Порядок проведення лабораторної роботи:

1. Зібрати схему згідно рисунка:

2. Приєднати обмотку до джерела постійної напруги.

3. За формулою з закону Ома для ділянки кола:

,

визначити активний опір обмотки для кожного виміру.

4. З дозволу викладача увімкнути схему, заміряти значення, вимкнути схему.

5. Приєднати обмотку до джерела змінної напруги.

6. З дозволу викладача увімкнути схему, заміряти значення, вимкнути схему.

7. За формулою:

,

визначити комплексний (повний) опір Z обмотки для трьох значень струму й напруги.

8. Виходячи з формули результуючого комплексного опору, отримуємо формулу для визначення індуктивного опору обмотки X_L:

.

9. Індуктивність визначаємо за формулою .

10. Обчислити похибки: абсолютну ∆, середню абсолютну ∆_сер та відносну δ.

11. Результати вимірів та обчислень записати в таблицю:

№ досл.	Сила струму, I, А	Напруга, U, В	Опір (активний), R, Ом
1
2
3
№ досл.	Сила струму, I, А	Напруга, U, В	Опір (повний), Z, Ом
1
2
3
№ досл.	Індуктивність, L, Гн	Середня абсолютна похибка, ∆сер, Гн	Відносна похибка, δ, %
1
2
3

12. Написати висновки на основі проведених дослідів, розрахунків.

Оформлення роботи

Звіт з виконання лабораторної робити роботи повинен мати в собі: титульний лист, короткі тезиси з теорії, дані вимірювань, обчислення, таблицю з результатами обчислень, висновки. Якщо звіт оформлюється рукописно, то необхідно звернути увагу на каліграфію при письмі.

Захист роботи:

1. Що таке індуктивність, індуктивний опір?

2. Звідки виведена формула в пункті 8 порядку проведення лабораторної роботи?

3. Чому в пункті 6 визначається повний опір? Що таке повний опір?

Лабораторна робота № 4

Тема роботи: «Визначення температурного коефіцієнта опору провідника»

Мета роботи: Впевнитись, що опір провідника змінюється зі зміною температури.

Обладнання:

1. Провідник в пробірці.

2. Джерело струму.

3. Міліамперметр.

4. Вольтметр.

5. З'єднувальні провідники.

6. Штатив.

7. Колба з водою.

8. Термометр.

9. Спиртівка або електрична плитка.

Короткі теоретичні положення

Температурний коефіцієнт електричного опору — величина, рівна відносній зміні електричного опору ділянки кола чи питомого опору речовини при зміні температури на одиницю.

Коефіцієнт вимірюється за формулою:

.

Температурний коефіцієнт опору характеризує залежність електричного опору від температури та вимірюється в кельвінах в мінус першій степені (К^-1).

Часто застосовується термін «температурний коефіцієнт провідності». Він дорівнює вищезазначеному коефіцієнту опору з протилежним знаком.

Для більшості металів температурний коефіцієнт опору додатній: їх опір збільшується із збільшенням температури внаслідок розсіювання електронів на фононах (теплових коливаннях кристалічної решітки).

Для напівпровідників він від'ємний (опір з підвищенням температури падає), оскільки при підвищенні температури все більше число електронів переходить в зону провідності — відповідно збільшується і концентрація дірок.

Температурна залежність металічних сплавів, газів, легованих напівпровідників має більш складний характер.

Існують сплави (константан, манганин), які мають дуже малий температурний коефіцієнт опору, тобто їх опір мало залежить від температури. Ці сплави застосовуються в електровимірювальній апаратурі.