Види штучних біоценозів

Агробіоценози – штучні сукупності, сформовані в результаті сільськогосподарської діяльності людини.

Агробіоценози існують не ізольовано від загального природного середовища. Вони як елементарні частинки біосфери піддаються впливу різних компонентів природних біоценозів і неорганічного середовища Землі.

Агробіоценози (агроекосистема)- поле, штучні пасовища, городи, сади, виноградники, плантації горіха, ягідники, квітники, лісопаркові смуги. Основа агробіоеоценозу - це штучний фітоценоз, якість якого залежить від умов середовища, від грунту, вологи, мікроорганізмів. Агробіоценоз - це 10% суходолу. Його площа становить 1,2 млн. га, які дають людині 90% продуктів харчування. Без людської праці і агротехніки вони існують лише один рік, а зернові й овочеві, ягідники - 3-4 роки, плодові культури - 20 років, маючи потенційні можливості високої продуктивності. Проте це залежить від культури землеробства.

Збідненість і відносна нестійкість штучних біоценозів Способи підтримки рівноваги

Агробіоценози представляють собою спрощену, збіднену, а тому і не стійку систему. Автотрофним блоком в них служить практично один вид (монокультура), трофічні ланцюги вкорочені, трофічна мережа рудиментарна. Тварини в агроекосистемах є перетворювачами первинної продукції. Займаючи разом з людиною одне й те ж місце в трофічному ланцюгу, вони тим самим немовби конкурують з нею за рослинну їжу.

Для стійкого існування агроекосистем необхідне постійне поповнення такими видами матеріальних ресурсів, що споживаються рослинами та тваринами в процесі функціонування. Цей процес веде докорінної зміни потоку енергії та кругообігів речовин в агроекосистемах.

Агроекосистеми створюються людиною, до самостійного виникнення та існування вони не здатні.

Створення агробіоценозів, які відповідають вказаним вимогам, - справа складна, потребує деякого часу.

Продуктивність агробіоценозів в основному залежить від соціально- економічних умов і рівня науково-технічного прогресу.

Самостійна робота

1. Агроекосистеми та їх ознаки.

2. Структура агробіогеоценозу. Взаємовідносини видів в агробіогеоценозі. Динаміка агробіогеоценозів Агроекосистеми та їх ознаки

Агроекосистема, як і кожна екосистема, складається з живих організмів, що об’єднуються в біоценози, які тісно взаємодіють з навколишнім середовищем, або екотопом.

Агробіогеоценоз (агроекосистема) - це сукупність однорідних природних явищ(атмосфери, гірської породи, гідрологічних умов, грунту, штучно створеного людиною агрофітоценозу, тварин та мікроорганізмів) на певному відрізку агроландшафту, які взаємодіють між собою.

Агроекосистеми, на відміну від природних екосистем, що працюють на енергії сонячного світла, організуються таким чином, щоб найбільш повно спрямовувати сонячну енергію на виробництво рослинної продукції. Це досягається шляхом використання сонячної і допоміжної енергії для підтримки системи. Допоміжна енергія надходить в агроекосистему при внесенні добрив, пестицидів, обробітку грунту, селекції рослин і свійських тварин, з метою одержання оптимальної кількості продукції.

Агробіоценоз включає в себе біоценоз і екотоп.

Біоценоз складається з агрофітоценозу (автотрофні компоненти – це зелені рослини, або продуценти), та зооценозу (консументів та редуцентів). Екотоп – це елемент неживої природи.

Для агроекосистем характерні такі особливості:

1.Постійне та значне вилучення з агроекосистем органічної речовини.

2. Велика залежність існування агроекосистем від діяльності людини, що їх підтримує.

3.Переважання в агроекосистемах рослин, тварин, які є продуктом селекційної діяльності, а не природного добору.

4. Низьке видове різноманіття автотрофного та гетеротрофного блоків.

5. Розімкненість біогеохімічних циклів.