- •Тема 3: Платіжний баланс України, його структура
- •1. Сутність і історія виникнення платіжного балансу
- •2. Структура платіжного балансу
- •3.Рахунок поточних операцій.
- •Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій
- •5.Рахунок руху резервів
- •6. Основні методи регулювання платіжного балансу.
- •4. Фінансова і грошово-кредитна політика.
- •5.Спеціальні заходи державної взаємодії на платіжний баланс в ході формування його основних статей:
- •7.Фактори, які впливають на платіжний баланс
5.Рахунок руху резервів
Баланс руху резервів відображає міжнародні валютні операції центральних банків, пов'язані з вирівнюванням платіжного балансу країни та підтриманням курсу національної валюти. Цей розділ показує операції, пов'язані зі зміною офіційних резервів, які має у своєму розпорядженні країна, та зміною зобов'язань країни перед іноземними банками.
До резервів країни відносять:
1.монетарне золото (яке знаходиться в сховищах ЦБ);
2.іноземну валюту;
3.міжнародні розрахункові кошти - спеціальні права запозичення, які випускаються МВФ як резервний актив;
4.резервна позиція в МВФ – резервна частка країни, яка становить 25% від її внеску і може бути отримана без будь-яких додаткових умов.
Такі резерви використовуються країною для того, щоб впливати на обмінний курс своєї валюти, а відтак, і на міжнародні відносини з іншими країнами.
Розділ «Помилки та пропуски» у періоди економічних криз містить значні суми, які, як правило, відображають рух короткострокових капіталів, не врахованих у попередніх розділах.
Всі три розділи платіжного балансу в сумі мають складати нуль. Кожна угода передбачає платежі в тій чи іншій формі, тобто всі напрямки використання іноземної валюти повинні мати джерела покриття.
6. Основні методи регулювання платіжного балансу.
Матеріальною основою регулювання платіжного балансу служать:
1. Державна власність, у тому числі офіційні золотовалютні резерви;
2. Зростання частки (до 40-50%) національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет;
3. Безпосередня участь держави у міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника.
4. Регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.
При регулюванні платіжного балансу виникає проблема: які країни (що мають активне сальдо чи дефіцит) повинні вживати заходи по його вирівнюванню.
Країнами з дефіцитом платіжного балансу, як правило, застосовуються такі заходи з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів, залучення іноземних капіталів та обмеження вивозу капіталу.
1. Дефляційна політика – політика, спрямована на скорочення внутрішнього попиту, включає обмеження бюджетних видатків переважно на громадські цілі, заморожування цін і заробітної плати.
Одним із основних її інструментів служать фінансові та грошово-кредитні заходи:
- зменшення бюджетного дефіциту;
- зміни облікової ставки центрального банку (дисконтна політика);
- кредитні обмеження;
- встановлення меж росту грошової маси.
2. Девальвація - зниження курсу національної валюти, спрямоване на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Щоправда, роблячи дорожчим імпорт, девальвація може призвести до зростання витрат виробництва вітчизняних товарів, до підвищення цін в країні і втраті отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках.
3. Валютні обмеження - блокування валютної виручки експортерів, ліцензування продажу іноземної валюти імпортером, сконцентрування валютних операцій в уповноважених банках, спрямовані на усунення дефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу і стимулювання його припливу, стримування імпорту товарів.