Акторське мистецтво російського театру першої половини XIX століття (м.С. Щепкін)

Високий рівень російського акторського мистецтва, який обумовлений народністю провідного російського театру, зв’язком його з ідеями визвольного руху. Реалізм – провідний метод російського акторського мистецтва. Боротьба прогресивного та реакційного напрямів в акторському мистецтві І половини ХIX століття.

М.С. Щепкін (1788 – 1863) – видатний російський актор. Значення Щепкіна в розвитку російського театру. Ствердження ним реалізму як основного методу акторського мистецтва. Демократично-просвітницька направленість, викривальний характер, антикріпосницька направленість творчості Щепкіна. Народність Щепкіна.

Біографічні відомості. Сценічні дані. Основні етапи творчої біографії. Щепкін в провінціальному театрі. Значення провінційного періоду діяльності Щепкіна в формуванні його світогляду та творчого методу. Засвоєння Щепкіним демократичних традицій російського та українського провінційних театрів. Ролі в російській та українській комедії.

Боротьба Щепкіна проти аристократичного класицизму та реакційного романтизму за національній реалістичний театр. Щепкін в Московському театрі. Значення Московського періоду діяльності Щепкіна в формуванні його світогляду та творчого методу. Ідейний зв’язок Щепкіна з представниками провідної російської та української суспільної думки та літератури: Пушкіним, Шевченком, Гоголем, Бєлінським, Герценом. Значення російської класичної драматургії в творчому розвитку Щепкіна.

Виконання Щепкіним ролі Фамусова. Викривальний характер образу Городничего, створеного Щепкіним. Виконання ролей Подколесина, Кочкарёва («Женитьба») та Утешительного («Игроки»).

Образ Барона в трагедії Пушкіна «Скупой рыцарь». Ролі в комедіях Островського, Сухово-Кобиліна, Мольєра. Гуманізм і демократизм мистецтва Щепкіна в зображенні простих людей. Щепкін в ролі Мошкина («Холостяк»), Кузовкина («Нахлебник»), матроса Симона («Матрос»).

Щепкін – теоретик театру та вихователь акторів. Демократичний характер поглядів Щепкіна на театр. Вчення Щепкіна про акторське мистецтво. Розробка ним реалістичного методу акторського мистецтва.

Творчість видатних російський акторів хіх ст. П. Мочалова, в. Каратигіна

П.С. Мочалов (1800-1848). Мочалов і Каратигін як представники двох протилежних напрямів в акторському мистецтві російського романтизму. Біографічні відомості про Мочалова. Сценічні дані. Ідейна направленість мистецтва Мочалова – протест проти дійсності кріпосничої Росії. Мочалов – «актор – плебей» (Бєлінський). Образ благородного волелюбного героя в творчості Мочалова.

Заперечення Мочаловим аристократичної естетики класицизму, реалізм в зображенні трагічних героїв. Нерівність гри Мочалова.

Ролі Мочалова в мелодрамі, романтичній драмі, трагедіях Шекспіра і Шиллера. Мочалов в ролі Гамлета. Поглиблення ним трагічної концепції «Гамлета», що подана Гете. Гамлет Мочалова – трагічний образ героя, що постав проти зла і несправедливості. Суспільне звучання ролі. Бєлінський про Мочалова–Гамлета. Тяжіння Мочалова до передової російської драми. Цькування його реакційною критикою; Бєлінський в боротьбі за Мочалова, актора, що виражає в своїй творчості ознаки «бурі, що наближається».

Герцен про Мочалова. Традиції прогресивного романтизму в акторському мистецтві Московського театру.

В.О. Каратигін (1802 - 1853). Біографічні відомості. Сценічні дані. Бєлінський про соціальну природу творчості Каратигіна. Герцен і Щепкін про Каратигіна. Основні етапи творчого шляху. Близькість до декабристських кругів в юнацькі роки. Вплив смаків придворної та буржуазно-дворянської публіки в роки реакції. Еволюція Каратигіна від класицизму до романтизму. Реакційні риси в романтизмі Каратигіна; зв’язок художнього методу актора з традиціями Придворно-аристократичного театру. Метод роботи над ролями. Висока технічна майстерність. Установка на зовнішню ефектність декламації та поз. Ролі в мелодрамі Кукольника і Полевого. Мелодраматичний характер трактування ролей в трагедіях Шиллера, Шекспіра.