4. Планування чисельності робітників.
При розрахунку потреби підприємства в персоналі необхідно забезпечити найбільш раціональне використання трудових ресурсів, оптимальне співвідношення різних категорій персоналу, максимально можливе вивільнення працівників для використання їх при освоєнні нового виду діяльності.
Розрахунок потреби в персоналі необхідно проводити відповідно до категорії працюючих. В даний час всі працівники підприємства підрозділяються на 2 групи:
ПВП (основні, допоміжні цехи, підсобне виробництво, обслуговування);
персонал непромислових організацій, що перебувають на балансі фірми (ЖКГ, навчальні заклади, підрозділи по капітальному ремонту будівель, споруд).
Загальна
планова чисельність працюючих
визначається як
чисельності
ПВП і персоналу, зайнятого в непромислових
господарствах.
При плануванні чисельності працівників слід розрізняти явочну, облікову і средньоспискову.
При плануванні кількості робітників визначають обліковий і явочний склад. Кількість інших категорій персоналу планується тільки по обліковому складу.
Кількість робітників-відрядників визначається по формулі:
Явочний склад робітників - погодинників визначається по формулі:
Чисельність ПВП планова в
найбільш загальному вигляді визначається:
Чп = Чб .
Чп, Чб – планова, базисна чисельність ПВП;
Квип – темп зростання обсягу виробництва в %.
Чисельність працівників непромислового персоналу планується окремо, незалежно від чисельності працівників ПВП, окремо по кожному виду діяльності з урахуванням її особливостей. Результати розрахунку потреби підприємства в персоналі зводяться в таблицю.
Закінчується розрахунок потреби в персоналі визначенням додаткової потреби в кадрах робітників певної спеціальності:
Чр
= Чп – Чф +
Чп, Чф – середньорічна чисельність працівників в плановому і фактичному році;
Виб – середній % вибуття робітників у зв'язку з виходом на пенсію, навчання тощо.
Одночасно визначаються і джерела забезпечення додаткової потреби в кадрах, які можуть бути зовнішніми і внутрішніми.
Внутрішні джерела припускають заповнення вакансій за рахунок висунення і ротації персоналу, а також працевлаштування працівника, посада якого з тієї або іншої причини скорочується в плановому періоді.
Висунення – це вертикальне переміщення кадрів, а ротація – горизонтальне. Вказані переміщення повинні здійснюватися в плановому порядку на основі кадрового резерву.
Зовнішні джерела припускають заміщення вакансій за рахунок кадрів, що працюють в інших організаціях, безробітних, випускників навчальних закладів.
На основі додаткової потреби в персоналі і вивільнення персоналу складається план підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу.
6. Планування коштів на оплату праці.
Планування коштів на оплату праці є найважливішим елементом механізму стимулювання праці працівників підприємства. Розмір засобів, що направляються на оплату праці, визначає рівень ЗП працівників, який формує інтерес до роботи і її результатів.
Мета планування коштів на оплату праці – визначення оптимального розміру фонду ЗП виходячи з планованої результативності господарської діяльності фірми.
До складу планового фонду заробітної плати входять фонд оплати праці і виплати з фонду споживання, що направляються на матеріальну допомогу, соціальні пільги і т.д.:
ФЗПп =
+ Вфсп
ФОПпi – фонд оплати праці i-го підрозділу на плановий період;
Вфсп – виплати, які плануються з фонду споживання по підприємству.
Процес планування ФЗП включає планування ФОП і планування ВФС.
I) В процесі планування фонду оплати праці необхідно вирішити наступні завдання:
1. Вибрати форми і системи ЗП
2. Вибрати методи визначення планового ФОП і розрахувати величину планового ФОП
1. Вибір форм і систем оплати праці.
Найбільшого поширення в даний час набули наступні форми оплати праці:
а) відрядна ФОП:
пряма індивідуальна відрядна система;
пряма колективна відрядна система;
відрядно-преміальна;
побічно-відрядна система;
акордна система ЗП;
відрядно-прогресивна.
б) погодинна форма оплати праці:
проста погодинна система;
погодинно-преміальна система.
в) безтарифна система оплати праці:
контрактна система.
2. Методи визначення планового фонду ОП.
Для визначення планового фонду оплати праці застосовуються наступні методи:
по досягнутому рівню базового фонду ОП;
на основі середньої ЗП;
нормативний;
поелементний.
Розглянемо методику планування ФОП по досягнутому рівню базового фонду оплати праці:
ФОПп = ФОПб .
Квип
Еч
. ЗПсб
Квип – планований коефіцієнт зростання об'єму виробництва;
ЗПсб – базисний рівень середньої ЗП;
Еч – планове скорочення (збільшення) чисельності.
Недолік цього методу планування ФОП полягає в тому, що до планового фонду оплати праці переносяться всі нераціональні виплати заробітної плати.
При нормативному методі фонд оплати праці визначається на основі планованого об'єму випуску продукції і планового нормативу ЗП на 1 грн. об'єму продукції:
ФОПпл = ОПп . Нзп
Норматив витрат ЗП на 1 грн. продукції розраховується по формулі:
Нзп =
ФОПб – фонд оплати праці базисний за вирахуванням відносної перевитрати (нераціональних виплат, пов'язаних з відхиленням від нормальних умов праці);
ОПб – базисний обсяг виробництва;
ЗПс – плановий сумарний приріст середньої ЗП по відношенню до базисного року %;
ПП – плановий сумарний приріст ПП%.
ЗПс = ПП х Нз
Нз – норматив приросту в % середньої ЗП на 1% підвищення ПП.
Даний метод відрізняється від методу розрахунку ФОП по досягнутому рівню базисного фонду великим стимулюючим ефектом, оскільки заснований на стабільному довготривалому нормативі.
Планування коштів на оплату праці здійснюється на основі розробленого штатного розкладу і прийнятої на підприємстві системи матеріального стимулювання праці персоналу. Плани по заробітній платі складаються для всіх категорій персоналу. Найбільш трудомістким і складним є розрахунок заробітної плати робітників.
Фонд заробітної плати робітників складається з основної заробітної плати і додаткової заробітної плати. До основної заробітної плати відноситься оплата праці, яка визначається тарифними ставками, відрядними розцінками і виплачується робочим за відпрацьований час і виготовлену продукцію, а також доплати і надбавки в розмірах, що не перевищують встановлені законодавством. До додаткової заробітної плати відносяться доплати і компенсаційні виплати за невідпрацьований час. Залежно від складу доплат виділяють прямий, годинний, денний і місячний фонди заробітної плати робітників. Для основних і допоміжних робочих фонди заробітної плати розраховуються роздільно.
Прямий фонд – це заробітна плата, нарахована робочим за відрядними розцінками, по тарифних ставках за відпрацьований час.
Загальний прямий фонд заробітної плати визначається по формулі:
ФЗПпр = ФЗПвід + ФЗПпог, де
ФЗПвід – фонд заробітної плати відрядників;
ФЗПпог – фонд заробітної плати погодинників.
Розрахунок прямого фонду заробітної плати робітників-відрядників визначається по формулі:
де
Тарифний фонд заробітної плати робітників-погодинників розраховується по формулі:
де
