Планування закупівель матеріальних ресурсів.
План закупівель матеріальних ресурсів формується на основі балансів матеріально-технічних ресурсів, в них співставляється потреба в матеріальних ресурсах з джерелами її задоволення і визначається кількість матеріалів, що підлягають завезенню зі сторони.
Джерелами задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах є:
очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планованого періоду;
завезення ресурсів зі сторони;
мобілізація внутрішніх резервів;
власне виробництво.
Абсолютний розмір очікуваних залишків матеріальних ресурсів на початок планованого періоду визначається по формулі:
Оч = Зф + Поч.над. – Поч.витр., де
Оч – очікуваний залишок даного матеріалу;
Зф – фактичний запас (залишок) матеріалу у момент розробки плану МТП;
Поч.над., Поч.витр. – очікуване надходження і витрата матеріалу за період часу від дати, на яку узяли фактичний залишок, до початку планового періоду.
Мобілізація внутрішніх резервів здійснюється по наступних напрямах:
економія матеріалів за рахунок проведення організаційно-технічних заходів;
утилізація відходів виробництва за рахунок впровадження нових прогресивних технологічних процесів;
повторне використання матеріалів і устаткування шляхом ремонту і відновлення запчастин;
використання наднормативних і зайвих запасів матеріалів, своєчасна реалізація непотрібних матеріалів іншим підприємствам.
З метою виявлення внутрішніх резервів необхідно провести аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві. Для цього розраховуються наступні показники:
1. Індекс питомої витрати матеріалів, сировини:
Yм =
Н1, Н0 – норми витрат даного виду матеріалу в звітному і базисному році на одиницю продукції.
Запаси – це матеріальні активи, які знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, містяться на підприємстві для споживання під час виробництва продукції.
Класифікуються запаси по наступних видах: виробничі запаси, НЗП, готова продукція.
Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які підлягають подальшій переробці на підприємстві або складуються для споживання в ході операційного циклу. Вони підрозділяються на:
сировину;
основні і допоміжні матеріали;
комплектуючі вироби;
малоцінні і швидко зношуємі предмети.
Наявність запасів залежить від періодичності поставки матеріалів до споживача, територіальної віддаленості підприємств одного від іншого. Ефективне використання запасів досягається шляхом правильної організації управління ними. Воно включає розробку норм запасів, їх планування, облік, аналіз, контроль за фактичним станом і оперативне регулювання. При нормуванні виробничих запасів враховують їх призначення і чинники, які визначають їх величину.
Для цього всі запаси підрозділяються на поточні, страхові і підготовчі.
Поточний запас – це основна частина виробничого запасу, яка витрачається у виробництві між двома поточними постачаннями матеріалів. Максимальний поточний запас визначається по формулі:
Zmaxпот =
-
середньодобові витрати матеріалу,
нат.од.;
Т пост – період між двома поточними постачаннями.
Метою нормування страхового запасу є накопичення такої величини, яка забезпечила б безперебійність виробництва у випадках порушення графіка постачання матеріалів. Планова величина цього запасу постійна. Найчастіше страховий запас планується у розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед постачаннями від його середньої величини.
Потреба в підготовчому запасі матеріалів виникає при здійсненні підготовчих операцій (розвантаження, прийом, сортування, сушка тощо) для підготовки матеріалів, які надійшли від постачальника. Величина підготовчого запасу може бути визначена по формулі:
Zпідг =
tопер – сума часу на всі підготовчі операції.
У сумі поточний, страховий, підготовчий запаси складають загальний виробничий запас.