів

  перелік статей

  калькуляції

  є таким:

  Сировина і матеріали (за міну­сом зворотних відходів)

• Паливо і енергія на технологічні цілі.

• Заробітна плата виробничих ро­бітників (основна і додаткова).

• Відрахування на соціальні захо­ди виробничих робітників.

• Загальновиробничі витрати.

• Адміністративні витрати.

• Підготовка і освоєння виробництва.

• Інші виробничі витрати.

• Витрати на збут (поза виробничі витрати).

Цей перелік може бути більш широким і деталізованим, або, навпаки, вужчим, залежно від галузі промислового виробництва, його специфіки.

Слід звернути увагу на те, що перелічені елементи витрат і калькуляційні статті використовуються в бухгалтерському обліку при списанні відповідних витрат на встановлені рахунки. І тому з метою уникнення двоякого тлумачення складу витрат вони наводяться у суворій відповідності до Націо­нальних стандартів бухгалтерського обліку в Україні.

Проте в економічній практиці з метою більш повного і точного врахування усіх видів витрат на виробництво і збут продукції при складанні калькуляції може використовува­тись більш детальна класифікація калькуляційних статей. Вона може включати витрати на:

• сировину і матеріали (за мінусом зворотних відходів);

• куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

• паливо і енергію на технологічні цілі;

• заробітну плату основних виробничих робітників;

• відрахування на соціальні заходи із зарплати основних виробничих робітників;

• підготовку і освоєння виробництва продукції;

• зношування інструмента і пристосувань цільового при­значення та інші спеціальні витрати;

• утримання і експлуатацію машин та устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• загальногосподарські витрати;

• втрати внаслідок технологічно неминучого браку;

• інші виробничі витрати;

• поза виробничі (комерційні) витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елемен­тів витрат полягає в тому, що в першому випадку вра­ховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому - всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.

Детальніше щодо методики обчислення основних статей калькуляції йтиметься далі.

Управління витратами передбачає цілеспрямований вплив на формування витрат, контроль за їх рівнем та еко­номічне стимулювання їхнього зниження.