14.Ф Левкіппа-Демокріта-Епікура

Антична атомістична філософія виникає на основі проблематики елеатів. Це вчення, в центрі якого: уявлення про світобудову; трактування людини і людського суспільства.  Атомістичну філософію в античності започаткували Левкіп (500р. до н.е.) і Демокріт. Левкіп більше уваги звертав на світобудову, а Демокріт зосереджував вчення на людині. Вони дуалісти, і, вважали, що першоначалами є атоми (буття) і пустота (небуття). Демокріт стверджує, що живе виникло із неживого за межами природи без творця і розумної мети. Він визначає людину як тварину, яка від природи здатна до навчання і має своїми помічниками руки, розум і мислення. Демокріт розрізняє два види пізнання: темне і істинне, за допомогою чуттів і через мислення. Демокріт говорив, що щастя є в душі, яка перемагає жагу.  Впливовою була школа Епікура, послідовника Демокріта. Епікур підійшов до атомізму з етичних позицій. Його натурфілософія спирається на принципи: ніщо не виникає з нічого і в ніщо не перетворюється; всесвіт завжди був таким, яким він є тепер. Щастя, це незворушність духу, яка досягається навчанням і вправами. 

15.Ф Платона

Дійсне ім'я Платона - Аристокл. Платон написав безліч філософських діалогів, в яких виклав свою філ систему. Платон вважає, що буття - світ ідей, який існує вічно. А небуття - світ матерії. Проміжне становище між буттям і небуттям займає світ чуттєвих речей, породжених ідеєю і матерією. Головною є ідея блага, причина всього правильного і прекрасного. Істинне знання можливо лише про ідеї, а джерело знання - душа. Душа - це буття, а тіло - матерія і небуття. Платон запропонував концепцію ідеальної держави. Він був головним представником об'єктивного ідеалізму, заснував філософську школу, яка розташовувалася в священному гаю імені героя Академа. Платонівська школа стала духовним центром, куди з'їжджалися учні з грецьких полісів. Він приймав в ряди учнів – математиків, які знали, що є обєктивна істина. Математика і логіка була щепленням від софістики. Збереглися рукописи Платона, що включають "Апологію Сократа", 34діалогу і 13 листів.

16.Ф Арістотеля

Арістотель жив в 4 ст. до н.е. він стверджував, що формальна, матеріальна, дійова (з'єднує форму та матерію) і фінальна (цільова) причини вичерпують всі можливі. Він провів в Академії Платона 20 років.

Арістотель проголосив, що ідея та річ - це те саме, тільки річ існує у реальності, а ідея у пізнанні, і позначає загальне в різних речах. Буття конкретних речей зумовлене дією чотирьох причин.

Арістотель створив науку про закони та форми мислення - логіку. В її основу покладено вчення про 3 форми (поняття, судження та умовиводи) та про 3 закони мислення (тотожності, неприпущення суперечності та виключеного третього). Арістотель розробляв етику, політію, поетику, вчення про душу. Він відкрив в Афінах свою вищу школу – «Ліцей».

Вчення про буття, Аристотель поклав за основу, що охоплює коло знань про природу і суспільство. Роботу в галузі історії та природознавства (ботаніка, історія фізики, етичні трактати, теорія музики, історія культури Греції) продовжували його учні.