Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Адмін процес Демський Е.Ф..doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
3.58 Mб
Скачать

Г лава 9

П ровадження у сфері управління

9.1. Поняття, зміст та структура проваджень у сфері управління

Значний обсяг предметної регламентації суспільних відно­син у найрізноманітніших сферах діяльності публічної влади щодо реалізації і захисту прав та інтересів фізичних і юридич­них осіб, а також можливість інстанційного перегляду або ос­карження рішень, дій чи бездіяльності органів владних повно­важень, їх посадових осіб складають окрему групу проваджень в адміністративному процесі — провадження в сфері управління.

Практика управлінської діяльності характеризується над­звичайно великою кількістю адміністративних проваджень, які всебічно охоплюють суспільне життя і різноманітність управ­лінських ві дносин. Лише орієнтовний огляд законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (від 1 червня 2000 р.); «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців» (від 15 травня 2003 р.); «Про доз­вільну систему у сфері господарської діяльності» (від 8 вересня 2005 р.); «Про захист прав споживачів» (у редакції від 1 грудня 2005 р.); «Про автомобільний транспорт» (у редакції від 23 лю­того 2006 р). тощо дає підстави констатувати наявність прова­джень із ліцензування діяльності підприємств, реєстрації транс­портних засобів, зброї, реєстрації підприємницької діяльності, провадження щодо застосування заходів адміністративного примусу тощо, повний перелік яких практично неможливий.

183

Глава 9

ПРОВАДЖЕННЯ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ

Отже, реєстрація підприємницької чи господарської діяль­ності, транспортних засобів, зброї, шлюбних відносин, цивіль­ного стану особи, місця проживання чи місця перебування; видача паспортів, ліцензій, дипломів, сертифікатів, патентів, авторських свідоцтв; нострифікація документів; застосування заходів примусу тощо є суто управлінською, адміністративною, публічною діяльністю органів владних повноважень, їх посадо­вих (службових) осіб, які згідно із законом уповноважені роз­глядати та вирішувати питання, пов'язані з реалізацією та за­хистом прав, свобод і законних інтересів фізичних чи юридич­них осіб.

Звісно, ця діяльність потребує відповідно правової регламен­тації, яка б забезпечувала певний порядок, умови та послідов­ність здійснення адміністративних процедур щодо вирішення конкретного питання. В цьому зв'язку, оскільки йдеться про роз­гляд і вирішення питань, пов'язаних із реалізацією та захистом прав, свобод та інтересів фізичних чи юридичних осіб, управ­лінську діяльність у цій сфері слід розглядати як адміністративні послуги, як виконання обов'язків держави перед громадянами. Врегульовані процесуальними нормами ці види управлінської діяльності складають окремі групи взаємовідносин щодо вста­новлення юридичних фактів, які мають значення при вирішенні питання про право та поновлення порушеного права.

Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити кілька груп взаємовідносин, що складаються у сфері управлінської, публічної діяльності між органами владних повноважень, їх по­садовими (службовими) особами, з одного боку, і фізичними чи юридичними особами, з іншого боку, щодо вирішення пи­тань, пов'язаних із реалізацією та захистом прав, свобод та ін­тересів, у тому числі й надання адміністративних послуг. Серед них можна виділити:

  1. відносини у зв'язку з вирішенням різного роду індивіду­ альних справ із приводу реалізації суб'єктивних прав і обов'язків фізичними чи юридичними особами;

  2. відносини у зв'язку з реалізацією контрольно-наглядових функцій та застосуванням заходів адміністративного примусу суб'єктами владних повноважень, їх посадовими (службовими) особами;

  3. відносини у зв'язку з розглядом скарг фізичних чи юри­ дичних осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів владних повноважень, їх посадових (службових) осіб.

184

Урегульовані нормами процесуального права управлінські відносини набувають ознак адміністративних процесуальних правовідносин, які, на відміну від правовідносин, що склада­ються в порядку позовного провадження у сфері адміністратив­ного судочинства та застосовчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, характеризуються певними особливостями.

По-перше, адміністративні процесуальні (управлінські) пра­вовідносини складаються виключно в сфері управлінської діяль­ності й реалізуються в позасудовому, інстанційному, тобто адмі­ністративному, порядку. Визнання та реалізація прав, свобод, обов'язків та інтересів фізичних чи юридичних осіб здійснюєть­ся шляхом звернення (звертання) до відповідних органів (поса­дових осіб) владних повноважень, які згідно із законом уповно­важені розглядати та вирішувати питання щодо реалізації кон­кретних суб'єктивних прав та виконання обов'язків. Захист та поновлення порушеного права забезпечуються зверненням до вищестоящого органу (посадової особи) владних повноважень.

Такий порядок реалізації та захисту прав та інтересів фізич­них чи юридичних осіб спрощує та прискорює розгляд ад­міністративної справи, забезпечує оперативність реагування органу владних повноважень та захисту порушеного права.

По-друге, суб'єктивний склад адміністративних процесуаль­них (управлінських) правовідносин характеризується різно­маніттям органів владних повноважень (посадових осіб), що здійснюють адміністративну юрисдикцію у відповідній сфері управління. Розгляд і вирішення адміністративних справ відбу­ваються за галузевою чи функціональною спеціалізацією ор­ганів владних повноважень (посадових осіб), що має забезпечу­вати фаховість, повноту та компетентність вирішення справи.

По-третє, адміністративні процесуальні відносини в сфері управління будучи за своєю природою імперативними, владни­ми, містять водночас, як об'єктивне явище, неуправлінську скла­дову, мають певною мірою мають диспозитивний характер, що повніше відображає сутність адміністративного процесу. За до­помогою норм адміністративного процесуального права, реалізу­ються норми матеріального права інших галузей права, забезпе­чуються реалізація та захист прав та інтересів фізичних чи юри­дичних осіб не тільки публічного, а й приватного характеру.

Диспозитивність у публічних відносинах надає можливість суб'єктам діяти на власний розсуд: для фізичних чи юридичних

185