17.Мілецька ф шк Мілетська школа поєднує перших натурфілософів: Фалеса, Анаксімена та Анаксімандра.

Фалес вважав матеріальною першоосновою всього сущого воду. Це перше матеріалістичне уявлення про світ на відміну від міфології. Для Фалеса вода була і образом думки. Фалес розглядав природу як щось одушевлене.

Анаксімандр вважав першоосновою світу - нескінченну матеріальну основу (апейрон), в цьому закладено діалектичний принцип єдності і боротьби протилежностей; йому належить перше формулювання закону збереження речовини і енергії, а також здогад про еволюцію живої природи. Анаксимандр - автор першого філософського твору "Про природу".

Анаксимен писав просто і зрозуміло, що говорило про становлення науковості. Його цікавили питання астрономії та метеорології. За його вченням, першоосновою є повітря. Він дав близьке до істинного пояснення затемнень Сонця і Місяця.

18.Піфагорійська ф шк

Піфагор створив релігійно-містичне вчення, за яким вища мета людини - катарсис (очищення: для тіла через вегетаріанство, для душі - через пізнання музично-числової структури космосу, символічне в "четвірці"). Вчення грунт на ідеалізмі.

Школа Піфагора (6 ст. до н.е.) загадкова, піфагорійці склали закритий союз, вступити в який міг не кожен. У філософії Піфагора була представлена ​​єдина система: природи; суспільства; духовного життя. Стрижнем, на який у школі нанизувалися знання, виступало моральне виховання. Піфагор першим вжив термін "філософія", він вважав, що вищий спосіб життя споглядальний, a не практичний. Основа всього - число, всесвіт - це гармонія і число. Число утворюється з Єдиного, а з чисел - космос. Результатом пошуків стали антична арифметика і геометрія.

Піфагорійці багато зробили в напрямку пошуку естетичних форм в устрої природи і, зокрема, дослідження «золотого перетину» (1:3:7), відомого ще єгиптянам. Піфагорійською школою закладена традиція починати день з прогулянки, щоб «упорядкувати і гармонізувати свідомість». 

19.Ф Софістів

Софісти (V ст. до н.е.) - професійні вчителі мудрості і красномовства. Спочатку софістами називали філософів, але поступово це слово набуло негативного відтінку. Софістами стали називати тип філософів, які заперечували релігію і моральність, підкреслювали умовність державних законів і моральних норм.

Арістотель називав софістів учителями уявної мудрості. Вони ототожнювали мудрість з умінням обґрунтувати все, що завгодно, і не обов'язково те, що істинно і правильно. Істина для них перетворилася до доказу, а довести - означало переконати співрозмовника. 

Протагор говорив, що про кожну річ можна мати дві протилежні думки. Єдиним мірилом буття, цінності та істини для софістів стають інтереси людини, тому про кожну річ можна мати дві протилежні думки. Протагор стверджував:

"Людина є міра всіх речей, існуючих, що вони існують, і не існуючих, що вони не існують". Софісти підкреслювали відносність всіх істин, знань і суджень людини. Така позиція називається релятивізмом. Відомими софістами були Протагор, Горгій, Антифонт.

20.Ф Геракліта і Кратіла

Геракліт з Ефеса жив у 5 ст до н.е. Світ за вченням, це "вічно живий вогонь, що повільно загоряється і повільно погасає"; в основі руху світу покладена єдність і боротьба протилежностей. Геракліта прозвали Темним через незрозумілості його вчення. Він вважав, що початок всього – вогонь, світ - це впорядкований космос (вічний і нескінченний, не створений). Геракліт сформулював принцип зміни в світі: в одну і ту ж річку не можна увійти двічі. Але в світі є закон – Логос. В тому, щоб пізнати його полягає найбільша мудрість.

Кратил, послідовник Геракліта, був ученем софіста Протагора. Кратил поглибив вчення Геракліта про "швидкоплинн" речей. Він вважав, що нема абсолютно незмінного. Про жодну річ не можна вивести судження, на них можна лише вказати. Згідно легенди він виколов собі очі, щоб не бачити недосконалість світу.