10. Характеристика технологічних властивостей скла та їх роль при виробництві скляної тари

Скло – це інертний матеріал, воно не вступає в хімічні реакції з продуктом, повністю забезпечує захист від проникнення газів, рідин та стійке до вологи. Скло виробляється з мінеральної сировини та не містить шкідливих речовин, які можуть мігрувати у харчовий продукт, а також не придає продукту сторонніх смаку та запаху. До того ж, скло є матеріалом, який повністю перероблюється.

Склу та іншим речовинам, що знаходяться в аморфному стані, притаманні такі властивості:-відсутність суворо визначеної температури плавлення - скло поступово розм'якає і досить плавно переходить в рідкий стан;-ізотропність - властивості скла, на відміну від кришталевих речовин, однакові в усіх напрямках;-відсутність спайності - при розколюванні скло створює раковистий злом.

Скло має ряд особливо цінних переваг:-хімічна нейтральність забезпечує збереження харчових продуктів без суттєвих змін;-прозорість особливо цінна для деяких харчових продуктів, хоча вимагає додаткового захисту від дії світла; для більшості видів;-міцність та стійкість до навантажень забезпечує розливання, закупорювання, в окремих випадках – вакуумування;-стійкість до внутрішнього тиску дає змогу випускати газовані напої та аерозольні товари;-стійкість до нагрівання. Скло витримує температуру до 500◦ С, хоча різка зміна температури не повинна бути надвеликою та швидкою. Значна кількість товарів фасується в нагрітому стані або після фасування проводиться їх стерилізація.

Серед недоліків скла можна виділити крихкість та велику питому вагу. За останні роки маса скляних пляшок та банок значно зменшилася, проте транспортні витрати порівняно вищі, ніж в інших упаковках.

Для скла характерні такі технологічні властивості (в’язкість, поверхневий натяг, кристалізаційна здатність) та експлуатаційні (оптичні, термічні, хімічні та механічні).

Для виробництва тарного скла використовуються такі основні матеріали – кварцовий пісок, сода, сульфат, доломіт, вапняк, глинозем, польові шпати. Допоміжними матеріалами при виробництві скла є: освітлювачі, знебарвлюючі речовини, барвники, окиснювачі, відновлювачі.

За призначенням скляну тару поділяють на: пляшки для харчових продуктів, банки для харчових продуктів, пляшки і банки для дитячого харчування, пляшки і банки для товарів побутової хімії, банки і флакони для парфумерно-косметичної продукції, тара скляна для лікарських засобів.

Дефекти скляної тари можуть бути зумовлені якістю скломаси (наприклад, бульба у склі - дефект скла у вигляді порожнини різноманітного розміру; чужорідне включення - дефект скла, що представляє собою тверде непрозоре включення, яке відрізняється від скла фізико-хімічними властивостями), також дефекти можуть виникати при формуванні та термічній обробці скломаси (наприклад, складка - дефект скляного виробу у вигляді грубої, нерівності, що виступає на поверхні різноманітної форми; шов - дефект на поверхні скляного виробу у вигляді виступу більше за розміри, що допускаються).