Організація вистав у Давній Греції. Устрій античного театру

Масовий та святковий характер театральних видовищ Греції, що виросли на основі культу Діоніса. Вражаючі розміри давньогрецьких театрів, що вміщували іноді до 17 тисяч глядачів. Основні складові частини театру: орхестра (місце для хору та акторів), місця для глядачів (театр), скена (будова позаду орхестри для перевдягання акторів). Поступова трансформація орхестри. Поява таких частин театру, як проскеній та параскенії. Чудова акустика театру.

Хор (складався спочатку з 12, потім з 15 осіб). Голова хору – корифей. Роль хору у давньогрецькій трагедії.

Актори давньогрецького театру – чоловіки. Використання яскравих костюмів. Штучне збільшення фігури актора за допомогою котурнів, високих головних уборів, масок. Використання у виставах підйомних машин, машин для шумових та зорових ефектів (грім та блискавка), використання екіклеми – майданчику на колесах для ознаки місця дії.

Виділення державою спеціальних видовищних грошей, які обмінювалися на металеві номерки з зазначенням місця. Змагання драматургів, які представляли на суд глядачів тетралогію (три трагедії та одну сатирівську драму) або окрему драму. Запрошення драматургом хору для участі у постановці. Надання архонтом (особою, що відповідає за організацію свята) розпоряджень хорегу щодо набору та навчання хору. Відповідальність та почесність обов’язків хорега. Вибір суддів.

Трьохденні змагання драматургів. Вибір та нагородження (грошова нагорода, вінок з плюща) переможців (актора-протагоніста, драматурга та хорега), запис їхніх імен в особливих актах, що зберігалися в архіві, та на дидаскаліях (мармурових плитах).

Драматургія в. Шекспіра і англійський театр хvi-XVII століть

Економічний розквіт Англії в XVI ст. Подвійний характер цього процесу – історична прогресивність буржуазного розквіту та обезземелювання селянства, посилення експлуатації народних мас. Народні рухи в Англії XV-XVI століть. Розквіт англійської культури в XVI ст. Своєрідний характер англійського гуманізму, боротьба в ньому аристократичного й демократичного напрямів. Англійський гуманізм як один з етапів ідеологічної підготовки буржуазної революції 1642 р. Широкий розвиток англійської драми й театру в XVI ст. Синтез народних та гуманістичних традицій в англійській драматургії.

Вільям Шекспір (1564-1616) – видатний драматург доби Відродження. Гуманізм і народність його творчості. Біографія Шекспіра.

Особливості реалізму Шекспіра. Прагнення до охвату всього багатства життєвих явищ, змішення трагічного й комічного, піднесеного й низького; багатоплановість композиції в п’єсах Шекспіра. Титанізм шекспірівських образів, зображення характерів в їх багатогранності й розвитку.

Історична хроніка «Ричард ІІІ» (1592), розвінчання в ній культу сильної особистості. Викриття кровавого світу феодалізму та монарха-узурпатора. Розвиток цих тем в хроніці «Генріх ІV». Послаблення типових рис в образі «ідеального короля» Генріха V. Тема народу в хроніках.

Трагедія «Ромео і Джульєтта» (1594), її оптимістичний характер, триумф нової гуманістичної моралі над феодально-становими відносинами. Koмедії Шекспіра початкового періоду, їх гуманістичні ідеї. Відображення в комедіях віри в можливість гармонічного розвитку суспільства і людської особистості, звільнених від феодальних зв’язків. Прославлення вільної, активної людської особистості і гуманістичного світосприйняття. Народність комедій Шекспіра. Жіночі образи у Шекспіра. «Приборкання норовливої» (1593), боротьба проти умовностей і фальші суспільної моралі. Комедія «Венеціанський купець» (1596). Відображення в ній особливостей доби початкового накоплення та порушення проблеми гуманістичної моралі. Комедія «Дванадцята ніч» (1600), критика в ній пуританізму та аристократичної моралі. Гуманістичне рішення проблем кохання та дружби. Образи блазнів, їхній гумор.

Видатні трагедії Шекспіра – вершина його творчості. «Гамлет» (1601) – тема кризи гуманістичного світогляду, розриву між гуманістичними ідеалами та дійсністю. Гамлет як суддя суспільства. Усвідомлення Гамлетом своєї відповідальності за світ. Філософський зміст трагедії.

«Отелло» (1604). Конфлікт між ідеалами гуманізму й реальною суспільною практикою. Критика станових і расових упереджень доби. Ствердження віри в людину.

«Король Лір» (1605). Розвінчання феодального авторитарного світогляду. Тема народних бідувань в «Королі Лірі».

«Макбет» (1605). Глибокий аналіз психології злочинної особистості. Оптимізм великих трагедій Шекспіра, їхня філософська глибина.

Значення Шекспіра в історії світового театру.