Спеціальні (вільні) економічні зони в Українії

За останні десятиріччя вільні економічні зони отримали широке розповсюдження в світовій економіці. В даний час існує більше 4 тис СЕЗ всіх видів, через які проходить до 20% світового товарообороту, а розвинена система офшорного бізнесу, основу якої складають офшорні зони, забезпечує до половини міжнародного руху кап-лу.

Першою в Україні була Північно кримська експериментальна економічна зона “Сиваш”(1995, діє до 2001). Не є класичною СЕЗ, а тільки має деякі її елементи. Немає чітко сформованих цілей її заснування, не визначено її функціональний тип та галузеву спеціалізацію, не встановлено чіткого переліку пріоритетів. Встановлені пільги мають дуже обмежене коло дії і полягають у зниженні тільки орендної плати за землю (до 15%). Її строк дії та надмірна обережність при її утворенні спричинили надто скромні результати її діяльності.

СЕЗ “Славутич” (1998, до 1 січня 2010), організована з метою створення нових робочих місць для працівників ЧАЕС, що вивільняються у зв’язку з закриттям станції. Передбачає звільнення від ввізного мита та ПДВ імпорту сировини, матеріалів, устаткування та обладнання, що призначене для використання на території СЕЗ (крім підакцизних товарів); від сплати внесків до деяких держфондів (ЧАЕС, інноваційного, на обов’язкове соц страхування на випадок безробіття), звільнення (зменшення) оподаткування прибутку для під-в, що відповідають певним вимогам.

СЕЗ “Донецьк” та “Азов” (строком на 60 років). Введено також спеціальний режим інвестиційної діяльності строком на 30 років на територіях представлених 17 містами Донецької обл. Передбачає звільнення від сплати ввізного мита та ПДВ товарів ввезених з-за меж митної території Укр. для використання в межах СЕЗ; прибуток платників податків оподатковується за ставкою 20% незалежно від форми власності; звільняється від оподаткування репатріація нерезидентами доходів походженням з території зони; суб’єкти підприємницької д-сті звільняються від сплати внесків до Держ інноваційного фонду. По суті, прикриваючись ідеями СЕЗ, в дОнецьку знижено на 1/3 податковий тиск на діючі підприємства, чого однозначно недостатньо для ефективної економічної д-сті СЕЗ.

СЕЗ “Закарпаття” та “Полісся” створюють враження, що СЕЗ в Україні покликані вирішувати тільки соціальні питання.

Недоліки створення СЕЗ в Україні:

1. Укази Президента щодо СЕЗ містять рішення про заснування СЕЗ і у доручають відповідним органам розробити пакет необхідних нормативно-правових актів, у тому числі і техніко-економічне обґрунтування. Тобто рішення приймається з мотивів швидкого радикального поліпшення соц-екон або екологічної ситуації, а розрахунки його фінансово-економічної ефективності відходять на другий план.

2. створюється багато СЕЗ (і в тому числі – кілька зон одного типу), які охоплюють значну територію і велику кількість суб’єктів підприємництва, але не мають відпрацьованої нормативно-правової бази.

3. у створених СЕЗ основна увага приділяється наданню податкових пільг, а не створенню соціально-економічної перспективи. Податкові пільги можуть зацікавити місцевих підприємців, але майже однозначно не є дуже важливими для великого міжнародного інвестора.

38

Регіональні пріорітети інтеграційної політики У.

Поле регіональних інтеграційних пріоритетів У включає ЦЄЗВТ, СНД, ЧЕС, ЄС, Балтійський ринок та ЄАВТ, що є елементами Європейського континентального ринку. На сьогодні в Є сформовано кілька регіональних та субрегіональних об”єднань. Центральне місце серед них займає ЄС, що об”єднує 15 європейських країн. На сьогодні в Європі складаються передумови для розвитку загальноЄ континентальної інтеграції з охопленням 35 країн.

Довгострокова мета зовн-екон політики У- вступ до ЄС; в середньостроковому плані У прагне до створення зони вільної торгівлі з ЄС та набуття статусу асоційованого члена в ЄС. Головний інструмент, що регулює відносини У з ЄС - Угода про партнерство і співробітництво (підписана 14 червня 1994; вступила в дію в 1998р.), яка передбачає більш активне політичне співробітництво та містить положення про створення зони вільної торгівлі. Проте, укр економіка кваліфікується як “економіка з держ системою торгівлі” і не містить схвалення економічних реформ в У. Угодою передбачається, що ЄС намагатиметься розглядати У , як країну -члена ГАТТ, хоча до цього часу вона такою не є. Головні цілі: розвивати тісні політ контакти; сприяти торгівлі та інвест; підтримувати У в її праненні зміцнювати демократію. Важливість цієї угоди обумовлюється тим, що за межами СНД ЄС є найголовнішим торговельним партнером У та основним джерелом іноземних інвестицій.

Інтеграція Східноєвропейських країн розвивалась в межах РЕВ з 1949 по 1991рр. Особливостями сучасного етапу інтеграції Східноєвропейських країн є створення нових субрегіональних утворень (1990 - Балтійський ринок : Латвія, Литва, Естонія; 1992 - ЧЕС : Албанія, Азерб, Болгарія, Вірменія, Грузія, Греція, Росія, Румунія, Туреччина, Україна. 1993 - Зона вільної торгівлі Вишеградської групи (CEFTA); 1993 - СНД).

Представники іноз капіталу вважають, що головні причини ризиків в У та країнах Східної Європи - це нестабільна політ та соц-економ ситуація, незавершеність організац-правових та економічних перетворень, висока регулююча роль держави.

Великі резерви існують у розвитку кооперації між підприємствами, що переробляють с/г продукцію і випускають продукти харчування, а також з п/п інших галузей. Так , багато років Польща поставляла в У устаткування для виробництва та переробки цукру, олії, картоплі, м”яса, а також міні-трактори та ін с/г машини. З Угорщини надходили автобуси, медикаменти, продукти харч. Нині в зв з перебоями в поставках запчастин до устаткування, яке було раніше завезено з ЦСЄ в У, можна було б використовувати як платіжн засіб нац валюту, а також перейти на обмін машин і устаткування між п/п по взаємно преференційних цінах. Доцільно поширювати обсяги лізингових операцій. Піприємствам, що випускають машинотехн продукцію варто надати більше фін свободи і можливості здійснювати бартерні операції на пільгових умовах.

В 1992р. державами Причорномор”я, а також Албанією, Азерб, Вірм та Грецією підписано Декларацію про причорноморське ек співробітництво. Головне завдання ЧЕС - оцінка існуючого потенціалу країн регіону та розробка на цій базі конкретних проектів співробітництва. Створено Чорноморський банк торгівлі та розвитку для фін інвест проектів та кредитування країн -акціонерів. Початковий розмір статутного капіталу банку склав 1 млрд дол. Частка У в ст капіталі ЧБТР- 13,5%.

Особливості ЧЕС: - поетапний характер реалізації угод; - селективний підхід до участі в тих чи інших проектах; - м”який характер інтеграції, коли участь в ЧЕС не заважає країні вступати до будь-яких інших угруповань чи договорів.

Найважливішими зовн-ек партнерами У залишаються республіки колишнього СРСР, що тепер об”єднані в СНД, до якого ввійшли всі члени колишнього Союзу, крім Прибалтики.

До країн СНД У експортує переважно с/г та хім прод. Основна проблема, пов”язана з укр Е с/г прод до СНД полягає в тому, що він зазнає сильного конкурентного впливу з боку іноземних країн, які займаються реекспортом укр прод.

Характерним також є постійне відставання обсягів укр експорту від імп, що відображається у негативному сальдо торговельного балансу з країнами СНД. Один з головних шляхів вдосконалення укр імп - це скорочення залежності укр економіки від імпорту енергоносіїв за рахунок вдосконалення структури виробництва та впровадження енергозберігаючих технологій. З імп енергоносіїв тісно пов”язана проблема зовнішньої заборгованості РФ та тиск світової спільноти на У з метою закриття ЧАЕС.

Головним недоліком географічної стрк товарн імп є високий ступінь залежності від РФ та Туркменістану, що зумовлює необхідність диверсифікації перш за все джерел імп енергоносіїв та розвитку торг відносин з країнами-експортерами нафти та енергоносіїв. Позитивні тенденції - скорочення обсягів зовн торгівлі з країнами СНД та зростання торгівельних зв”язків з іншими кр світу, передусім - з Зах Європою.

39. ТНК в системі МЕД .

ТНК – це міжнародні за складом та хар-ром діяльності суб’єкти господ життя, які функціонують на принципах корпорант власн-ті з акціонерною формою управл та розподілу прибутків у між нар масштабі. Вони реалізують єдину політику керовано з єдиного центру.

Останнє десятиріччя хар-ся значним посиленням ступеню транснаціоналізації світової економіки, поглибленням взаємозалежності, цілістності світу. Одним із центральних суб”єктів глобальної трансформації світового ек простору стали ТНК. Вони діють переважно у: автомоб промисл-ті, видоб і транспортув нафти, вир-ві електронного та електричного обладнання.

Взаємозалежність кр, у тому числі промислово- розвинутих і тих, що розвиваються, стає однією з найістотніших рис процесу глобалізації св ек-ки. Ост роки виявляють нові форми прояву взаємозалежності, в тому числі пов’язані зі створенням єдиних систем інтегрованого вир-ва ТНК. В переважній більшості афро-азіатських та латиноамер кр були переглянуті закони, які регулюють діяльність ТНК, з метою максимального залучення іноз інвестицій. Головною ідеєю такого підходу є можливість взаємовигідного співроб-ва ТНК та приймаючої кр. Однією з найважл причин лібералізації інвестиційних режимів, стала ек необхідність для країн переферії включення ресурсів ТНК до процесу нац відтворення. ТНК дають приймаючій країні інтегрований пакет видимих і невидимих активів (фін-ня, ноу-хау і технологія, маркетинг, канали реалізації, управл-кий досвід), збільшуючи, таким чином конкурентну здатність, стимулюючи ек зростання.ТНК зачасту включають компанії приватної, держ та змішаної форм власності, що знаходяться у різних кр., можуть здійснювати значний вплив на діяльність інших, особливо у сфері обміну знаннями та ресурсами. Сьогодні ТНК контролює до 0,5 св пром виробництва, 63 % зовн торгівлі, 4/5 патентів та ліцензій на нову техніку, технології та “ноу-хау. Всього у світі діє біля 75 тис.ТНК, що мають у більш ніж 150 країнах 800 тис. філій.

В останні роки ТНК створ глоб світові альянси, які здійсн-ть сумісні наук досліджень, обмін технологіями, спільне використання виробничих потужностей, просування на ринок продукції учасників альянсу із використанням потенційних можливостей та ринків кожного.

В У цю схему успішно втілюють у життя амер, нім, британські, південнокорейські світові конгломерати. У поки що є лише спостерігачем загальносвітового процесу інтеграції та глобалізації ТНК. Більшість ТНК з'явилося в Україні на початку 90-х.

Серед найвідоміших: Mittal Steel, Coca-Cola, British American Tobacco, Henkel Bautechnik, Robert Bosch, Kraft Foods.

Величезна к-ть ТНК в Україні зосереджені у нафтогазов сфері: у сфері нафтопереробки – російські «Лукойл», «Тюменськ Нафтова Компанія», «Татнефть», «Славнефть», «Группа Альянс», «Юкос»та казахстанська «Казахойл» («КазМунайГаз»); в сфері транспортув нафти – російські «Сургутнефтегаз», «Роснефть», «Транснефть», «Сибнефть»; у сфері поставок та транспорт газу – російські «Газпром» та «Ітера».

Закони: Міжнародний кодекс поведінки ТНК; Протокол з питання підготовки проекту Угоди між Урядом України та Урядом РФ про основні принципи створення cпільних укр-рос транснац-х ек структур 1993р.; Рішення Ек ради СНД "Про Рекомендації з розробки організаційних проектів транснаціональних корпорацій" 2000р.

40

Платіжний баланс, його структура і методи регулювання.

Відповідно до міжнародного розподілу праці та в зв'язку з тісним економічним, торговельним, науковим, культурним і іншими видами співробітництва між різними країнами здійснюються необхідні платежі та розрахунки. Необхідність взаємного обліку таких платежів і розрахунків потребує скла­дання платіжного балансу — балансу угод, укладених протя­гом року між фізичними особами, підприємствами та урядо­вими організаціями однієї країни з відповідними установами інших країн. Платіжний баланс відображає зв'язок між усіма угодами, які певна країна отримує від інших країн, і всіма платежами, які вона (та її суб'єкти господарювання) здійснює іншим країнам. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично інформує про економічні операції, що здійснюються між національною економікою та економіками інших країн. За формою складання платіжний баланс визна­чається як статистичний звіт за певний період часу, в якому відображено всі економічні операції між резидентами певної країни і резидентами інших країн (нерезидентами). Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерсько­го обліку: кожна економічна операція має подвійний запис — за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свід­чить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями.

Відповідно до Керівництва МВФ платіжний баланс скла­дається з двох великих розділів: 1) балансу поточних опе­рацій (з товарами, послугами, доходами та поточні транс­ферти) 2) балансу руху капіталу та фінансових ресурсів (інвестиційна діяль­ність, операція з активами та зобов'язаннями).

Всі операції, що враховуються в платіжному балансі, по­діляють на платежі, обміни, трансферти, міграцію, умовно-роз­рахункові операції, операції із зміни вартості, рекласифікацію претензій і зобов'язань. Відповідно до Керівництва кредитові проводки оформля­ються за: а) реальні експортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують скорочення іноземних активів або збільшен­ня пасивів. Дебетові проводки реєструються за: а) реальні імпортні ресурси; б) фінансові елементи, що відображують збільшення активів або зменшення пасивів

Звичайно публікуються схеми балансу за повною (деталь­ною) структурою, в агрегованому вигляді: А. Баланс поточних операцій( торговельний баланс +баланс послуг, доходів від закордонних інвестицій та платежів за ними і односторонніх переказів) В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал. С. Інший короткостроковий капітал. D. Помилки та упущення. E. Компенсуючи статті. F. Надзвичайне фінансування. G. Зобов'язання, що утворюють валютні резерви іноземних офіційних органів. та в аналітичній формі.

Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країної з іншим світом.