8.Урочища основні та другорядні.

Урочища поділяють на основні і другорядні. До основних урочищвідносять ті урочища, якінайбільш широко представлені в ландшафті Іутворюють основу його морфологічної структури. Другорядні урочищазустрічаються значно рідше і не займають значних площ.Основні урочища, в свою чергу, поділяють на домінантні (фонові) ісубдомінантні. До урочищ-домінаніпіввідносять найбільш поширені в. ландшафті урочища, що займають більшу частину його площі і немовби утворюють його фон. Звичайно, вони є і найбільш давніми урочищами даного ландшафту. Домінантними урочищами, як правило, є урочища межирічних або терасових рівнин. Урочища-субдомінанпгизаймають меншу площу, але, на відміну від другорядних урочищ, такожшироко розповсюджені в ландшафті і відіграють важливу роль в йогоморфологічній структурі. Урочища-субдомінанти - не завжди більшмолоді ПТК, ніж урочища-домінанти. їх утворення найчастіше зв'язанез провідним геоморфологічним процесом: ерозійним - в гумідномукліматі, еоловим - в арідному і т. д.Другорядні урочища також поділяють на дві категорії:рідкісніурочища і одиничні урочища. Частіше за все рідкісні урочища утворюються на таких ділянках, геологічна будова яких дещо відрізняєтьсявід іншої території ландшафту (наприклад, ближче до поверхні, ніж віншихчастинах ландшафту, залягають вапняки). Проте рідкісніурочища зустрічаються не поодинці, а цілими "родинами". Одиничні урочища навпаки, завжди представлені в ландшафті поодиноко, а в деякихвипадках навіть є унікальними.

9.Поняття ярусності гірських ланд.

Ярусність – ярусне розміщення гірських ланд. та їх морфологічних одиниць.Ярусністьпростежується у поділі гір на середні, низькі та високі.Ярусність виділяється і в геологічній будові гір(зміна порід різних за віеом,літологічним складом, ступенем дислокованості).

Див. лекції.

10.Стрія , сектор.

Стрия -це ряд літологічне однорідних урочищ в межах одної висотної місцевості. Сектор формує вертикальний ряд сполучених висотних місцевостей, що розвиваються в умовах одної макроекспозиції.

11.Вертикальна структура аквального комплексу.

Вертикальна диференціація океану відображає висоту впливу прибою, ритміку припливно-відпливних явищ, послаблення хвилювання. Основні одиниці вертикальні зони , поверхи, сходини (Петров,1989). Морські мілководдя поділяють по вертикалі на 4 зони: супралітораль, літораль, сублітораль, елітораль. Поверхи є внутрішньозональною диференціацією. В межах супраліторалі вони відображають висоту впливу прибою ; у літоралі - ритми припливу та відпливу; у субліторалі та еліторалі – послаблення дії хвилі на дно. У випадку коли внутрішня структура поверхів диференційована різноманітними донними біоценозами , сучасними морськими геологічними фаціями тощо, виділяють сходини.

12. Основоположники вчення про птк.

Основоположником вчення про природний комплекс вважаєтьсяВ.В.Докучаєв. Він першим висунув ідею про загальний зв'язок природних явищ, про тісну взаємодію всіх компонентів природного середовища і необхідність особливої наукової дисципліни, що повинна займатися вивченням взаємовідношень між живою і неживою природою.Кінцеве визначення ця ідея знайшла у учнів В.В.Докучаева. А.Н.Красновв роботі "Основи землезнавства" [1895] вперше визначив географіюяк науку про географічні комплекси (сполучення), а Г.Н.Висоцький в роботі "Про карту типів місцезростання" [1904] поставив питання пронеобхідність вивчення і картографування природних територіальнихєдностей.