Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konspekt_Ref_PSU.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
483.33 Кб
Скачать

Тема 3. Правові основи здійснення пенсійної реформи в україні

3.1. Нормативно-правове регулювання процесу реформування пенсійної системи.

3.2. Законодавча та нормативно-правова база загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

3.3. Організаційне забезпечення діяльності недержавних пенсійних фондів.

3.1. Нормативно-правове регулювання процесу реформування пенсійної системи

Особливістю організаційно-правового регулювання пенсійної системи є те, що концептуально нова система пенсійного страхування носить трирівневий характер. До речі, слід зауважити, що такий підхід обраний більшістю країн, які здійснювали реформування у сфері пенсійного забезпечення при сприянні Світового банку.

В основу першого рівня структури системи пенсійного забезпечення в Україні покладено солідарну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка побудована на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах, визначених законодавством.

Другий рівень становить накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах, передбачених законодавством.

Не можна оминути увагою і недержавне пенсійне забезпечення (третій рівень), тим паче, що впровадження цієї системи в нашій державі ще протягом тривалого часу гальмуватиметься міцно прирослою до основи ментальності громадян України зневірою у всілякі добровільні вклади на майбутнє. Дуже важко буде довести, що вкладені кошти дійсно будуть захищені і не зникнуть в один прекрасний день у невідомому напрямку.

Перед нашою державою стоїть ціла низка проблем в галузі пенсійного забезпечення її громадян. Визначення місця, яке займає Пенсійний фонд у фінансовій системі держави та в структурі пенсійного забезпечення дозволило нам розділити проблему на дві складові:

- джерела формування коштів фондів соціального страхування;

- механізм їхнього розподілу за призначенням.

Аналіз кожної із складових дозволяє нам зробити певні узагальнення, висновки та пропозиції.

1) Стосовно першого аспекту, то внаслідок проведеного аналізу змін в законодавчій базі було помічено ряд позитивних тенденцій, а саме поетапне зниження рівня обов'язкових відрахувань на соціальне страхування починаючи з 61% (від фонду заробітної плати) в 1991 році до 32% з 1997 року по сьогодні. Позитивність цих змін полягає в тому, що зниження тарифів сприяє збільшенню надходжень до Пенсійного фонду (які на даний час складають 88 відсотків відрахувань на соцстрах), оскільки зменшення “податкового тягаря” сприяє стимулюванню підприємницької діяльності та виробництва, звідки і поступають основні кошти до ПФ. Другим позитивним аспектом є надання значних пільг в оподаткуванні організаціям інвалідів - до ПФ вони зараз сплачують лише 4% від фонду заробітної плати (до 1993 року вони сплачували 37%). Тобто по суті ми спостерігаємо поетапний перехід від фіскальної функції податкового законодавства до стимулюючої.

Проте та частина законодавчої бази, що стосується пенсійного забезпечення громадян все ще володіє рисами, притаманними попередньому командно-адміністративному режимові, тобто явно виражений дисбаланс, що склався в сфері призначення пенсій між категоріями громадян, які тим чи іншим чином були задіяні в державній структурі управління чи в силових структурах з однієї сторони та всіма іншими з іншої. Тобто депутати Верховної Ради, місцевих Рад і працівники всіх адміністративно-управлінських органів виконавчої влади у центрах і на місцях, міністерств, відомств, управлінь; колишні депутати, партійні та радянські працівники, військовослужбовці та ін. одержують високу пенсію, яка в 3-5 і більше разів перевищує максимальну трудову пенсію і в 2-4 рази - мінімальний прожитковий рівень.

2) Узагальнюючи все сказане приходимо до висновку про те, що в Україні необхідне подальше реформування пенсійної системи, яке передбачає наступні моменти:

По-перше, має бути створена єдина пенсійна система з розрахунком рівня пенсії залежно від трудового вкладу, тобто професійного рівня і, відповідно, одержуваної зарплати в період роботи, яка б відображала кваліфікацію кожної людини, значущість її діяльності для суспільства і стаж роботи.

По-друге, стратегічною метою ще одного можливого напрямку реформування пенсійної системи має стати трирівнева система пенсій. Вона має включати: страхову пенсію, яка повинна забезпечувати її рівний (або ж з відносно незначною диференціацією) розмір; додаткову пенсію - для реалізації особливих умов надання пільгових пенсій, за якими видатки мають покриватися страхувальниками на основі сплати диференційованих за розміром пенсійних внесків; добровільну пенсію, що забезпечуватиметься на основі індивідуального договору та накопичувального принципу формування фондів, тобто це передбачає створення недержавних пенсійних фондів.

3) Як постскриптум варто констатувати, що в сучасних умовах значна частина людей пенсійного віку продовжує трудову діяльність (працюючих пенсіонерів в Україні — близько 3 млн. осіб), але збільшує період трудової діяльності не з метою продовження своєї реалізації в професійній сфері, а щоб заробити на шматок хліба. Тут доцільно згадати слова І.І. Мечникова, який у своїй книзі «Етюди оптимізму» прорік глибинну думку, що тривалість життя людини повинна йти рука в руку зі зберіганням сил і здібностей до праці. Звідси цілком справедливим було прийняття 12 липня 1994 року Закону, який скасував можливість звільнення працівника з ініціативи роботодавця на підставі досягнення працівником права на пенсію за віком (п.1-1 ст. 40 Кодексу законів про працю України відмінено). Адже беззаперечно, право на працю — це довічне право людини. Але разом з тим, нам всім бажано не забувати просту істину, що ступінь цивілізованості суспільства та економічного розвитку держави визначається, насамперед, рівнем соціального захисту дітей, жінок та громадян похилого віку — пенсіонерів не колись в майбутньому, а зараз, сьогодні.