- •2. Склад матеріалу для самостійної роботи вступ. Основи фінансів підприємств.
- •Модуль 1. Грошові потоки підприємства.
- •Тема 1.1. Організація грошових розрахунків підприємств.
- •Тема 1.2. Грошові надходження підприємств.
- •Тема 1.3. Формування і розподіл прибутку.
- •Тема 1.4. Оподаткування підприємств.
- •Модуль 2. Грошові фонди підприємства.
- •Тема 2.1. Обігові кошти.
- •Тема 2.2. Методи фінансування робочого капіталу підприємств.
- •Тема 2.3. Фінансове забезпечення відтворення основних фондів.
- •Модуль 3. Фінансова теорія і корпоративна політика.
- •Тема 3.1. Вартість і структура капіталу: теорія, емпіричне дослідження і практичний досвід.
- •Тема 3.2. Дивідендна політика: теорія, емпіричний досвід і практичне застосування.
- •Тема 3.3. Злиття і поглинання: теорія і практичні додатки.
- •Модуль 4. Елементи фінансового аналізу.
- •Тема 4.1. Оцінка фінансового стану підприємства.
- •Класифікація та порядок розрахунку основних показників оцінки фінансового стану підприємства
- •Тема 4.2. Фінансове планування на підприємствах.
- •Платіжний календар за — 200_ року
- •Тема 4.3. Фінансова санація підприємств.
- •3. Контрольні роботи та вибір варіанту
- •4. Перелік контрольних питань та завдань з дисципліни
- •Завдання.
- •Вихідні показники для складання кошторису витрат на виробництво фірми «славутич», тис. Грн.
- •Вихідна інформація для обчислення кошторису витрат на виробництво, собівартості валової і товарної продукції
- •Очікуване співвідношення постійних і змінних витрат за окремими їх елементами, %
- •Види і кількість продуктів, одержуваних у процесі комплексної переробки смоли
- •Частка окремих витрат у собівартості продукції базисного року, зміна норм витрати і цін у розрахунковому році, %
- •Змінні і постійні витрати на виробництво продукції на окремих підприємствах у розрахунковому році, тис. Грн.
- •19. Визначення залежності величини критичного обсягу продукції від збільшення постійних витрат на її виробництво.
- •23. Обґрунтування проекту продажної ціни на новий виріб.
- •Складові елементи валових витрат на виробництво нового виробу на окремих підприємствах
- •Шкала для встановлення надбавки до базової продажної ціни нових виробів залежно від рівня їх якості
- •Елементи витрат на виробництво одиниці рефрактометрів ручних іхолодильників-барів у ват «спецприлад»
- •Необхідні витрати на придбання товарів та очікувана сума валового виторгу впродовж окремих кварталів поточного року, тис. Грн.
- •31. Визначення коефіцієнта приросту доходу виробничого цеху підприємства внаслідок збільшення обсягу реалізації продукції.
- •Вихідні показники виробничо-господарської діяльності підприємства «ластівка» для розрахунків валового і чистого прибутків
- •36. Розрахунок зароблених філією іноземної компанії коштів залежно від обсягів закупівель і рентабельності продажу продукції.
- •Шкала відрахувань від суми одержаного прибутку залежно від досягнутого рівня рентабельності, %
- •Загальні обсяги закупівель і продажу товарів та сума поточних витрат вінницької філії компанії «інфобізнес», дол. Сша
- •37. Розрахунок суми різновидів прибутку і коефіцієнтів прибутковості підприємства за три роки розрахункового періоду.
- •Витрати виробництва (пряма собівартість одиниці продукції та операційні витрати) на підприємстві «україна-юніон» у зазначені роки, дол. Сша
- •Ціна одиниці та обсяг продажу продукції у натуральному вираженні по підприємству «україна-юніон» у зазначені роки
- •Звітні показники фінансових результатів діяльності підприємств
- •Довгостроковий капітал компаній, тис. Грн.
- •Вихідні показники для розрахунку можливого прибутку (збитку) за умови різних обсягів випуску продукції
- •Прогнозовані обсяги виробництва, продажні ціни і валові витрати на одиницю продукції, за роками
- •Ресурси, валові витрати на виробництво, обсяг реалізації і балансовий прибуток виробничого об'єднання в базисному та звітному роках, тис. Грн.
- •Окремі показники виробничо-фшансової діяльності підприємства «полімер» за звітний і розрахунковий роки, тис. Грн.
- •Баланс виробничого підприємства «продмаш» за звітний рік, тис. Грн.
- •Окремі вихідні показники для визначення фінансового стану підприємства «продмаш» у звітному році
- •Вихідні економічні показники до і після реструктуризації підприємства «радіодеталь» (м. Харків)
- •Вихідна інформація для розрахунків показників ефективності виробничо-господарської діяльності державного підприємства «металіст», тис. Грн. (персонал-чоловік)
- •Матеріально-трудові ресурси і результати виробництва ват «док-2» та «іскра-прима» за звітний рік
- •Вихідні показники для визначення вартості фірми з урахуванням структури капіталу
- •67. Визначення економічної вартості підприємства і прийняття рішення щодо його ліквідації або реорганізації.
- •Прогностичний баланс виробничого підприємства «резонанс-м», тис. Грн.
- •Баланс компанії «артеміда» за звітний рік, грн.
- •5. Рекомендована література і. Правові та нормативні акти.
- •Іі. Основна та допоміжна література.
Модуль 1. Грошові потоки підприємства.
Тема 1.1. Організація грошових розрахунків підприємств.
Сутність і значення грошових розрахунків у діяльності підприємств. Принципи організації розрахунків.
Порядок відкриття підприємствами розрахункового, поточного, валютного, позичкового, депозитного та інших рахунків у банку. Використання коштів з розрахункового рахунку. Форми безготівкових розрахунків. Розрахунки платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями, акредитивами, векселями, платіжними вимогами.
Розрахунки за надання факторингових послуг підприємствам. Вимоги до їх проведення й сфера використання.
Готівково-грошові розрахунки на підприємстві та сфера їх застосування. Організація грошово-готівкових розрахунків.
Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значення для забезпечення господарської діяльності. Порядок пред’явлення претензій по розрахунках. Економічні й фінансові санкції у системі грошових розрахунків і платежів.
Сутність грошових розрахунків підприємств. У процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного роду зобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також здійснюються за розподілу й перерозподілу грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.
Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну.
Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот.
Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову.
Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту — грошової маси.
Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:
— забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);
— реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;
— сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;
— забезпечення спільної діяльності підприємств;
— отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.
Безготівкові й готівкові розрахунки. Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.
Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.
Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.
Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає:
— класифікацію розрахунків;
— організацію розрахунків;
— форми відповідних документів;
— взаємовідносини платників з банками.
У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти:
— розрахунки за товарними операціями;
— розрахунки за нетоварними операціями.
Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.
Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.
Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.
Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розрахунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:
— платіжними дорученнями;
— платіжними вимогами-дорученнями;
— чеками;
— акредитивами;
— векселями;
— інкасовими дорученнями (розпорядженнями).
За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:
— удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;
— підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;
— зміцнення договірної дисципліни;
— прискорення обороту оборотних коштів.
Проведення касових операцій. Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку).
Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримувати готівку з власного рахунка, як зазначалось, підприємства можуть не тільки на заробітну плату, матеріальне заохочення, на відрядження та загальногосподарські витрати, а й на інші цілі (розрахунки за сировину, матеріали, товари тощо).
Підприємства мають право тримати в своїх касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року.
Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.
На кожному підприємстві у встановлені керівником строки (але не рідше одного разу на квартал) проводиться ревізія каси. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою.
Види банківських рахунків і порядок їх відкриття. Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» та Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».
Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.
Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.
За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах.
Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:
— поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;
— бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;
— кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);
— депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.
Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:
— поточні;
— розподільчі;
— кредитні;
— депозитні (вкладні).
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій.
Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок.
Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам — резидентам та нерезидентам — банківським установам. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.
Принципи організації розрахунків. Ефективність функціонування економіки в цілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організації розрахунків.
Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов'язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку. Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Четвертий принцип — кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб'єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно. П'ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам — суб'єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу. Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг. Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту. Восьмий принцип: розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник — отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк.
Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств. Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій.
Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків.
Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.
Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.
Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.
За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції.
Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.
Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.
Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.
Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями.
Застосування санкцій у цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб'єктів господарювання. Проте дійовість цього впливу залежить від кількох обставин. По-перше, це визначення джерела сплати штрафів. Нині всі штрафи, пені сплачуються суб'єктами господарювання за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. Отже, штрафи безпосередньо впливають на формування чистого прибутку підприємств, їхніх фінансових ресурсів.
По-друге, це встановлення розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та наявність чіткого переліку тих порушень, за які застосовуються відповідні штрафи. Розмір штрафів має бути достатнім для створення відповідальності суб'єктів господарювання. Водночас вони не повинні бути надмірно високими.
По-третє, це обов'язковість застосування штрафних санкцій, а отже, стягнення штрафів. Щодо банківських і фінансових санкцій, то вони, як правило, застосовуються в обов'язковому порядку. Що ж до санкцій, які визначені за порушення господарських договорів підприємствами, то їх застосування не завжди вважають обов'язковим. Суб'єкти господарювання можуть не застосовувати штрафні санкції у взаємовідносинах між собою. Це зумовлено тим, що отримані підприємством штрафи збільшують суму оподатковуваного прибутку.
Крім санкцій, до суб'єктів підприємницької діяльності може бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення.
До адміністративних стягнень належать:
— конфіскація предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного правопорушення;
— позбавлення спеціального права, яке надано окремому громадянину;
— виправні роботи;
— адміністративний арешт;
— попередження тощо.