20. Сутність, причини та наслідки міжнародної міграцїї робочої сили.

Процес інтернаціоналізації виробництва у світі активно супроводжується інтернаціоналізацієї робочої сили. Міграція існує у країнах з різним рівнем розвитку. Під міграцієї розуміють переселля працеспроможного населення з одних держав до інших на строк більше одного року, яке викликано причинами економічного та іншого характеру, і також може приймати форму еміграції та іміграції.

Наслідки: імпорт робочої сили приводе: *до зниження витрат, що в свою чергу – до збільшення конкурентноспроможності. *Виробляє вартість в країні перебування , імігранти самі споживають товари та послуги. Це призводе до мультиплікаційного ефекту, що стимулює зайнятість. *Імпорт робочої сили високої якості призводе до економії коштів на освіті спеціалістів. *Завдяки іноземцям відбувається  еластичності ринка праці. *У більшості країн мігрнати розглядаються як певний амортизатор на випадок кризи чи безробіття. * в індустріальних країнах при низькому рівні народжувальності та  кількості зайнятих за допомогою імігрантів сподіваються підтримати на належному рівні пенсії та соціальні програми.

Еспорт:*у основних експортерів робочої сили з’явились додаткові джерела валютного доходу від експорту робочої сили у формі надходженнь від імігрантів. *при незадовільній економічні кон’юктурі, при  кількості безробітних міграція стає своєрідним клапаном. *при поверненні мігрантів до дому, вони показують значну активність у нових видах діяльності та приймають активну участь у розвитку нових форм економіки.

Світовий ринок праці, його структура і січасні особливості розвитку.

Однієї з форм сучасних міжнародних економічних відносин є міграція робочої сили, під якою розуміється переміщення |переселение працездатного населення з однієї країни в іншу пошуках роботи й кращих умов життя. Міграція є однієї з головних складові формування світового ринку. Формування світового ринку робочої сили здійснюєте по двох напрямках: а) формування внутрішнього ринку робочої сили, I б) формування зовнішнього ринку робочої сили. Обоє ці ринку тісно взаємозалежні між собою й доповнюю один одного. ВНУТРІШНІЙ ринок робочої сили ґрунтується на русі кадрів між підприємствами, фірмами, галузями, ре дюнами усередині окремої держави. Він регулюється зводів законодавчих або колективно-договірних нормативних актів якими керуються партнери по реалізації політики зайнятості.

ЗОВНІШНІЙ ринок робочої сили припускає мобільність робочої сили між фірмами на загальносвітовому рівні. Тут механізм його регулювання охоплює більше широке коло економічних, юридичних, соціальних і інших факторів, що визначають функціонування цього ринку. Ці відносини регулюються на основі міжнародних норм і угод, що визначають умови | порядок переміщення робочої сили через границю, працевлаштуй іноземних громадян, їх юридичний і соціальний захист у країні перебування.

Зовнішній ринок робочої сили формується під впливом двох потоків - еміграції й імміграції робочої сили. ЕМІГРАЦІЯ - це виїзд працівників даної країни на роботу в інші грани. ІММІГРАЦІЯ - це зворотний процес, тобто виїзд іноземних робітників на роботу в дану країну. Базовою формою організації зовнішньої трудової міграції, прийнятої в міжнародній практиці, є двосторонні угоди між зацікавленими державами, де, зокрема, обмовляються соціальну й трудову рівноправність між іммігрантами й громадянами країни перебування. Важливе значення для зовнішньої трудової міграції має закон про в'їзд і виїзд, що приймається кожною окремою державою з метою захисту внутрішнього ринку. Так, ряд економічно розвинених країн увели кількісні обмеження (щорічні квоти) на в'їзд іноземців у країну. Більше того, деякі з них визначають коло професій кваліфікацію робітників-іммігрантів, установлюють вікові обмеження, визначають інші умови в'їзду в країну. У міжнародній практиці керування міграційними процесами функції наймання робочої сили в країні еміграції (імміграції) звичайно виконує приватний агент. Урядові органи, як правило, також звертаються до послуг приватних агентів як з питань наймання робітників, так і пошуку робочих місць.

21

Тарифне регулювання.

Митний тариф – інструмент торгівельної політики та державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком.

Митний тариф складається із двох основних елементів - товарної номерклатури і ставок митних стягнень. Систематизація ставок митних стягнень в тарифі здійснюється у відповідності з диференційованим списком товарів - товарною номерклатурою. Характерними рисами любої товарної номерклатури є системність опису товарів і присвоєння коду кожній товарній позиції.

Митне стягнення (customs duty) - обов’язковий внесок, що стягується митними органами при імпорті або експорті товару, і є умовою імпорту або експорту.

Митні стягнення виконують три основні функції:

фіскальну, яка відноситься як до імпортних, так і експортних стягнень, оскільки вони є однією з статей доходної частини державного бюджету;

протекціоністичну (захихну), що відноситься до імпортних стягнень, оскільки з їх допомогою держава захищає місцевого виробника від небажаної іноземної конкуренції;

балансуючу, яка відноситься до експортних стягнень, що встановлені з метою попередження небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які з тих або інших причин нижчі за світові.

Вплив тарифу:тарифи сповільнюють економічне зростання; одностороннє введення тарифів нерідко призводить до торгівельних воєн; тарифи призводять до підвищення податкового тиску на споживачів; тариф на імпортні товари опосередковано підриває експорт країни; тариф веде до скороченню загального рівня зайнятості; тариф – захист молодих галузей; тариф – засіб стимулювання вітчизняного виробництва; тариф – важливе джерело бюджетних доходів.