- •1. Проаналізуйте наступний вислів з позиції сучасної науки: «Бідність є мати революцій і злочинів»(Платон).
- •2. Що мав на увазі т.Мен в даному вислові "Гроші створюють торгівлю, а торгівля примножує гроші".
- •3. Поясніть цитату д.Рікардо: «Не тому хліб дорогий, що сплачується рента, а рента сплачується тому,що хліб дорогий».
- •4. Дайте аналіз цитаті: "Торг — справа велика! Купецтвом всяке царство багатиться, а без купецтва ніяка і мала держава бути не може," (і. Посошков).
- •5. Що мав на увазі т.Мальтус говорячи: «Із-за перенаселення бідність може стати жалюгідною і гіркою долею всього людства».
- •6. Як Ви розумієте вислів д.Рікардо: «Праця природи сплачується не тому, що вона робить багато,а тому,що вона дає мало.»
- •7. Яка ідея закладена у висновку Радіщева «Все, что делает человек не для своей пользы, он делает «оплошно, лениво, косо-криво»
- •8.Яку ідею виклав у.Петті у слідуючій цитаті «Праця – батько і найбільш активний принцип багатства, земля – його мати»
- •9. Що мав на увазі м.Драгоманов в даній цитаті «Дайте спокій населенню, не утискайте його і не благодійте, і воно саме створить умови і форми людського життя».
- •10. Поясніть вислів ф.Кене «Для держави згубні не самі податки, а способи їх стягнення».
- •11. Про коментуйте вислів а.Сміта «Не від добрих намірів м’ясника, пивовара або булочника очікуємо ми отримати свій обід, а від дотримання своїх власних інтересів»
- •12. Проаналізуйте вислів ф. Кене «Гроші самі по собі представляють собою безплідне багатство, яке нічого не виробляє».
- •13. Проаналізуйте вираз Сміта про те, що «гроші – велике колесо обігу».
- •14. Прокоментуйте вислів т. Веблена: "Моральні норми і традиції, а не інтелект і розважливий розум дозволили людям піднятися над рівнем дикунів".
- •15. "Не через бюджетне, а через грошове регулювання слід розв´язувати економічні проблеми країни" вважає м. Фрідмен. Як ви це розумієте? у чому зміст кіль кіс. Теорії грошей м. Фрідмена.
- •16. Поясність наступний вислів д. Рікардо: «Рента створюється не в результаті щедрості природи, а в результаті бідності, нестачі багатих і плодючих ділянок землі».
- •17. Прокоментуйте вислів а. Сміта: «Де є велика власність, там велика нерівність».
- •18. Поясніть парадокс Сміта: «Чому не дивлячись на те, що вода для людини набагато корисніша за алмаз, ціна на алмаз набагато вища?».
- •19. Вислів к. Маркса: «Тільки той робітник продуктивний, який виробляє для капіталіста додаткову вартість або слугує самозростанню капіталу».
- •20. «Одного економічного ідеалу не може бути для народів, так само, як сукня не шиється за одною міркою» (в. Рошер).
- •21. Ф. Кене: « Праця землероба – єдина праця, що виробляє більше від того, що складає оплату праці. Тому вона єдине джерело будь-якого багатства».
- •22. Сісмонді: «Країна не може витрачати більше свого річного доходу, інакше вона буде проїдати свій капітал, розориться і збанкрутує».
- •23. Що мав на увазі Сміт, коли надавав державі роль «нічного вартового»?
- •24. Що мав на увазі Туган –Барановський в даній цитаті: « Капіталізм сам по собі не щезне, творчість новго ладу може бути справою тільки свідомої волі і думки людини».
- •25. «Гроші не тільки засіб збагачення, а й засіб політики» (т. Мен).
- •26. Поясніть вислів к.Маркса: «Те чого вартий товар капіталістам вимірюється затратами капіталу, те, що товар справді вартий – затратами праці».
- •28. Як ви розумієте даний парадокс Дж. Мілля: «Витрати на виробництво як старого так і молодого вина практично однакові, а ціни відрізняються суттєво»?
- •29. Прокоментуйте слова ф. Ліста «Здатність створювати багатство є безмежно важливішою за саме багатство».
- •30. Поясніть слова ф. Ліста: «Цивілізацію людства в цілому можна уявити і здійснити лише через цивілізацію і розвиток окремих націй».
26. Поясніть вислів к.Маркса: «Те чого вартий товар капіталістам вимірюється затратами капіталу, те, що товар справді вартий – затратами праці».
Карл Га́йнрих Маркс (нім. Karl Heinrich Marx, 5 травня 1818, Трір — 14 березня 1883, Лондон) — німецький філософ, соціолог, економіст, політичний журналіст. Його наукові твори та економічні дослідження, об'єднані в теоретичне вчення, яке називають марксизмом, сформували основу комуністичного і соціалістичного руху.
Маркс , наближаючись тим самим до неокласиків, визначає ціну товару як перетворену форму його вартості, основу якої становить не витрачена праця, а увесь капітал, котрий був використаний для виробництва цього товару .
« Те, чого вартий товар капіталістам, — пише Маркс , — вимірюється витратами капіталу; те , чого товар справді вартий , — витратами праці». З погляду капіталіста варті уваги лише витрати виробництва, оскільки саме вони зумовлюють отримання прибутку. Якщо, на думку Маркса , ціна — це грошова оцінка вартості товару , то прибуток є проявом реалізованої додаткової вартості, а витрати виробництва — сумою постійного та змінного капіталу.
Прибуток як перетворена форма додаткової вартості є метою і мотивом діяльності капіталіста, показником ефективності розвитку капіталістичного виробництва. Відношення прибутку до витрат виробництва (норма прибутку) сигналізує про доцільність діяльності, віддачу одиниці капіталу та ступінь його зростання, стан справ на ринку товарів і, частково, на ринку праці.
Фактори, що визначають норму прибутку, — це, на думку Маркса , норма додаткової вартості, швидкість обороту капіталу, органічна будова капіталу та ін. Особливу увагу він приділяє аналізу впливу органічної будови капіталу на зміну норми прибутку, зазначаючи, що зі зростанням розмірів постійного капіталу внаслідок запровадження досягнень науково-технічного прогресу норма прибутку має тенденцію до спадання через збільшення витратної частини створюваної вартості. Виникає конфлікт між розширенням виробництва і самозростанням вартості. Цей процес супроводжується скороченням кількості зайнятих у виробництві, тобто зменшенням використаної живої праці, а отже, створеної додаткової вартості. Щоправда, існує ціла низка протидіючих чинників.
27. Поясніть наступний вислів: « Закон, що встановлює владу і форму правління не має такого значення і такого впливу на добробут націй, як закон, що встановлює власність і регулює користування нею» (А. Сен-Сімон).
Визначним представником французького соціалізму, одним з його основоположників був граф Клод Анді де Рувруа Сен-Сімон (Sen-Simon), 1760-1825, представник одного з найдавніших аристократичних родів Франції. Основою поглядів Сен-Сімона, у тому числі на державу і право, є його концепція історичного прогресу. Суть її полягає у тому, що людство закономірно розвивається по висхідній лінії. Переходячи від однієї стадії до іншої, воно постійно вдосконалюється, тобто кожен етап у розвитку людського суспільства порівняно з попереднім є об'єктивно прогресивним. У зв'язку з цим мислитель зазначав, що золотий вік, який до цього часу вважався явищем минулого, насправді ще попереду. У розвитку людства він виділяє такі стадії: теологічну, яка охоплює період античності та середньовіччя; метафізичну, до якої належить тогочасне суспільство, і позитивну стадію з таким встановленим суспільним устроєм, коли більшість людей будуть щасливі, маючи максимум засобів і можливостей для задоволення своїх найголовніших потреб. І, відповідно, якщо на першій стадії влада у суспільстві належала священикам і феодалам, на другій - юристам і метафізикам, то на третій вона повинна перейти до вчених і промисловців. Основою ж історичного прогресу, за Сен-Сімоном, є розвиток знань і моралі. Тому він заперечує роль та значення революційних змін, виступаючи за поступові перетворення, у тому числі у сфері власності та законодавства. Зокрема, він стверджував, що "закон, який встановлює владу і форму правління, не має такого значення і такого впливу на добробут нації, як закон, що встановлює власність та регулює користування нею". В цьому ж аспекті, аналізуючи перехід до нової стадії у розвитку людства, Сен-Сімон зазначав, що "найважливіше питання, яке підлягає вирішенню, - це питання про те, як повинна бути організована власність для найбільшого блага суспільства стосовно свободи і стосовно багатства", оскільки "економічне становище є основа політичних установ". Пріоритетність економіки зумовлює і той факт, що влада, на думку Сен-Сімона, повинна перейти до рук найбільш талановитих "індустріалів", представників промислового класу. І вся повнота влади у суспільстві повинна була б бути зосереджена в новоствореному парламенті - Раді промисловців, яка й здійснить реорганізацію устрою в інтересах усього суспільства.