- •1.1. Кримінально-виконавча політика: поняття та місце у політиці держави
- •1.2. Фактори, суб’єкти формування та форми реалізації кримінально-виконавчої політики
- •Контрольні питання
- •Розділ 2. Кримihальhо-викоhавче право, його джерела та принципи. Кримihальhо-викоhавчi правовiдhосиhи
- •2.1 Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і метод.
- •2.2. Норми та джерела кримінально-виконавчого права
- •2.3. Кримінально-виконавчі правовідносини
- •2.4 Принципи кримінально-виконавчого права
- •2.5 Кримінально-виконавче право як наука та навчальна дисципліна
- •Контрольні питання
- •3.1 Пенітенціарне законодавство на теренах України в період з кінця хvi – до початку хх сторіччя.
- •3.3. Кримінально-виконавче законодавство незалежної України.
- •Контрольні питання
- •4.1. Державна кримінально-виконавча служба України. Система органів і установ виконання покарань.
- •4.2. Державний департамент України з питань виконання покарань: завдання, функції та структура.
- •4.3. Територіальні органи управління Департаменту, кримінально-виконавча інспекція та установи виконання покарань.
- •4.4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами, які здійснюють боротьбу зі злочинністю
- •Контрольні питання
- •5.1. Поняття правового статусу засуджених
- •5. 2. Правовий статус засуджених до окремих видів покарань
- •6.1. Поняття та види контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань.
- •6.2. Міжнародний контроль.
- •6.3. Контроль органів державної влади та місцевого самоврядування.
- •6.4. Прокурорський нагляд
- •6.5. Судовий та відомчий контроль.
- •6.6. Громадський контроль та участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених.
- •7.1. Історія становлення покарання у виді позбавлення волі.
- •7.2. Становлення та розвиток зарубіжних пенітенціарних систем.
- •Контрольні питання
- •8.1. Поняття та класифікація міжнародних стандартів поводження із засудженими.
- •8.2. Універсальні міжнародні стандарти загального характеру.
- •8.3. Регіональні міжнародні стандарти загального характеру.
- •8.4. Універсальні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- •8.5. Регіональні міжнародні стандарти спеціального характеру.
- •8.6. Міжнародні стандарти щодо певних професійних груп із числа персоналу, окремих видів покарань та окремих категорій правопорушників.
- •9.1. Виконання покарання у виді штрафу.
- •9.2. Виконання покарання у виді конфіскації майна.
- •9.3. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
- •10.1. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •10.2. Основні обов’язки кримінально-виконавчої інспекції та органів внутрішніх справ щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
- •10.3. Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і наслідки ухилення від відбування покарання.
- •11.1. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт.
- •11.2. Умови відбування покарання та відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт.
- •Розділ 12. Виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.1. Основні положення про покарання у виді виправних робіт
- •12.2. Порядок та умови виконання-відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.3. Основні обов’язки та функції суб’єктів й учасників процесу виконання – відбування покарання у виді виправних робіт
- •12.4. Порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт
- •12.5. Обчислення строку та порядок зняття з обліку засуджених до покарання у виді виправних робіт
- •Контрольні питання
- •Розділ 13. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
- •Контрольні питання
- •Розділ 14. Виконання покарання у виді арешту
- •14.1. Загальні положення про порядок виконання покарання у виді арешту
- •14.2. Умови відбування покарання у виді арешту
- •14.3. Особливості порядку виконання-відбування арешту засудженими військовослужбовцями
- •Розділ 15. Виконання покарання у виді обмеження волі
- •15.1. Загальні положення про покарання у виді обмеження волі
- •15.2. Порядок виконання покарання у виді обмеження волі
- •15.3. Умови відбування покарання у виді обмеження волі
- •15.4. Основні бов’язки адміністрації виправного центру та власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі
- •Розділ 16. Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
- •16.1. Сутність покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.
- •16.2. Порядок виконання та умови відбування покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні
- •Розділ 17. Виконання покарання у виді позбавлення волі
- •17.1. Поняття та види класифікації засуджених при виконанні покарання у виді позбавлення волі
- •17.2. Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі
- •17.3. Визначення виду установи виконання покарань та місця відбування покарання
- •17.4. Порядок направлення та прийому засуджених в установи виконання покарань
- •17.5. Вторинна класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл всередині установ виконання покарань. Структурні дільниці колоній
- •Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- •18.1. Поняття режиму в установах виконання покарань та його основні функції
- •18.2. Зміст режиму в установах виконання покарань
- •18.3. Засоби забезпечення режиму в установах виконання покарань
- •18.4. Зміна умов тримання засуджених в період відбування покарання у виді позбавлення волі
- •Злісний порушник режиму відбування покарання
- •18.5. Режим особливих умов в установах виконання покарань
- •Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- •19.1. Загальні положення про умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
- •19.2. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби, літератури і письмового приладдя
- •19.3. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови
- •19.4. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній
- •19.4. Одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей
- •19.5. Листування засуджених до позбавлення волі, одержання і відправлення грошових переказів
- •Розділ 20. Матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •20.1. Загальні положення про умови матеріально–побутового забезпечення та медико-санітарного обслуговування засуджених до позбавлення волі
- •20.2. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •20.3. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
- •Розділ 21. Правове регулювання праці засуджених до позбавлення волі
- •21.1. Основні принципи та форми організації праці засуджених
- •21.2. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- •21.3. Оплата праці засуджених до позбавлення волі
- •21.4. Пенсійне забезпечення та соціальний захист засуджених
- •Розділ 22. Правове регулювання виховного впливу, загальноосвітнього та професійного навчання засуджених в установах виконання покарань
- •22.1. Виховна робота із засудженими до позбавлення волі, самодіяльні організації засуджених
- •22.2. Загальноосвітнє та професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •Розділ 23. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів
- •Розділ 24. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками та неповнолітніми
- •24.1. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими-жінками
- •24.2. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими неповнолітніми. Застосування до неповнолітніх заходів заохочення та стягнення
- •Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- •Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх
- •24.3. Переведення засуджених із виховної колонії до виправної колонії. Залишення у виховних колоніях засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку
- •24.4. Участь громадськості у виправлення і ресоціалізації засуджених неповнолітніх
- •Контрольні питання
- •Розділ 25. Виконання покарання у виді довічного позбавлення волі
- •Розділ 26. Звільнення від відбування покарання, допомога особам, що звільняються від відбування покарання та їх соціальна адаптація
- •26.1. Правові підстави та порядок звільнення від відбування покарання
- •26.2. Правовий статус осіб, які відбули покарання
- •26.3. Соціальна адптація та надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання
- •Розділ 27. Контроль та нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- •27.1. Адміністративний нагляд за особами, звільненими від відбування покарання
- •27.2. Здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання
- •Розділ 28. Тримання підозрюваних та обвинувачених під вартою
- •Використаної та рекомендованої літератури
- •Передмова 3
- •Розділ 12. Виконання покарання у виді виправних робіт
- •Розділ 18. Правове регулювання режиму в установах виконання покарань
- •Розділ 19. Умови відбування покарання засудженими до позбавлення волі
Контрольні питання
1. Порядок та умови виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
2. Процедура та розмір утримань з грошового забезпечення засуджених військовослужбовців
3. Припинення виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
Розділ 14. Виконання покарання у виді арешту
14.1. Загальні положення про порядок виконання покарання у виді арешту
Арешт, як основний вид кримінального покарання, передбачений ст. 60 КК України, і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції строком від одного до шести місяців. Арешт належить до числа загальних (універсальних) видів покарань і може застосовуватись до будь-яких осіб, за винятком осіб до 16-ти років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років. Цей вид покарання зустрічається на практиці достатньо нечасто і майже не перевищує 1% від загального числа обвинувальних вироків. Так, у 2002 році до покарання у виді арешту було засуджено 1674 особи (0,86% від загального числа засуджених в України); у 2003 році – 2000 осіб (1,0%); у 2004 році – 2299 осіб (1,0%); у 2005 році – 2219 осіб (1,1%).
Покарання у виді арешту вирізняється достатньо суворими умовами тримання засуджених. Крім того, умовно-дострокове звільнення, амністія, а також заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покарання, до засуджених, які відбувають арешт, не застосовується. Порядок виконання та умови відбування покарання у виді обмеження волі регламентуються главою 12 КВК України “Виконання покарання у виді арешту” (ст. 50 - 55) та нормами Розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а особливості виконання-відбування покарання у виді арешту засудженими військовослужбовцями визначені „Інструкцією про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців”, затвердженою наказом Міністра оборони України від 16.12.2004 року № 618.
Місця відбування покарання у виді арешту визначені у ст. 50 КВК України. За цією статтею, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці - на гауптвахтах. Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань такі засуджені тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізоляторах за місцем засудження.
За встановленим порядком, засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному домі. Уведення подібних жорстких правил про місце відбування арешту пояснюється, головним чином, необхідністю не допускати економічно невиправдане переміщення засуджених; має значення і достатньо короткий строк покарання. Але ч. 3 ст. 50 КВК України встановлює й певні винятки з цього загального правила. Зокрема, переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.
Якщо засуджений заявляє про те, що його життю та здоровю загрожує небезпека з боку інших засуджених, адміністрація арештного дому, перевіривши таку заяву, у разі необхідності може прийняти рішення про доцільність переводу такого засудженого до іншого арештного дому. З проханням про переведення засудженого до іншого арештного дому начальник арештного дому звертається до апарату регіонального управління, яке і надає дозвіл (наряд) на етапування особи в інший арештний дім даного регіону (а у випадку переведення до іншого регіону такий наряд видається за запитом регіонального управління Департаментом). Крім цього, у разі необхідності та з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за вмотивованою постановою начальника установи їх можуть тримати в одиночних камерах. Іншими винятковими обставинами можуть бути стихійне лихо, епідемія, введення в районі розташування арештного дому надзвичайного становища (наприклад, участь у масових безпорядках, груповій непокорі або хуліганських діях, наслідки пожеж, повеней, землетрусів, а також інших подій техногенного характеру, що призвели до неможливості перебування всіх засуджених або їх частини у приміщенні арештного дому).
Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили.
Арештні доми представляють собою приміщення камерного типу з властивими їм атрибутами та інфраструктурою, але без створення робочих камер.
Засуджені у арештному домі розміщуються у камерах з дотриманням принципу ізольованого та окремого тримання різних категорій засуджених: чоловіків - окремо від жінок; неповнолітніх - окремо від усіх інших категорій засуджених; засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання в місцях позбавлення волі (за Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, особа визнається такою, що раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі у разі, якщо вона раніше була засуджена до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбувала в установах кримінально-виконавчої системи, незалежно від погашення чи зняття судимості); засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, - окремо від інших засуджених; іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, - окремо від інших засуджених.
При розміщенні засуджених у камерах обов'язково враховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи. Подібна диференціація засуджених при розміщенні по камерах необхідна з метою забезпечення перш за все їх безпеки, профілактики правопорушень, проведення виховного впливу, а також виключення негативного впливу та передачі «тюремного досвіду» з боку більш занедбаних у соціально-педагогічному плані осіб на засуджених, які вперше опинились в умовах ізоляції.