3. Первинні фінансові категорії
З приводу того, чи є підстави виділяти єдине суспільне явище — «фінанси», чи доцільно досліджувати окремо державні і міжнародні фінанси та фінанси підприємств і домогосподарств, наукової дискусії не ведеться. Просто є автори, які досліджують ці окремі сфери відособлено, не ставлячи питання про їх взаємозв'язок. Інші вчені, як зазначалося, вказуючи на абсолютно відмінні засади їх функціонування, вважають, що їх просто неможливо поєднувати. Але є і загальне трактування фінансів як явища, спорідненого спільними ознаками. І це не тільки етимологічна спорідненість через слово «фінанси» — це єдність за сутністю, за спільними ознаками, за характером і метою функціонування У цьому контексті постає питання про первинні фінансові категорії, які є спільними для всіх сфер фінансів.
Уперше питання про первинну клітинку як найпростіше явище у фінансах порушила В М Суторміна. Відносно державних фінансів, на її думку, такою клітинкою є податок. Нею було відмічено, що податок — одна із ранніх фінансових категорій, яка з'явилась з виникненням держави, задовго до того, як виникли більш складні фінансові категорії чи їх ряди — державний кредит, бюджет та ін. Заслуга В. М. Суторміної у розвитку методології фінансової науки безсумнівна, оскільки запропонований нею підхід створює передумови для системного вивчення фінансів. Однак виділення у ролі найпростішого фінансового явища саме податку є певною мірою суперечливим.
По-перше, податок далеко не найпростіше фінансове явище, йому передували більш прості й архаїчні форми — данина, подать тощо. По-друге, податок — тільки одна із можливих форм доходів держави. По-третє, якщо визнати податок первинною клітинкою, то виходить, що все інше у фінансах походить від нього. Але тоді міняються місцями причина і наслідок, адже з позицій фінансової діяльності держави головним є здійснення видатків у контексті реалізації функцій держави, а податки — лише один із способів їх фінансування Тобто податки є вторинними відносно видатків, а не навпаки.
Спираючись на методологічний підхід, запропонований В. М. Суторміною, водночас зазначимо, що з позицій нашого дослідження, пов'язаного з розбудовою фінансової системи України, доречніше розглядати не первинну клітинку як найпростіше фінансове явище, а вихідні фінансові категорії. Вважаємо, що ключовими елементами визначення сутності фінансів та засад їх функціонування, яке полягає у постійному русі й кругообороті коштів, є характеристика фінансових відносин і фінансової діяльності. Фінансові відносини, відображаючи рух вартості від одного суб'єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні і перерозподільні процеси і проявляються у грошових потоках. Фінансова діяльність будь-якого суб'єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат. Це водночас і різні, і тісно взаємозв'язані сторони прояву функціонування фінансів: адже, з одного боку, фінансові відносини завершуються формуванням доходів одного суб'єкта при здійсненні витрат іншим, а фінансова діяльність, з другого боку, не може здійснюватись кожним суб'єктом відособлено — доходи надходять від когось, а витрати йдуть комусь.
Таким чином, вихідними фінансовими категоріями є доходи і витрати (видатки). Вони є властивими всім суб'єктам, а відповідно, й усім складовим фінансів. Відмінності між державними, міжнародними, бізнесовими й особистими фінансами полягають у складі доходів і витрат, у методах формування доходів і фінансування витрат (видатків), у характері регламентації, у рівні усуспшьнення чи індивідуалізації, у порядку прийняття управлінських рішень. Але сутність фінансової діяльності на всіх рівнях одна — отримати своєчасно достатньо доходів і забезпечити їх раціональне та ефективне використання. До речі, у визначеннях фінансів багатьох авторів навчальних видань та наукових публікацій, як у класиків фінансової науки, так і в науковців пострадянського простору, особливо останнім часом, характерним є посилання насамперед на формування доходів і здійснення витрат.
Ключовою ознакою, яка дає змогу чітко ідентифікувати фінанси, є рух грошових потоків. Знову ж таки, це та спільна ознака, що є загальною для всіх складових фінансів. Грошові потоки, як відображення руху вартості ВВП чи національного багатства, пронизують не тільки все суспільство, а й усю світову економіку.
У цьому контексті просто необхідно згадати про походження самого терміна «фінанси». Переважна більшість авторів починає викладення свого розуміння сутності фінансів з історичного екскурсу, вказуючи, що цей термін походить від латинських слів, які пов'язані з поняттям завершення чого-небудь (фінал, фініш), а в нашому випадку — із завершенням платежу або від старофранцузького «йпег», що означало «платити», «сплачувати», яке, у свою чергу, походить від латинського «їїпіз». На думку В. Л. Бондаренко, історично поняття «фінанси» досить широке. Це — доходи, грошові платежі, хитрощі, лихварство, пограбування, державні доходи, а пізніше й видатки. Тобто поступово змістове наповнення й розуміння фінансів змінювалося. До традиційних версій походження цього терміна автор додає досить оригінальну гіпотезу, що «фінанси» є результатом багаторічної трансформації стародавніх конструкцій «Бог — Господь», «багатство — господарство». У такому разі іноземне слово «фінанси», на його думку, може перекладатися дослівно як «буття», що є формою кореня «бог» і спорідненим зі словом вартість. Відповідно, фінанси — форма буття у свідомості особи, що означає прибутки чи збитки вартості, або збагачення чи зубожіння.