Прислів'я і приказки

Бачить око далеко, а розум (думка) ще далі. Без дисципліни слабкі велетні. Без діла жити — тільки небо коптити. Без муки — немає науки. Без язика і дзвін німий. Берися дружно, не буде огрядне. Брехня не споре: поплутає скоро. Від добра добра не шукають. Ворог бойок, та наш народ стійкий. Ворона за море літала, та вороною повернулася. Впав, так цілуй матір сиру землю та ставай на ноги. Всі за одного і один за всіх. Всяка осика своєму бору шумить. Вчися доброму, так худе на розум не піде. Герой ніколи не помре, він вічно в народі живе. Де квітка, там і медок. Добре сонечко: влітку пече, а взимку не гріє. Добро не помре, а зло пропаде. Дотримуйся хліба для обіду, а слово для відповіді. Живе слово дорожче за мертву букву. За морем тепліше, а у нас світліше. Збрешеш – не помреш, та вперед не повірять. Знявши голову, по волоссю не плачуть. І вовки ситі, і вівці цілі. І сила розуму поступається. Кому мир не дорогий, той нам і ворог. Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий. Коротко та ясно. Краса, як сила, мовчазна, а пиха, як слабкість, говірка. Краще недоговорити, чим переговорити. Краще ногою затнутися, чим язиком. Критика не вбиває, а випрямляє. Маленька справа краща за велике неробство. Малий язик та всім тілом володіє. Менше говори та більше роби. Мило сіре, та миє біло. Миру не чекають — його завойовують. Москва всім містам мати. Москва не клином зійшлася, околиці немає. Москва, що граніт, — ніхто Москву не переможе. На велику справу — велике слово. На одному місці і камінь мохом обростає. На рідній стороні і камінчик знайомий. На язику мед, та під язиком лід. Не всяка знахідка скарб. Не той дурний, хто на слова скупий, а той дурний, хто на справу тупий. Не червона хата кутами, а червона пірогами. Ніяке погане до добра не доведе. Освіта — світло, а безграмотність — тьма. Освіченість — краса, безграмотність — простота (суха). Повторення — мати навчання. Поганий початок — і справа стала (все назад помчало). Правди не переспориш. Правду погубиш і сам з нею пропадеш. Прилетів гусак на Русь — погостює та відлетить. Рідна мати і високо замахується, та не боляче б'є. Розум добре, а два краще. Розум за морем не купиш, коли його у хаті немає. Своя земля і в жмені мила. Слово не горобець: вилетить — не зловиш. Слухом земля повниться. Сорочка біла, та душа чорненька. Споконвіку книга ростить людину. Справа майстра боїться. Твоїми б вустами та мед пити. У багатослівності не без марнослів'я. У всякого Федорки свої обмовки. Учи інших — і сам зрозумієш. Хліб їж, та правду слухай. Хороша дудка, та не дудить. Хороша квітка, та гострий шипок. Хто за правду горою, той справжній герой. Худий той птах, який гніздо своє бруднить. Худі вести не лежать на місці. Честь розум народжує, а ганьба і останній відніме. Чужим розумом в люди не вийдеш. Швидка біда початок. Шила в мішку не втаїш. Що не доладно, то і не гаразд. Що одному не жарт, то колективу хвилинка. Що одному незручно, то колективу зручно. Що посієш, то і збереш. Що збереш, то і змолотиш. Язиком не поспішай, а справою не лінуйся. Як не мудри, а совісті не перемудруєш.