Питання до екзамену

з дисципліни "Інформаційно-аналітична діяльність"

1. Інформація та її властивості.

Слово "інформація" є відомим ще з античних часів. Інформація містить у собі важливе філософське поняття – відображена різноманітність. Інформація – це не те, що міститься в книзі чи доповіді, а те нове, що ми отримуємо з книги чи доповіді. Усупереч поширеній думці факти самі по собі ні про що не говорять – вони мають значення порівняно з іншими фактами. Інформація – це щось нове. Але будь-яке нове базується на чомусь старому. Нове без старого не сприймається, також, як і старе без нового. Щоб інформація дійшла до того, для кого вона призначена, її повторюють – цим створюється надлишковість: гарантована повнота сприйняття. Наша мова має надлишковість, завдяки якій ми без напруження сприймаємо мовлення, незважаючи на пропуски фраз, слів у реченнях і букв у словах. Інформація має свої властивості. По-перше вона може бути корисною і некорисною. Оскільки межі між цими поняттями нема, слід говорити про ступінь корисності щодо потреб конкретної інформаційної системи – працівника, установи.

Щоб вирішити поставлену перед нею задачу, система повинна мати повну інформацію. Але інформація ніколи не буває повною (так само, як і рішення задачі абсолютно правильним). Тому знову-таки слід мати на увазі ступінь повноти (історики мають мрію найповніше висвітлити досліджувану ними епоху; чим давнішою є епоха, що досліджується, тим меншою є повнота інформації).

Є ще одна властивість інформації – спотвореність, яка зменшується зі зменшенням повноти. Щоб зібрати повну і достовірну інформацію, потрібен час, а інформація старіє. Тому врахуймо ще одну ознаку – новизну. Коли можна розподілити цілі системи на стратегічні і тактичні, то завжди стратегічна інформація старіє повільніше, ніж тактична. При високому рівні достовірності маємо четверту ознаку – цінність.

Найціннішою для нас інформацією є корисна, повна, достовірна і нова. При цьому слід взяти до уваги, що невеликий відсоток некорисної інформації навіть допомагає, дозволяючи відпочити на неінформативних ділянках тексту, а найповніша і найдостовірніша інформація не може бути новою.

2. Інформаційна культура.

Специфічність інформації визначає деякі особливості інформаційного сервісу. Інформаційний сервіс лише тоді може стати Сервісом, коли відбудеться взаємна адаптація інформаційного середовища, створюваного інформаційною системою, з інформаційним мікросередовищем кожного конкретного споживача. тут потрібно враховувати як науково-технічну ситуацію і можливості спеціаліста ("людський фактор"), так і досягнення спеціалістом певного рівня інформаційної культури.

Інформаційна культура спеціаліста передбачає:

– знання ним особливостей, закономірностей документальних потоків у своїй галузі;

– знання можливостей різних систем пошуку інформації;

– вміння працювати з різними джерелами інформації;

– володіння основами аналітико-синтетичної переробки інформації.

Слід пам’ятати, що кожен спеціаліст виступає не тільки споживачем інформації, а й активним учасником інформаційного процесу в цілому – автором, редактором, рецензентом, консультантом і т.д.