- •2. Виникнення деонтології як науки
- •3. Функції юридичної практики
- •4. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •5. Юридична деонтологія: поняття та ознаки
- •6. Методи здійснення юридичної діяльності
- •7. Кваліфікаційні вимоги до суддів
- •8. Предмет та завдання юридичної деонтології
- •9. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів: загальна характеристика ( зу Про вищу освіту)
- •10. Професійно- особистісні якості юриста
- •11. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •12.Cуб'єкти юридичної діяльності
- •13.Психологічна культура юриста
- •Поняття юридичної науки та її місце в системі суспільних наук.
- •15. Ітелектуальна культура юриста
- •16. Історичні аспекти виникнення професії юриста
- •17.Методи здійснення юридичної діяльності.
- •18. Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •19. Предмет та об’єкт юридичної деонтології.
- •20. Структуа та види юридичної практики
- •21. Кваліфікаційні вимоги до юрисконсультів
- •22. Система юридичної діяльності: загальна характеристика
- •23. Сутність правової функції юридичної практики
- •24. Кваліфікаційні вимоги до прокурорів та їх професіограма
- •25. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві і державі
- •26. Типи вищих навчальних закладів, які готують юристів.
- •Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •Порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, атестації та акредитації вищого закладу юридичної освіти
- •27.Кваліфікаційні вимоги до державних та приватних виконавців:
- •28. Юридична діяльність як вид соціальної діяльності
- •1. Поняття і види юридичної діяльності
- •3.2. Система юридичної діяльності
- •29.Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.
- •31.Завдання юридичної деонтології як навчальної дисципліни.
- •32. Правове регулювання статусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- •33. Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •34. Сутність правоконкретизуючої функції юридичної практики
- •35. Права та обов’язки студентів, які здобувають професію юриста у вищих навчальних закладах
- •37. Сутність правостабілізуючої функції юридичної практики
- •38. Рівні та ступені вищої освіти
- •39. Кваліфікаційні вимоги до слідчих та детективів та їх професіограма
- •40. Юридичні науки та її місце в системі суспільних наук
- •41. Форми організацій освітнього процесу у вищих навчальних закладах , загальна характеристика
- •42. Компетентність як показник професійної майстерності юриста
- •43. Класифікація юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології
- •44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності:
- •45. Психологічна культура юриста
- •46. Професія, спеціальність та кваліфікація юриста
- •47. Структура юридичної освіти в Україні
- •48. Естетична культура юриста
- •49. Сутність оптимізуючої функції юридичної практики
- •50. Види юридичної діяльності.
- •51. Причини професійної деформації працівників юридичної сфери.
- •52. Види професійної деформації працівників юридичної сфери.
- •54. Система вищої юридичної освіти в Україні
- •55. Престиж юридичної професії в Україні та світі
- •56. Учасники навчально-виховного процесу вищих закладів юридичної освіти
- •57. Професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій
- •58. Становлення та розвиток юридичної деонтології
- •59. Принципи та функції юридичної практичної діяльності.
- •60.Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •61. Соціальне значення юридичних деонтологічних знань.
- •62. Форми юридичної діяльності
- •63. Професіограма судді
- •64. Поняття юридичної деонтології та її принципи
- •65. Засоби юридичної діяльності
- •66.Професіограма адвоката
- •67. Система юридичної діяльності
- •68. Фактори формуванная професійної свідомості юриста
- •69.Професіограма юрисконсульта
- •70. Предмет юридичної деонтологіі
- •71. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності.
- •72. Структура вищого закладу юридичної освіти
- •73. Професіограма нотаріуса та кваліфікаційні вимоги
52. Види професійної деформації працівників юридичної сфери.
Проводячи класифікацію деформації професійної правосвідомості, можемо зауважити, що в юридичній літературі найбільш загально можна виділити дві групи: а) ті, які є загальними для всіх різновидів правосвідомості; б) ті, що притаманні власне професійній правосвідомості. Для деформацій професійної правосвідомості характерне її викривлення на рівні цінностей, знань, практичних навичок. Деформація правової свідомості передбачає деякий запас правових за своєю природою поглядів, знань, установок, які через різні причини перетворилися на якісь інші, неправові конструкції або залишилися правовими лише номінально або частково.
До першої групи належать:
Правовий інфантилізм полягає в несформованості правових знань або їх недостатній глибині при особистій переконаності в наявності належної юридичної підготовки.
Недооцінка права, тобто в загальному плані йдеться про оцінку права на більш низькому рівні, ніж його дійсна цінність. Може йтися як про загальну недооцінку, так і про недооцінку певних аспектів права, окремих правових явищ.
Правове розчарування (правова депресія) теж має своїм змістом викривлення на рівні цінностей. Цей різновид деформації може бути перехідною ланкою до більш серйозних деформацій професійної правосвідомості.
Правовий ідеалізму як переоцінка реальних можливостей права впливати на суспільні відносини й процеси. Сутністю його є переконаність у тому, що потрібно лише прийняти відповідні правові акти та актуальні соціальні проблеми - зубожіння населення, інфляція чи екологічна криза - будуть подолані.
Правовий ригоризм, під яким варто розуміти приписування закону уявних недоліків, висування до нього необгрунтованих претензій, які викликані неповним задоволенням цілком виправданих, розумних потреб.
Правова демагогія, під якою розуміють маніпуляції ідеєю права або правовими ідеями для досягнення власних корисливих інтересів, прикриваючись розмовами про суспільне благо.
Правовий нігілізм. Із теорії права можемо констатувати, що правовий нігілізм є різновидом соціального нігілізму. Його сутність полягає в загальному негативному, зневажливому ставленні до права, закону, правопорядку, юридичному неуцтві.
Найважчою формою деформації професійної правосвідомості є її переродження в злочинну форму. Такій правосвідомості притаманний максимальний ступінь викривлення правових ідеалів, свідченням чого стає свідоме скоєння людиною навмисних, переважно тяжких кримінальних злочинів, мотивами яких стають жорстокість, користь та ін.
До другої групи належать:
Стереотипність мислення - це підхід до нових юридичних ситуацій із системою усталених, консервативних, шаблонних оцінок, які є, з одного боку, результатом значного практичного досвіду роботи, і з іншого - недостатнього професійного саморозвитку. Цей вид деформації може призводити до серйозних юридичних помилок, до порушень професійно-етичних норм стосовно суб’єктів юридичного процесу.
Звуження кругозору - це замикання духовного життя юриста на професійній сфері. Цей вид деформації характеризується низьким рівнем обізнаності юриста у сфері загальної культури, у відсутності в його непрофесійному житті серйозних хобі, захоплень.
Зниження емоційного ставлення - це зниження емоційного бар’єру сприйняття явищ, пов’язаних із професійною юридичною діяльністю. Воно може бути кваліфіковане як деформація професійної правосвідомості лише тоді, якщо переросло в жорстоке у своїй байдужості ставлення, передусім, до осіб, стосовно яких здійснюється професійна діяльність.
Упередженість стосовно правопорушників - це сприйняття особи, котра підозрюється в скоєнні правопорушення, як такої, вина якої вже доведена.
Юридичне сприйняття неюридичного світу - це сприйняття неюридичних подій і явищ власного й суспільного життя через «юридичний світлофільтр», тобто підсвідома скерованість пізнання, оцінки навколишнього світу через юридичні схеми.
Зневага неюридичною професійною думкою - це скептичне, несерйозне, поблажливе сприйняття будь-якої думки професіонала з іншої сфери юридичної практики, яка стосується юридичної проблематики.
Формалізм і бюрократизм професійної правосвідомості - це дотримання юридичних форм та процедур не в ім’я духу закону, правової справедливості, а в ім’я його букви, навіть на шкоду першим.
53. ????