- •Тема 3: Платіжний баланс України, його структура
- •1. Сутність і історія виникнення платіжного балансу
- •2. Структура платіжного балансу
- •3.Рахунок поточних операцій.
- •Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій
- •5.Рахунок руху резервів
- •6. Основні методи регулювання платіжного балансу.
- •4. Фінансова і грошово-кредитна політика.
- •5.Спеціальні заходи державної взаємодії на платіжний баланс в ході формування його основних статей:
- •7.Фактори, які впливають на платіжний баланс
Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій
Це група статей, які фіксують міжнародний рух капіталу і операції, за допомогою яких фінансується Х та ІМ.
Рахунок операцій з капіталом
Включає капітальні трансферти – передача права власності на основний капітал (купівля або оренда основного капіталу), а також анулювання боргу кредитора. Капітальні трансферти стосуються фінансування закупівлі основного капіталу на основі неповернення наданих коштів.
Стаття «Придбання/реалізація нефінансових активів» стосується надання грошей на покупку нефінансових активів на основі повернення.
Грошові вливання можуть бути як із сторони держави, так і підприємств.
Рахунок фінансових операцій
«Прямі іноземні інвестиції» - групи статей, яка відображає стійкий вплив інвестора, резидента однієї країни на підприємство, яке знаходиться в іншій країні. Це такі операції: будівництво, реінвестування прибутку, in-фірменне кредитування.
«Портфельні інвестиції» відображають відносини між резидентами і нерезидентами у зв’язку із торгівлею фінансовими інструментами, які не дають права контролю над об’єктом інвестування.
«Інші інвестиції» - комерційні кредити, ссуди, займи, депозити, валюта.
Міжнародний рух позикового капіталу класифікується за терміновістю:
• Довгострокові і середньострокові операції включають державні та приватні запозичення та кредити, які надаються на термін понад один рік. Одержувачами державних запозичень і кредитів виступають переважно країни, що розвиваються, та держави, які відстають від світових лідерів (постсоціалістичні країни), тоді як розвинуті країни виступають головними кредиторами. Щодо приватних довгострокових запозичень і кредитів, то до них вдаються поряд з країнами, що розвиваються, та постсоціалістичними державами також корпорації розвинутих країн, активно використовуючи залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.
• Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до 1 р., поточні рахунки національних банків у закордонних банках (авуари), переміщення грошового капіталу між банками. За останні десятиліття поширилися міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку. З 80-х років ХХ ст. основний потік короткострокових грошових капіталів спрямовується у США завдяки високим відсотковим ставкам і курсу долара.
Необхідність у позикових коштах виникає, якщо надходження по експорту недостатні для витрат по імпорту, тоді розраховуватися приходиться за рахунок позик, які відображаються в розділі руху капіталу як приплив капіталу в кредитових статтях. Кошти, надані іншим державам, іноземним підприємствам, будуть відображатися в дебетових статтях і оцінюватися як відтік капіталу. Відтік капіталу може бути пов'язаний з бажанням власників, наприклад гривні, обміняти цю валюту на іноземну та розмістити останню на внески в закордонних банках, придбати акції іноземних компаній чи інші цінні папери.
Пріоритет валют і країн, у які вкладається капітал, визначається прогнозами коливань валютних курсів і реальних норм відсотка. За інших рівних умов зберігати свої активи є сенс у тих валютах, обмінний курс яких, за прогнозами, зростає, та навпаки.
Рахунок руху капіталу має врівноважувати поточний рахунок платіжного балансу. Якщо кошти, одержувані через границю в обмін на чистий експорт товарів і послуг, - величина позитивна, тобто ми маємо активне сальдо по поточних операціях, воно врівноважується відтоком капіталів із країни. Якщо країна має дефіцит по поточних операціях, то він компенсується припливом капіталу.
Однак на практиці сумарний підсумок першого та другого розділів платіжного балансу не врівноважується автоматично. Для досягнення рівноваги необхідно використовувати резервні активи центральних банків і урядових органів(купівлею-продажем золота, іноземної валюти, СДР, збільшенням-зменшенням іноземної заборгованості).