- •Часть 1. Економическая история ведущих зарубежных стран
- •Предмет и метод экономической истории.
- •Багатогранність творчих зв'язків економічної історії з сучасною соціально-економічною практикою.
- •15. Развитие экономики Англии с 1870 по 1913 гг.
- •16. Развитие экономики Франции с 1870 по 1913 гг.
- •17. Развитие экономики Германии из 1870-1913 гг.
- •18. Развитие экономики сша с 1870 по 1913 гг.
- •Вплив першої світової війни на економіку Англії, Франції, Німеччини та сша.
- •Економіка Англії в період 1914-1939 рр.
- •Економіка Франції в період 1914-1939 рр.
- •Економіка Німеччини в період 1914-1939 рр.
- •Економіка сша в період 1914-1939 рр.
- •Криза 1929-1933 рр. Та її вплив на господарство Англії, Франції, Німеччини та сша.
- •Криза 1929-1933 рр. В сша. Новий курс Рузвельта.
- •26. Влияние второй мировой войны на экономику сша
- •27. Развитие экономики сша в 50-60 гг. XX ст.
- •28. Развитие экономики сша в 70-90 гг. XX ст.
- •29. Влияние Второй мировой войны на хозяйство Англии. Послевоенные преобразования в экономике
- •30. Развитие экономики Англии в 50-60 гг. XX ст.
- •31. Развитие экономики Англии в 70-90 гг. XX ст.
- •32. Влияние Второй мировой войны на хозяйство Германии. Послевоенные преобразования в экономике. Возникновение фрг и ее развитие в 1945-1950 гг.
- •33. Развитие экономики фрг в 50-60 гг. XX ст.
- •34. Развитие экономики фрг в 70-90 гг. XX ст.
- •Вплив другої світової війни на економіку Франції. Розвиток господарства Франції в 1945-1950 рр.
- •Розвиток економіки Франції в 50-60 рр. XX ст.
- •Розвиток економіки Франції в 70-90 рр. XX ст.
- •Часть 2
- •40. Социально-экономические предпосылки формирования Киевской Руси. Критика норманской теории
- •41. Развитие сельского хозяйства, ремесла и торговли Киевской Руси
- •42. Экономические причины и последствия распада Киевской Руси
- •43. Татаро-монгольськое завоевание Киевской Руси. Формы эксплуатации непосредственных производителей
- •44. Сельское хозяйство и промышленность Украины в 13 – первой половине 17 в.
- •45. Долговременный процесс закрепощения украинского крестьянства (в период 14-17 ст.). Литовские статуты
- •46. Развитие ремесла и торговли украинских земель в 13 – первой половине 17 в.
- •47. Социально-экономические последствия освободительной войны украинского народа под проводом б. Хмельницкого
- •48. Хозяйство Украины во второй половине 17 – 18 в. Сельское хозяйство. Промыслы. Мануфактура. Торговля
- •49. Реформы Петра і и их влияние на экономическое развитие Левобережной Украины
- •Розвиток господарства України в 1928-1941 рр.
- •Індустріалізація. Її соціально-економічні наслідки (1928-1941).
- •Колективізація сільського господарства України. Голодомор. Соціально-економічні наслідки колективізації.
- •Господарство України в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.).
- •Відбудова і розвиток господарства України в післявоєнні роки (1945-1950 рр.).
- •Розвиток економіки України в 50-60 рр. XX ст.
- •Господарські реформи 1957 р. Та 1965 р., їх суть та соціально-економічні наслідки.
- •Розвиток економіки України в 70-80 рр. XX ст.
- •Розвиток економіки незалежної України
- •Незалежна Україна і Європейський Союз: проблеми інтеграції. - нет
Розвиток господарства України в 1928-1941 рр.
Реформування економіки в умовах нової економічної політики приводило не тільки до позитивних наслідків, а й до появи кризових явищ (товарний голод, інфляція, фінансова криза, нестача капіталів для реконструкції промисловості та інші).
Безпосереднім приводом до демонтажу НЕПу стала хлібозаготівельна криза 1927-1928 pp. У січні 1928 р. почали застосовувати адміністративний тиск на тих селян, які не бажали продавати "надлишки" зерна державі за низькими закупівельними цінами.
У відносинах із селом держава замість закупівель на ринку в кінці 1927 р. почала застосовувати конфіскаційний принцип хлібозаготівель. У 1927 році для промислових підприємств було встановлено директивні плани. Трестівський госпрозрахунок, що охоплював, головним чином, сферу управління виробництвом, заміняли госпрозрахунком підприємств. В роки першої п'ятирічки трести взагалі припинили своє існування.
Промисловість України перейшла у підпорядкування загальносоюзних наркоматів.
Була проведена податкова реформа: податок з обороту й відрахування з прибутку. Але оскільки підприємства функціонували на основі обов'язкових планових завдань, то податки тільки забезпечували надходження до державного бюджету країни.
Протягом 1930-1932 pp. кредит було замінено централізованим фінансуванням. Усі операції з короткострокового кредиту перейшли до Держбанку.
Курс на індустріалізацію України передбачив перетворення СРСР із держави , що звозить машини в державу, що їх виробляє, з аграрної у промислову.
У 1927 р. економісти почали розробку першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства (1928-1932 pp.). Він передбачив розвиток всіх регіонів країни і максимальне використання всіх ресурсів з метою індустріалізації економіки. Керівництво країни взяло курс на прискорення темпів індустріалізації та колективізації сільського господарства, щоб створити матеріально-технічну базу соціалізму. Для проведення індустріалізації потрібні були великі кошти. Не маючи змоги отримати іноземні позики, радянська влада повинна була шукати внутрішні капіталонагромадження, вони були такі:
-перерозподіл грошових коштів і сільського господарства, легкої, харчової промисловості в тяжку;
-податки з населення;
-внутрішні позики;
-збільшення продажу горілки;
-експорт хліба, нафти, лісу, тканини та ін.;
-жорсткий режим економіки;
-експлуатація селян і робочого класу, використання праці ув'язнених.
Якщо в першій п'ятирічці Україна отримала понад 20% капіталовкладень, то в другій (1933-1937 pp.) і в довоєнні роки 3-ї п'ятирічки (1938-1941 pp.) вони були скорочені.
У другій п'ятирічці в Україні було збудовано 1000 заводів з 4500, а у третій - 600 з 3000 заводів.
У результаті індустріалізації Україна стала індустріальною країною. У 1940 р. промисловий потенціал України в 7 разів перевищував рівень 1913 р.
Однак форсована індустріалізація стимулювала появу негативних тенденцій в економіці: домінуюче становище виробництва; побудова й реконструкція підприємств-монополістів; незавершене будівництво багатьох об'єктів через нестачу сировини, палива, обладнання, робочої сили; нерівномірне формування промислового потенціалу України; централізація економіки.
Таким чином, у кінці 1930 р. в СРСР утворилась специфічна соціально-економічна система, яку найчастіше називають "державним соціалізмом". її характерними рисами були повне одержавлення виробництва й ліквідація приватної власності.
У 1939-1940 pp. землі Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії відійшли до Радянського Союзу. На цій території створювались органи народовладдя* соціально-економічні перетворення: запровадження безплатного медичного обслуговування, націоналізація фабрик і заводів, відкриття шкіл українською мовою, безплатна передача малоімущим житла. Найпопулярнішим заходом радянської влади стала експропріація польських землевласників і передача їх земель у руки безземельних або малоземельних селян. У 1940 р. утворюються перші колгоспи. Разом з тим утвердження радянської системи здійснювалось адміністративно-командним методом, відбувався процес уніфікації державного ладу, управління економікою, соціально-політичною і культурною сферами.