Література

1. Гарань О. Діяльність В. Чорновола в період розпаду СРСР 1989-1991 // Чорноволівські читання:  http://www.nru.org.ua/about/chornovil/questions?id=3

2. Чорновіл В. Я думаю, що Рух ми відстоїмо: http://www.nru.org.ua/about/chornovil/works?id=7

3. Тарасюк Б. Чорновіл бачив Україну Європейською державою // http://nru.of his work in politics in late 1980s — 1990s in Ukraine is traced.

4. Чорновіл В. США і Західна Європа мають остаточно повернутися обличчям до України // Час/Т’mе. – 1996. – 17 травня.

Заїка Яна

студентка І курсу ТК ЗНУ

. Наук. кер.: Богданова Л.М.

Трагедія українського народу у висвітленні зарубіжної історіографії

Оскільки пріоритет у розробці проблем голоду 1932 – 1933рр. на Україні належить представникам зарубіжної історіографії, нині актуальною стає оцінка отриманих ними результатів. Це зумовлено такими обставинами. По-перше, в умовах утвердження нового політичного мислення, розширення гуманітарних зв’язків між країнами все очевиднішою стає шкідливість для радянської історичної науки її ізоляції від світової історичної думки, в рамках якої ведеться дослідження минулого нашої республіки. По-друге, нова ситуація вимагає переходу від конфронтації до діалогу, спільного пошуку історичної правди в дослідженні «білих плям». Це потребує, в свою чергу, відмови від риторики протистояння, політичної лайки, оволодіння навиками наукової дискусії – аргументованої, принципової. Процес цей, що слід підкреслити особливо, може розвиватися лише завдяки зусиллям двох сторін. Інакше взаємне недовір’я не відійде у минуле.

Якщо говорити про оцінки зарубіжної історіографії голоду 1932 – 1933рр. в Україні у наших публікаціях, то слід зауважити, що вони певною мірою відображають складність процесу перебудови вітчизняної історичної науки. Все ще не вдалося позбавитися однобічного підходу до радянологічної літератури, пов’язаного з переоцінкою ступеня її політизації. Наука про наше суспільство на Заході з часу свого виникнення постійно відчувала вплив багатьох факторів, у тому числі і політичних. Саме вони значною мірою, наприклад, сприяли поверненню уваги громадськості і вчених до проблеми голоду 1932 – 1933рр. на початку 80-х, коли наближався піввіковий ювілей трагічних подій на Україні. Зрозуміло, зв’язки у ланці ідеологія – політика – наука являють собою складний механізм, і вивчаючи їх, не слід спрощувати картину, зображуючи, зокрема, всіх авторів численної літератури на тему голоду на Україні «трубадурами антикомунізму і антирадянщини», «прислужниками реакційних сил». Звинувачення в антикомунізмі – не аргумент у науковій полеміці.

Біля витоків сучасної зарубіжної історіографії голоду на Україні стоять автори журнальних і газетних статей, що почали з’являтися на Заході вже у другій половині 1932 р. Оскільки будь-якої офіційної інформації в той час журналісти у Москві не мали, повідомлення ґрунтувалися головним чином на обробці й аналізі результатів їх бесід із свідками тих трагічних подій, на власних враженнях. Голод, як зазначав кореспондент газети «Манчестер Гардіан» М. Маггерідж, «був головною темою усіх наших розмов у Москві. Усі знали про трагедію, існування голоду ніхто не ставив під сумнів». Сам М. Маггерідж, за його словами, був у Києві і Ростові і на власні очі бачив, як розгорталася трагедія.

Слід зауважити, що серед журналістів, акредитованих у Москві, не всі визнавали у своїх кореспонденціях факт голоду.

Крім преси, дипломатичних каналів інформація про голод в України надходила на Захід через українські емігрантські кола. Зокрема, жителі США, Канади, церква отримувала листи від родичів, у яких описувалася ситуація в республіці, її окремих районах. Це спонукало цілий ряд організацій української еміграції здійснювати заходи для привернення уваги громадськості, офіційних кіл США, Канади до трагічних подій на Україні. Мотиви були при цьому різними.

Отже, з самого початку процес формування уявлень про голод на Україні проходив на Заході в контексті складної міжнародної обстановки, зазнавав впливу протиборства різних політичних сил та ідеологічних течій. Все це, безумовно, не могло не позначитися на характері сучасної західної історіографії голоду 1932-1933рр. Їй притаманний цілий ряд особливостей, на що, зокрема, звертається увага на сторінках підготовленого «Комісією» огляду. Його автори поділяють зарубіжну літературу з цієї проблеми на дві групи. До першої відносять публікації, підготовлені американськими, німецькими, англійськими радянологами.

До другої – праці, написані представниками української еміграції. Зокрема, не можна не зазначити: на її формуванні і розвитку найбільшою мірою позначались ідеологічні та політичні чинники.

Врахування зазначених моментів дасть змогу подолати досить усталені уявлення і стереотипи про “українську нерадянську” історіографію як суцільно упереджений і цілком “науково неспроможний” напрям з західній “голодології”. Його представниками за минулий час створено велику кількість різнопланових видань, зібрано і оброблено значний фактичний матеріал, свідчення очевидців трагедії, проведено чимало заходів для ознайомлення громадськості Заходу із подіями 1932-1933 рр. Багато з того, про що писали західні українознавці, нині визнається за достовірне і в нашій літературі.