14. Поняття юридичної науки та її місце в системі суспільних наук.

Юридична наука (правознавство або юриспруденція) – це спеціалізована галузь наукових знань в сфері гуманітарних наук або особлива юридична наукова діяльність, яка направлена на вивчення права в теоретичному і прикладному аспектах, правових форм організації і функціонування держави, суспільства, їх окремих інститутів.

Юридичні науки вивчають державу і право у всьому різноманітті їх властивостей, тому в залежності від того, що конкретно є предметом дослідження в державі і праві виділяються їх види, які і складають в узагальненому вигляді систему юридичних наук:

1. загальнотеоретичні та історичні науки (теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних і правових вчень). Предметом їх дослідження є загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, а стосовно історії — історичний процесс розвитку держави і права, політичні і правові вчення в конкретно історичній обстановці та хронологічній послідовності;

2. галузеві юридичні науки. Це, зокрема, науки адміністративного права, цивільного права, кримінального права, цивільно-процесуального права і т. ін. Предмет їхдослідження становлять закономірності правового регулювання відповідних галузей суспільних відносин.

3. міжгалузевіюридичні науки, що виникли в результаті поєднання тих чи інших якостей галузевих юридичних наук. Так, господарське право поєднує якості цивільного і адміністративного права (адміністративне регулювання майнових відносин), природоохоронне право захищає природу, використовуючи методи різнихгалузей права, і т. ін.

4. спеціальні прикладні юридичні науки (судова медицина, судова психологія, криміналістика і т. ін.) Специфіка їх полягає у тому, що вони виникли на стику юридичних (наприклад, кримінального процесу) і неюридичних наук. Їх завданням є використання досягнень природознавства і техніки для вирішення проблем юриспруденції.

5. науки, щовивчають міжнародне і зарубіжне право.

І якщо предметом юридичної науки в цілому є держава та право, закономірності їх виникнення і розвитку, то предметом дослідження кожної окремої галузі юридичної науки є визначені галузі права, галузі законодавства та відповідні сфери правового регулювання.

15. Ітелектуальна культура юриста

Інтелектуальна культура юриста–це ступінь процессу пізнання правової дійсності; здатність правника приймати законні, справедливі рішення, а також ставлення до законів Всесвіту.

Інтелектуальна культура найбільше виявляється у процесі творчої діяльності й контактуванні з іншими людьми, особливо в критичних, нестандартних умовах. Це яскраво ілюструє приклад осіб, які посідаютькерівні посади. І мабуть, закономірно, що чим вища посада юриста, тим більші вимоги потрібно ставити до його інтелектуальної культури.

Отже, інтелектуальна культура юриста –це знання законів логіки, вміння її використовувати у пізнанні правової дійсності, здатність правника приймати логічно обґрунтовані рішення, забезпечувати їх не спростовну аргументацію.

Функції: формування правосвідомості, оволодіння закономірностями юридичної діяльності, підвищення культури застосування знань на практиці, "навчання" (на матеріалах юридичної практики).

Інтелектуальна культура юриста є певним рівнем пізнання фахівцем світу, соціального та правового буття в конкретний історичний період. Інтелектуальна культура юриста розвиває індивідуальні здібності кожного професіонала-правника, збагачує його внутрішнійсвіт як особистості, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчих сил. Інтелектуальна культура юриста за своєю сутністю є потаємним компонентом людської свідомості, вона охоплює систему настанов, які є образами і почуттями.

Інтелектуальна культураюриста повинна бути вищою від інтелектуальної культуринаселення, оскільки високе суспільне положення юриста вимагає від нього знання своєї справи, вміння орієнтуватися в складних правових ситуаціях.Основними показниками рівня розвитку інтелектуальної культури юриста є його інтелігентність та правова ерудиція.