- •Термінологія
- •1.3. Гіпотези походження і еволюція вірусів
- •1.4. Історичний нарис
- •1.5. Біополімери – збудники захворювань еукаріотичних організмів
- •Класифікація
- •Властивості
- •Патогенез
- •Дослідження пріонів дріжджів та інших міксоміцетів
- •1.7. Віруси
- •1.7.1. Характерні ознаки вірусів
- •1.7.2. Геометрична структура вірусів
- •1.7.3. Структура вірусного геному
- •1.7.4. Вірусні білки
- •1.7.5. Генетика вірусів та взаємодія вірусних геномів
- •Джерела формуванняя і поповнення генофонду вірусних популяцій
- •1.7.6. Репродукція вірусів
- •1.7.7. Стійкість вірусів поза клітиною
- •1.7.8. Особливості вірусних інфекцій
- •Тіпи вірусних інфекіий
- •1.7.9. Шляхи проникнення вірусу в організм людини і інших хребетних тварин
- •1.7.10. Шляхи проникнення вірусу в рослини
- •1.7.11. Відношення комах до вірусів
- •1.7.12. Вірусні інфекції гідробіонтів
- •1.7.13. Загальні методи вивчення вірусів
- •1.7.14. Дія вірусів на заражену клітину
- •1.7.15. Ендогенні віруси
- •1.7.16. Мімівірус - недостаюча ланка між вірусами і бактеріями або принципово нова форма життя?
- •1.7.17. Номенклатура і класіфікація вирусів
- •Ictv класифікація (1995)
- •2. Система імунітету людини та її вплив на перебіг вірусної інфекції
- •2.1. Імунна система та її реакція на вірусну інфекцію
- •Механізми захисту організму ссавців від ураження вірусами
- •2.2. Теоретичні аспекти активної імунізації
- •2.3. Характеристика вакцинальних препаратів
- •2.4. Пасивна імунізація
- •Імуноглобуліни, шо використовуються для профілактики та лікування вірусних інфекційних хвороб
- •2.5. Механизми захисту вірусів від імунної відповіді
- •2.6. Молекулярні засади раціональної терапії вірусних інфекцій
- •Засоби лікування вірусних хвороб
- •2.6.1. Противірусні препарати та механізми їх дії
- •2.6.2. Формування стійкості у вірусів до хімічних препаратів
- •Розділ 3. Принципи та методи лабораторної діагностики
- •Характеристика методів діагностики вірусних інфекцій
- •3.1. Виділення вірусів з організму та навколишнього середовища
- •Вилучення вірусів з організму людини та тварин
- •Зразки для вірусологічної діагностики
- •Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
- •3.2. Вірусрскопічні методи досліджень
- •3.3. Електронна та імунно-електронна мікроскопія
- •3.4. Вірусологічні методи
- •Методи вірусологічних досліджень людини та тваринах
- •3.5. Використання культури клітин у вірусології
- •Основні клітинні культури, що застосовуються для виділення вірусів
- •3.6. Індикація вірусів у живих системах
- •3.7. Титрування вірусів
- •3.8. Серологічні методи діагностики
- •3.8.2. Метод флуоресцюючих антитіл (мфа)
- •3.8.3. Реакція зв’язування комплементу (рзк)
- •3.8.4. Реакція нейтралізації (рн)
- •3.9. Реакція гемаглютинації (рга) та реакція гальмування гемаглютинації (ргга)
- •Умови гемаглютинації деяких вірусів
- •3.10. Реакція непрямої (пасивної) гемаглютинації (рнга або рпга)
- •3.11. Реакція гемадсорбції (рГадс) та реакція гальмуваня гемадсорбції (ргГадс)
- •3.12. Молекулярно-гібрідологічні методи
- •Полвмеразна ланцюгова реакція
- •Питання до індз
- •Литература
3.1. Виділення вірусів з організму та навколишнього середовища
Виділення вірусів включає такі етапи:
Відбір матеріалу для дослідження;
Обробку вірусутримуючого матеріалу;
Інфікування (зараження) чутливих живих систем;
Індикацію вірусів в живих системах; титрування вірусу;
Типування вірусу у серологічних реакціях.
Вилучення вірусів з організму людини та тварин
Від людин та тварин відбирають матеріал у найбільш ранні строки від початку захворювання або відразу після смерті хворого. Для санітарно-вірусологіних досліджень відпирають проби питних та стічних вод, грунту змивів з предметів домашнього вжитку, харчових продуктів та пробі повітря, пропущеного через фільтри, що затримують вірусні частки.
Під час відбору проб вживають запобіжних заходів для обмеження бактеріального забруднення матеріалу та збереження збудника, а також для запобігання зараження персоналу лабораторії. Матеріал відбирають у стерильний посуд в умовах, максимально наближених до стерильних. Щоб запобігти інактивації збудника, проби рекомендують вміщувати у вірусне транспортувальне середовище, де є збалансований сольовий розчин, антибіотики та, як захисний стабілізуючий агент, – білок (бичачий сироватковий альбумін, збиране коров’яче молоко тощо). Якщо необхідне транспортування матеріалу для дослідження, його незамороженим вміщують у спеціальний контейнер з термоізоляцією (мішечки з льодом). У разі необхідності матеріал можна зберігати замороженим при температурі –200С, а ще краще – при -700С .
Відбір проб від хворих проводиться з урахуванням характеру захворювання, тропності збудника щодо певних органів та систем, періодом перебігу інфекційного процесу (табл. 11).
Таблиця 11
Зразки для вірусологічної діагностики
Система органів |
Для виділення вірусів |
Для серології
|
Респіраторна система |
Мазки з гортані, носоглотки, мокротиння |
Парні сироватки
|
Центральна нервова система |
Фекалії, кров (для виділення арбовірусів) |
“ – “ |
Кардіоваскулярна система |
Фекалії |
“ – “ |
Шкіра |
Везикули, пустули, гній, поразки |
“ – “ |
Очі |
Змиви або мазки з кон’юнктиви |
“ – “ |
Печінка |
Кров |
Сироватка |
Генералізовані генітальні інфекції |
Мазки |
Одинична сироватка (матері і дитини) |
Джералами для вилучення вірусів є:
- змиви та мазки з носової частини глотки;
- спинномозкова рідина;
- кал і ректальні мазків;
- кров
- сеча;
- рідини із серозних порожнин;
- допомогою мазки з кон’юнктиви; із змісту везікул;
- секційного матеріалу.
Виділення вірусів із об’єктів навколишнього середовища
З середовищ, де віруси знаходяться у низьких концентраціях, наприклад, питної води, віруси виділяють з досить великих об’ємів проб (3 л для питної води). Методи концентрації вірусів з води умовно поділяють на три групи:
- фізичні (ультрацентрифугування, ультрафільтрація, випарювання під вакуумом, заморожування, пінна флотація);
- фізико-хімічні (преципітація етиловим спиртом, аонію сульфатом, двовалентними катіонами та поліелектролітами, а також преципітація в ізоелектричній точці вірусного білка і концентрація його поліетиленгліколем);
- адсорбційні (адсорбція на марлевому тампоні, активованому вугіллі, природних мінеральних сорбентах – бентоніті та ін., на іонообмінних смолах).
Методи концентрації вірусів з грунту, повітря, змивів з предметів вжитку та харчових продуктів детально описані у відповідних руководствах з вірусологічних методів досліджень.
Істотним моментом у підготовці матеріалу для вірусологічних дослідженьє його деконтамінація, тобто вивільнення від супутньої мікрофлори. Цього досягають різними методами.
Фізичні методи:
- центрифугування, яке забезпечує осадження бактерій, внаслідок чого віруси залишаються в надосадовій рідині;
- пропускання через різні фільтри (при цьому разом з бактеріями затримуються різні віруси, тому метод застосовується рідко).
Хімічні методи:
- обробка ефіром матеріалу, в якому є віруси (метод застосовується тільки для виділення простих вірусів, які не мають ліпідів у складі оболонки);
- додавання до матеріалу суміші фреону та гептану у співвідношенні 1 : 3.
Внесення антибіотиків (пеніциліну, стрептоміцину, ністатіну) найчастіше застосовують у комбінації з іншими способами деконтамінації.