51. Зовнішньоекономічна служба підприємства може функціонувати у формі:

А). Стратегічних господарських підрозділів

Б). Секторів по експорту та імпорту

В). Відділу зовнішньоекономічних зв’язків та зовнішньоторгової фірми

Г). Комерційного, економічного та науково-технічного секторів

52. Управління зед на мікрорівні включає такі функції:

А). Науковість, системність та взаємовигідність

Б). Планування, організацію, координацію, мотивацію і контроль

В). Економічні, соціальні, політичні, ідеологічні та стратегічні

Г). Комерційні, економічні, маркетингові, протокольні і науково-технічні

53. Стратегічне планування зед - це:

А). Довгострокове планування, орієнтоване на формування стратегічних переваг фірми в міжнародному бізнесі

Б). Процес розподілу наявних ресурсів підприємства для досягнення стратегічної мети

В). Безперервне планування, аналіз і прогнозування розвитку фірми на перспективу, пов’язане з маркетинговою діяльністю

Г). Формування, оцінювання і прийняття стратегій розвитку бізнесу в міжнародному середовищі

54. Тактичне планування зед передбачає:

А). Оцінку можливості реалізації глобальних ідей розвитку підприємства

Б). Планування розподілу ресурсів підприємства для досягнення стратегічної мети

В). Планування загальнофірмової поточної діяльності підприємства та його підрозділів

Г). Прогнозування основних напрямів діяльності фірми на період 3-5 років

55. Системний підхід в управлінні зед ґрунтується на тому що:

А). Недостатньо продуктивно організований внутрішньонаціональний бізнес загрожує ефективності міжнародних операцій

Б). Кожен із партнерів, що приймає участь у здійсненні міжнародних ділових операцій, одержує певну частину прибутку

В). Міжнародні ділові операції базуються на виявленні попиту і пропозиції на товар чи послугу, та на цій основі формування раціональної ціни

Г). Попит і пропозиція на міжнародному ринку формують економічно обґрунтований рівень ціни, який повинен враховувати розмір витрат

56. Менеджмент зед, орієнтований на результат – це:

А). Управління діяльністю, яке передбачає створення умов для вільного розвитку фізичних і розумових здібностей людини

Б). Постійне вдосконалення управління діяльністю організації і персоналу та зовнішніми зв’язками підприємства

В). Гармонійне поєднання людських і матеріальних ресурсів з метою виконання завдань, що стоять перед фірмою

Г). Управління, яке поєднує планування, постанову завдання та контроль за його виконанням

57. Управління ЗЕД в умовах кризових ситуацій передбачає:

А). Оперативний контроль за процесом ефективного управління на підприємстві

Б). Вміння реалізувати вироблену продукцію за відповідною ціною і на вигідних умовах

В). Використання переваг масштабного виробництва і ефективне інвестування ресурсів

Г). Контроль за платоспроможністю підприємства і прибутковістю кожного виду продукції

58. Антикризовий менеджмент базується на:

А). Швидкій і ефективній реакції на зміни зовнішнього середовища

Б). Управлінні спеціалізацією господарства і ефективним інвестуванням коштів

В). Управлінні виробничим процесом і формуванням ефективних методів мотивації

Г). Ефективному виробництві і збуті продукції підприємства.

59. Оздоровчий менеджмент підприємства – суб’єкта ЗЕД включає:

А). Стабілізацію виробничої і господарської діяльності, фінансовий аналіз ЗЕД підприємства

Б). Ефективне використання ресурсів і технологічної бази, аналіз комерційної діяльності та її наслідків

В). Аналіз маркетингової ситуації та відповідності їй підприємництва, контроль ціноутворення в ЗЕД

Г). Виявлення причин погіршення фінансового стану підприємства та визначення заходів їх усунення

60. Спосіб керівництва ЗЕД компанією, який передбачає активну участь головного офісу корпорації у визначенні стратегії розвитку кожного підрозділу, що здійснює ЗЕД - це:

А). Фінансовий контроль

Б). Стратегічний контроль

В). Стратегічне планування

Г). Керівна роль належить холдинговій компанії

61. Спосіб керування ЗЕД компанії, який надає повну самостійність керівникам підрозділів у розробці стратегії розвитку, при умові вкладатися в рамки визначеного бюджету:

А). Стратегічне планування

Б). Фінансовий контроль

В). Стратегічний контроль

Г). Керівна роль належить холдинговій компанії

62. Спосіб керівництва ЗЕД компанії, за яким планування здійснюється на рівні підрозділів, з подальшим узгодженням розробленої стратегії на рівні головного офісу:

А). Стратегічне планування

Б). Фінансовий контроль

В). Керівна роль належить холдинговій компанії

Г). Стратегічний контроль

63. Стратегічний профіль міжнародних компаній, за яким, приймаючи рішення, підприємство розглядає свій міжнародний розвиток як вторинний, вважає зовнішній ринок „поглиначем” надлишків продукції:

А). Етноцентризм

Б). Поліцентризм

В). Регіоноцентризм

Г). Геоцентризм

64. Стратегічний профіль міжнародних компаній, який передбачає, що деякі стратегічні рішення приймаються для світового ринку в цілому, а інші – стосуються регіонів:

А). Етноцентризм

Б). Поліцентризм

В). Регіоноцентризм і геоцентризм

Г). Мікроцентризм і мегацентризм

65. Розробка стратегії поведінки організації на зовнішньому ринку здійснюється на таких рівнях:

А). Коротко-, середньо-, довгостроковому

Б). Глобальному, стратегічному і тактичному

В). Оперативному, регіональному і глобальному

Г). Мікро-, мезо– і мегарівні

66. Планування стратегії поведінки підприємства на зовнішньому ринку, яке охоплює довгострокові аспекти діяльності на основі визначення найважливіших цілей передбачає:

А). Глобальний рівень розробки стратегії

Б). Стратегічний рівень розробки стратегії

В). Тактичний рівень розробки стратегії

Г). Довгостроковий рівень розробки стратегії

67. Стратегія проникнення на зовнішні ринки, яка включає проникнення на ринок, розвиток ринку збуту, розробку товару і диверсифікацію – це:

А). Виділення стратегічних зон господарювання

Б). Стратегічна сегментація діяльності фірми

В). Матриця можливостей щодо товарів – ринків

Г). Модель життєвого циклу продукції

68. Процес стратегічного планування ЗЕД включає:

А). Аналіз виробничо-господарської діяльності, виявлення причин і масштабів відхилень ЗЕД

Б). Системний аналіз виробництва і збуту продукції фірми

В). Систематичний аналіз зовнішнього середовища і гнучку реакцію на його зміни

Г). Вивчення виробничих, збутових і фінансових аспектів функціонування підприємства на міжнародному рівні

69. У міжнародній торговій практиці використовують такі методи здійснення експортно–імпортних операцій:

А). Глобальний і регіональний експорт та імпорт

Б). Галузевий та комплексний експорт та імпорт

В). Мікро- і мегарівень експорту та імпорту

Г). Прямий і непрямий експорт та імпорт

70. Поставку товарів безпосередньо іноземному споживачу, або закупівлю в нього відповідних товарів передбачає:

А). Прямий експорт та імпорт

Б). Непрямий експорт та імпорт

В). Глобальний експорт та імпорт

Г). Комплексний експорт та імпорт

71. Експортний відділ підприємств - суб’єктів ЗЕД складається з таких підрозділів (секторів):

А). Закупівельного і адміністративного

Б). Маркетингового і протокольного

В). Функціонального, територіального і галузевого

Г). Регіонального, місцевого і глобального

72. Для організації імпортних операцій фірмами створюються відділи, які включають такі сектори:

А). Закупівельний і адміністративний

Б). Маркетинговий і протокольний

В). Функціональний і територіальний

Г). Регіональний і глобальний

73. Вид торгово-посередницьких операцій, який передбачає укладання угоди торговим посередником від свого імені та за свій рахунок – це:

А). Комісійні операції

Б). Агентські операції

В). Брокерські операції

Г). Операції з перепродажу

74. Торгово – посередницькі операції, які передбачають встановлення контактів між продавцем і покупцем через посередника, котрий діє на основі доручень – це:

А). Комісійні операції

Б). Агентські операції

В). Брокерські операції

Г).Операції з перепродажу

75. Фектори – це організаційна форма торгових посередників, котрі :

А). Підтримують постійні зв’язки з банками, інколи фінансують угоди у заставу під товар

Б). Виконують обов’язки від імені експортера: фінансують операції, страхують, кредитують

В). Проводять операції за свій рахунок і від свого імені, підтримуючи тривалі стосунки з постачальниками

Г). Є представниками продавця чи покупця, укладають угоду від свого імені, але за рахунок комітентів

76. Вивчення зарубіжних ринків поєднує:

А). Визначення потенціалу продажу на ринку і формування прогнозу на майбутнє

Б). Дослідження товарообігу на галузевому, регіональному і товарному ринках

В). Аналіз стану і перспектив збуту товару в даному регіоні

Г). Визначення ємності ринку, тобто аналіз поточного попиту на товар

77. Дослідження психологічних і культурних відмінностей споживачів передбачає:

А). Вивчення звичок і мотивів тих категорій осіб, котрим адресована продукція

Б). Демографічну і психологічну характеристику покупців певного регіону

В). Аналіз чинників, що формують смак і надання покупцем переваги певному товару

Г). Вивчення розподілу доходу і соціальних факторів, які визначають поведінку споживача на ринку

78. Раціональна організація інформаційного забезпечення ЗЕД полягає в:

А). Можливості ефективного обміну інформацією як на місцевому, так і на міжнародному рівні

Б). Безперешкодний доступ до міжнародних джерел інформації

В). Оптимізацію розміщення і організацію доступу до міжнародних інформаційних ресурсів

Г). Можливості одержання інформації про іноземні фірми різного правового статусу і виробничого профілю

79. Вибір іноземного партнера при виході на зовнішній ринок визначається:

А). Ємністю ринку даної країни та її транспортною інфраструктурою

Б). Політичною і економічною стабільністю і витратами виробництва фірми

В). Наявністю кваліфікованої і дешевої робочої сили та державними пільгами і стимулами

Г). Технологічними, організаційними та економічними аспектами діяльності фірми

80. Принцип оцінки потенційного партнера на міжнародному рівні, який характеризують кількісні показники діяльності, масштаб операцій та ступінь платоспроможності – це:

А). Ступінь солідності потенційного партнера

Б). Оцінка ділової репутації

В). Досвід минулих угод

Г). Становище фірми на зовнішньому ринку

81. Рівень добросовісності виконання зобов’язань, вміння вести ділові переговори включає такий принцип оцінки іноземного партнера:

А). Ступінь солідності

Б). Ділова репутація

В). Корпоративна культура

Г). Становище фірми на міжнародному ринку

82. Досьє на фірму – це:

А). Інформація, пов’язана із загальною характеристикою фірми (вид діяльності, номенклатура продукції)

Б). Матеріали про розвиток торгових відносин із фірмою

В). Підібрана і систематизована інформація про фірму, яка включає карту фірми і матеріали про переговори і ділові контакти

Г). Анкета, запитання якої характеризують діяльність фірми (адреса, предмети торгівлі, виробничі потужності, обіг та інші)

83. Документ з інформацією про потенційного партнера, представлений у вигляді анкети, запитання якої характеризують різні сторони діяльності фірми – це:

А). Карта фірми

Б). Досьє на фірму

В). Звіт про виробничу діяльність

Г). Баланс фірми за господарський рік

84. Переписка, особисті зустрічі та використання технічних засобів – це основні:

А). Стадії проведення переговорів

Б). Етапи планування переговорів

В). Способи ведення переговорів

Г). Результати проведення переговорів

85. Письмову заяву продавця про бажання укласти договір купівлі-продажу називають:

А). Офертою

Б). Контрофертою

В). Замовленням

Г). Запитом

86. Тверда оферта – це:

А). Письмова заява покупця про необхідність придбання певного товару

Б). Пропозиція покупця купити певний товар у одного чи кількох продавців

В). Пропозиція продавця на одну і ту ж партію товарів кільком покупцям

Г). Письмова заява продавця на партію товару одному можливому покупцю

87. Пропозиція продавця декільком можливим покупцям про реалізацію певної партії товару називається:

А). Твердою офертою

Б). Вільною офертою

В). Замовленням

Г). Запитом

88. Більшість контрактів у сфері ЗЕД укладаються за допомогою :

А). Ведення переговорів шляхом переписки

Б). Використання технічних засобів (телефону, факсу)

В). Ведення переговорів шляхом особистих зустрічей

Г). Використання Інтернет – послуг

89. До основних показників, які характеризують фінансове становище іноземної фірми належать:

А). Обсяг продажу продукції за певний період часу

Б). Ступінь фінансової незалежності від зовнішніх джерел фінансування

В). Достатній виробничий і науково – технічний потенціал

Г). Рентабельність власного і позикового капіталу, рентабельність активів

90. При визначенні ефективності діяльності зарубіжних фірм основою для обчислення відносних показників рентабельності є :

А). Балансова вартість активів на кінець періоду

Б). Валовий дохід іноземної фірми

В). Чистий прибуток за звітний період

Г). Балансова вартість власного капіталу

91. Показник середньої норми рентабельності іноземної фірми за певний період часу розраховується за формулою :

А). Р=П/Про*100

Б). Р=П/Акт*100

В). Р=П/Вк+Пк*100

Г). Р=(П₁+ П₂+).).).+П_n)*n/(Акт₁+Акт₂+).).).+Акт_n)*n*100

92. Зовнішньоторгова угода - це:

А). Комплекс дій контрагентів різних країн стосовно торгового обміну

Б). Матеріальні процеси, що проявляють себе під час обміну товарами і послугами з різних країн

В). Договір між фірмами-представниками різних країн про доставку товарів, надання послуг

Г). Документ, який підтверджує право фірми здійснювати операції торгового обміну на міжнародному ринку

93. До допоміжних зовнішньоторгових операцій відносяться :

А). Орендні, в тому числі лізингові операції

Б). Операції товаропросування

В). Торгівля патентами, ліцензіями

Г). Операції по обміну послугами

94. Серед перерахованих видів зовнішньоторгових операцій до основних належать:

А). Операції по міжнародних перевезеннях

Б). Транспортно - експедиторські операції

В). Орендні, в тому числі лізингові операції

Г). Операції по міжнародних розрахунках

95. „Форс-мажорні” обставини в договорі міжнародної купівлі – продажу передбачають:

А). Наслідки банкрутства продавця чи покупця

Б). Умови вирішення спорів

В). Права покупця у випадку порушення договору продавцем

Г). Умови неможливості виконання зобов’язань

96. Першим етапом оформлення зовнішньоторгової угоди купівлі – продажу є:

А). Встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером

Б). Оформлення замовлення покупцем

В). Забезпечення доставки товарів і розрахунки

Г). Виконання замовлення продавця

97. „Інкотермс” – це :

А). Умови вибору виду транспорту для здійснення зовнішньоторгових операцій

Б). Перелік документів, необхідних для оформлення зовнішньоторгових операцій

В). Базисні умови поставки товару

Г). Умови залучення транспортно-експедиторських підприємств до поставки товарів

98. Серед умов „Інкотермс” мінімальні зобов’язання для продавця передбачають:

А). Умови групи Е

Б). Умови групи F

В). Умови групи С

Г). Умови групи D

99. Найбільш привабливою для покупця є доставка товарів за умовами „Інкотермс”:

А). Групи Е

Б). Групи F

В). Групи С

Г). Групи D

100. Забезпечити виконання зобов'язань при зовнішньоторгових операціях і зменшити ризики дозволяє використання:

А). Твердої оферти

Б). Вільної оферти

В). Акредитива

Г). Замовлення, зробленого покупцем

101. Близько 60 % вантажообігу світової зовнішньої торгівлі здійснюється:

А). Міжнародними автомобільними перевезеннями

Б). Міжнародними залізничними перевезеннями

В). Міжнародними морськими перевезеннями

Г). Міжнародними повітряними перевезеннями

102. Цілеспрямована цінова політика – це:

А). Власний підхід фірми до концепції визначення ціни

Б). Встановлення ціни, здатної забезпечити реалізацію товару в певній фазі його життєвого циклу

В). Калькуляція витрат, аналіз ринкових цін і їх коливань та встановлення верхньої і нижньої цінових меж

Г). Визначення цін продажу товарів з врахуванням невиробничих витрат, умов платежу, вартість упаковки і транспортних витрат

103. У практиці розрахунку ціни продажу товару використовується така формула:

А). Ц=В/(1-П)

Б). Ц = С₀ * І₁/І₀

В). Ц = Ц_б * (1 + К)^Т

Г). Ц = П/Акт * 100

104. Цінова політика фірм на зовнішньому ринку, орієнтована на його завоювання, з допомогою цін на 5-10% нижчих від ціни конкурентів називають встановленням цін на товар:

А). З погляду захисту позиції

Б). З врахуванням послідовного проходження по сегментах ринку

В). Із врахуванням задовільного покриття затрат

Г). При виході на новий ринок

105. Цінова політика фірми, яка передбачає встановлення максимальної ціни на товари, а згодом - поступове її зниження з метою розширення кількості покупців – це :

А). Встановлення цін на товар з погляду захисту позицій

Б). Встановлення цін на товар з врахуванням послідовного проходження по сегментах ринку

В). Встановлення цін на товар з врахуванням задовільного покриття затрат

Г). Встановлення цін на товар із врахуванням стимулювання комплексного продажу

106. Метод встановлення ціни, який називають політикою «збиткового лідера» передбачає встановлення цін на товар:

А). З погляду захисту позицій

Б). При введенні нового товару на ринок

В). З врахуванням стимулювання комплексного продажу

Г). З врахуванням послідовного проходження по сегментах ринку

107. Ціна, яка складається із двох частин – базової, встановленої на дату підписання контракту, і змінної, визначеної на період поставки, називається:

А). Ціною з відстрочкою

Б). Рухомою

В). Ціною з наступною фіксацією

Г). Ковзаючою

108. За формулою С₁=С₀*(А*М₁/М₀ + В*Б₁ /Б₀ + ... + Д) розраховують:

А). Тверду ціну

Б). Рухому ціну

В). Ціну з наступною фіксацією

Г). Ковзаючу ціну

109. У контрактах на нестандартне обладнання, що виробляється за індивідуальними замовленнями застосовують:

А). Опубліковані ціни

Б). Розрахункові ціни

В). Ковзаючі ціни

Г). Приведені ціни

110. У розрахунках ціни з розстрочкою платежу використовують таку формулу:

А). Ц = Ц_б * (1 + К) ^Т

Б). Ц = В /(1 - П)

В). Ц = С₀ * І ₁/І₀

Г). Ц = П/Акт * 100

111. Товарообмінні операції, які передбачають обмін товарами, загальна вартість яких «однакова» називають:

А). Операції бай – бек

Б). Бартерні операції

В). Інжиніринг

Г). Франчайзинг

112. Бай-бек – різновид товарообміну, за яким:

А). Товар обмінюється на товар, а гроші використовуються лише для ціноутворення

Б). Здійснюється обмін товарами, загальна вартість яких вважається однаковою

В). Підприємство, що постачає устаткування, одержує платіж товарами, які пізніше вироблятимуться

Г). Сторони обмінюються товарами, які не пов'язані між собою і вартість товарів, що постачаються пізніше менша від вартості першої поставки

113. Міжнародний інжиніринг – це:

А). Надання комплексу послуг виробничого, комерційного і науково – технічного характеру

Б). Надання повного обсягу послуг і поставок, необхідних для будівництва нового об'єкту

В). Інженерно – консультаційні послуги по перебудові систем організації і управління

Г). Комплекс послуг управління виробничо – торговими та інвестиційними процесами

114. Надання повного обсягу поставок і послуг, пов'язаних із будівництвом нового об'єкту називають:

А). Реінжиніринг

Б). Угоди бай-бек

В). Комплексний інжиніринг

Г). Інжиніринг розвитку

115. Різновид послуг, які надаються на основі договору і пов'язані з інтелектуальним потенціалом, застосовуваним для проектування об'єктів, розробки планів будівництва – це :

А). Загальний інжиніринг

Б). Консультативний інжиніринг

В). Технологічний інжиніринг

Г). Будівельний інжиніринг

116. Інженерно – консультаційні послуги, які застосовуються в умовах зниження результатів фінансово – комерційної діяльності – це:

А). Загальний інжиніринг

Б). Комплексний інжиніринг

В). Кризовий реінжиніринг

Г). Реінжиніринг розвитку

117. Форма міжнародного бізнесу, за якою фірма надає права на нематеріальну власність іншій фірмі на визначений період і одержує плату – роялті:

А). Угоди бай – бек

Б).Ліцензування

В). Франчайзинг

Г). Інжиніринг

118. Система передачі чи продажу ліцензій на технологію і товарний знак – це:

А). Угоди бай – бек

Б). Реінжиніринг

В). Франчайзинг

Г). Інжиніринг

119. У комерційній передачі технології в сфері ЗЕД виділяють виробничий, торговий і ліцензійний типи:

А). Інжинірингу

Б). Франчайзингу

В). Лізингу

Г). Реінжинірингу

120. Орендна операція, під час якої орендодавець купує об'єкт оренди в іноземної фірми і здає національному орендатору, називається:

А). Експортною

Б). Імпортною

В). Лізинговою

Г). Хайрингом

121. До переваг міжнародних орендних операцій належить:

А). Можливість одержати сучасне обладнання без попередніх великих затрат

Б). Можливість одержати комплекс послуг виробничого і комерційного характеру

В). Одержання права використовувати технологію чи товарний знак

Г). Одержання права на нематеріальну власність на визначений період

122. Лізинг, хайринг і рейтинг – це види:

А). Інжинірингу

Б). Оренди

В). Франчайзингу

Г). Реінжинірингу

123. Транспортні засоби, дорожньо–будівельні та сільськогосподарські машини, монтажне обладнання, спортивні товари є об'єктами:

А). Лізингу

Б). Рейтингу

В). Хайрингу

Г). Інжинірингу

124. Передача однією фірмою іншій матеріальних цінностей у тимчасове користування з виплатою вартості одержаних послуг у відсотках за кредит – це економічна суть:

А). Лізингу

Б). Рейтингу

В). Хайрингу

Г). Реінжинірингу

125. Короткотривалу оренду з терміном дії від кількох годин до одного року називають:

А). Інжиніринг

Б). Франчайзинг

В). Хайринг

Г).Рейтинг

126. Міжнародний лізинг, в якому орендатор і орендодавець є юридичними особами однієї країни, але капітал останнього частково належить іноземним фірмам є:

А). Прямим

Б). Непрямим

В). Оперативним

Г).Фінансовим

127. Договір лізингу, за яким у платне користування передається об’єкт лізингу на період, протягом якого амортизується не менше 60% його вартості називають:

А). Прямим

Б). Непрямим

В). Оперативним

Г). Фінансовим

128. Управлінські рішення, ухвалені на рівні закордонної філії ТНК вважаються:

А). Централізованими

Б). Децентралізованими

В). Стратегічними

Г). Конкретними

129. Сфери міжнародного бізнесу у ТНК, які потребують прийняття переважно децентралізованих рішень:

А). Маркетингова міжнародна політика

Б). Використання фінансових коштів

В). Використання виробничих потужностей

Г). Організація науково – дослідних робіт і витрати на них

130. Ефективне управління діяльністю ТНК забезпечується такими підходами до прийняття рішень:

А). Безпосередньо визначається коло рішень, які можна приймати на рівні філій

Б). Встановлюються кількісні межі витрат, філіям надається автономія прийняття низькозатратних рішень

В). Маркетингова міжнародна політика і всі фінансові питання вирішуються на рівні центрального офісу, всі інші проблеми - на рівні філії

Г). Використання виробничих потужностей і потенціалу експатріантів вирішується централізовано, решта питань – на рівні філії

131. Ціна на умовах постачання FAS враховує:

А). Витрати на оплату експортного мита

Б). Витрати на транспортування до місця призначення

В). Витрати на розвантаження у порту призначення

Г). Витрати на оплату перевезення вантажу від пункту відправлення до головних транспортних засобів

132. Умови "Інкотермс" розподіляють між продавцем і покупцем:

А). Порядок та умови страхування ризиків

Б). Відповідальність при здійсненні контрактів

В). Відповідальність, витрати, ризики при здійсненні контракту

Г). Порядок, витрати та умови фрахту

133. Умови групи Е (ЕХW) "Інкотермс" означають, що:

А). Усі ризики, що пов'язані з доставкою, несе покупець

Б). Усі витрати і ризики, що пов'язані з доставкою товару до місця призначення несе покупець

В). Усі витрати і ризики, що пов'язані з доставкою товару, несе продавець

Г). Усі витрати щодо транспортування товару несе продавець

134. Оферта повинна мати такі обов'язкові умови:

А). Умови поставки та платежу

Б). Назва товару, кількість, якість, ціна, умова, термін, умови платежу

В). Назва товару та його характеристика

Г). Назва товару, кількість, якість, ціна

135. Оферта - це:

А). Запит

Б). Підтвердження

В). Відмова

Г). Пропозиція

136. Оферент - це:

А). Продавець

Б). Покупець

В). Дилер

Г). Брокер

137. Тверда оферта – це

А). Письмова пропозиція на продаж певної партії товару декільком покупцям

Б). Письмова пропозиція на продаж певної партії товару лише одному покупцеві з визначенням терміну її дії

В). Письмова пропозиція на продаж з визначенням терміну відповіді

Г). Пропозиція на продаж певної партії товару

138. При укладанні імпортних угод використовують такі способи встановлення контактів з контрагентом:

А). Направлення оферти

Б). Направлення комерційного листа

В). Направлення замовлення відомому продавцеві або запиту виробнику товару, що цікавить

Г). Прийняття та підтвердження листа

139. Множинність цін на світовому ринку – це:

А). Можливість встановлювати на один і той самий товар фіксованих і ковзних цін

Б). Одночасна наявність біржових, оптових, роздрібних та інших цін на товари

В). Наявність на один і той самий товар в одній сфері обігу на однакових базових умовах різних цін

Г). Можливість встановлювати ціну на товар на основі попиту і пропозиції

140. Валюта ціни, як правило, не збігається з валютою платежу:

А). В угодах клірингу

Б). В угодах типу "оффсет"

В). У рамочних угодах

Г). У компенсаційних угодах

141. В якій валюті має визначатись ціна зовнішньоторговельного контракту?

А). В українській гривні та вільноконвертованій валюті

Б). В частково конвертованій валюті

В). Лише у вільноконвертованій

Г). Лише в українській гривні

142. Валютний курс – це:

А). Співвідношення між грошовими одиницями різних країн за їх купівельною силою

Б). Ціна грошової одиниці однієї країни, що виражається в грошових одиницях інших країн

В). Форма організації грошових відносин між країнами

Г). Гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну

143. Валюта, в якій виражається ціна товару в контракті, - це:

А). Валюта платежу

Б). Засіб платежу

В). Валюта угоди

Г). Форма платежу

144. За поточним ринковим курсом на день платежу визначають

А). Курс валюти ціни

Б). Курс валюти платежу

В). Курс валюти контракту

Г). Курс перерахунку валюти ціни на валюту платежу

145. Паритет валюти – це:

А). Співвідношення між грошовими одиницями різних країн за купівельною силою

Б). Ціна грошової одиниці однієї країни, що виражається в грошових одиницях інших країн)

В). Форма організації грошових відносин між країнами

Г). Гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну

146. Валюта, в якій здійснюється оплата товару за контрактом -це:

А). Валюта ціни

Б). Валюта платежу

В). Засіб платежу

Г). Валюта угоди

147. Підвищення курсу валюти платежу при експорті призводить до таких наслідків:

А). Зменшення суми національної валюти

Б). Збільшення суми іноземної валюти

В). Збільшення суми національної валюти

Г). Зменшення суми іноземної валюти

148. Яка із перерахованих категорій належить до національної валютної системи?

А). Режим міжнародних валютних ринків

Б). Форми міжнародних розрахунків

В). Статус міждержавних валютно-кредитних організацій

Г). Порядок зовнішніх розрахунків країни

149. Вибір умов розрахунків залежить:

А). Від форми власності фірми

Б). Від якості товару

В). Від кількості товару

Г). Від кон'юнктури товарного ринку

150. Захисні застереження використовуються з метою:

А). Мінімізації валютних ризиків

Б). Максимізації валютних ризиків

В). Збільшення прибутковості експортно-імпортних операцій

Г). Зменшення прибутковості експортно-імпортних операцій