Література

1. Надтока Г.М. Православна церква в Україні 1900–1917 рр. Соціально-релігійний аспект / Г.М. Надтока. – К., 1998. – 271 с.

2. Безвірник. – 1925. – № 3-4.

3. ЦДАВО України. – Ф. 5. – Оп. 3. – Спр. 1064.

4. Мартирологія українських церков у 4-х т. – Балтимор; Торонто, 1987. – Т. 1. – 978 с.

5. Короткі підсумки перепису населення України від 17 грудня 1926 р. / Статистика України. Серія 1. Демографія. – К., 1927. – 150 с.

6. ЦДАВО України. – Ф. 1. – Оп. 6. – Спр. 250.

Міюц Юрій

здобувач історичного факультету ЗНУ

Наук. кер.: к. і. н., доцент Давлєтов О.Р.

Дидактичні новації в освітній політиці третього рейху (1933–1939 рр.)

Як відомо, інтерес до проблем, пов’язаних з розвитком Третього рейху, з’явився відразу після його виникнення. Історіографія німецького варіанта фашизму вже давно сягнула межу в 50.000 наукових розвідок 1. При цьому найбільшу увагу дослідників притягують проблеми створення масової бази нацизму, його ідеологічні витоки, механізм функціонування власне НСДАП, військово-політичні аспекти, політичні портрети лідерів тощо. У той самий час, у вітчизняній історіографії дослідження націонал-соціалізму знаходилось немов у «безповітряному просторі», так як маловивченими залишались історія суспільних установ, питання історії культури, суспільної свідомості і т. ін. 2, 24. У тому числі це стосується проблем, пов’язаних з вивченням соціальної та внутрішньої політики Третього рейху. Це не випадково. І радянські, і вітчизняні вчені свідомо обходили їх осторонь, тому що їх наукове вивчення автоматично приводило до відповідних небажаних паралелей. Наприклад, форми діяльності «Гітлерюгенду» були ніби відбитком діяльності піонерів та ВЛКСМ у Радянському Союзі і т. ін.

Сьогодні вже існує немало монографічних дисертаційних досліджень, що висвітлюють різні аспекти шкільної та молодіжної політики нацистської Німеччини в 30-ті рр. ХХ ст. 3, 4. У межах СНД згадаємо роботу О.Р. Давлєтова 5, Ю.А. Міхальчишина, О.Г. Шагалової тощо, в яких було започатковано дослідження даної проблематики і на які опирається автор цього матеріалу. Слід зауважити, що деякі аспекти стосовно освітянської політики НСДАП все ще недостатньо освітлені у вітчизняній історіографії.

Мета даного матеріалу означити процес перебудови шкільної освіти у Третьому рейху на прикладі діяльності учбових інституцій нового типу – шкіл Адольфа Гітлера, «Наполас» та Орденсбургів у 1933–1939 рр., тобто від легального «прориву» нацистів до влади у Німеччині і до початку Другої світової війни.

Знищення демократичної форми правління було з самого початку обрано за мету НСДАП. Після призначення канцлером, з 30 січня 1933 р. фюрер починає проводити в життя цю ідею, використовуючи легальні засоби та важелі державного управління. Протягом одного року Гітлер здійснив уніфікацію та націфікацію Німеччини, перетворив демократичну веймарську республіку у тоталітарну державу. Цей процес мав системний характер, а тому, природно, заторкнув й освітянську політику.

Шляхом створення нових учбових закладів нацистська держава планувала підготувати панівний прошарок майбутніх керівників партії, фахових управлінців, дипломатів тощо. Ще за веймарської доби Адольф Гітлер публічно заявив: «Ми маємо намір провести відбір прошарку нових панів, без моралі та жалю; прошарку, який буде чітко усвідомлювати, що лише він має право на підставі расової приналежності панувати у світі; прошарку, який буде у силах здійснити та зберігати на віки власне панування над пересічною масою громадян» 6, 1. Для підготовки майбутньої нацистської еліти в Третьому рейху було створено три типи нових шкіл: школи Адольфа Гітлера (далі – ШАГ), Націонал-політичні виховні заклади (далі – «Наполас») та Орденсбурги.

Відповідно до планів керівництва Третього рейху передбачалось, що нові типи шкіл мають поєднати традиції прусських кадетських учбових закладів та підвалини виховання британських приватних привілейованих шкіл для хлопчиків 7, 111–154. Також був намір відродити солдатський дух кадетських шкіл і виховати в молодих людях мужність, почуття обов’язку й скромність. Орденсбурги готували молоді кадри виключно до потреб СС. ШАГ та «Наполас» працювали заради потреб всієї держави. Обидва останні види нових шкільних установ Третього рейху проводили конкурсний відбір учнів, але переслідували при цьому різну мету. Учні з «Наполас» згодом мали брати участь у формуванні цивільних і суспільних державних установ нацистської Німеччини. Учнів ШАГ очікувала виняткова партійна кар’єра. Об’єднувало всі три типи нових освітянських закладів те, що юнаки виховувались як переконані «політичні солдати» НСДАП. Поняття «політичні солдати» відігравало велику роль в ідеології нацизму. На думку Бернхарда Руста – міністра освіти, науки та культури Третього рейху – саме в цих закладах мало проходити формування майбутніх «політичних лідерів країни», вільних від моральних роздумів, каяття совісті та відчуття цінності чужого людського життя 8, 231.

Таким чином, юнаки залишали стіни виховних закладів з вірою й основними світоглядними цінностями, сформульованими А. Гітлером; їх основним завданням було прагнення взяти участь у розбудові Третього рейху, його вдосконалення. Головним світоглядним символом виступало світорозуміння народу як носія «нового порядку». Учні закладів «нового типу» мали бути не сліпими «виконавцями наказів», а самостійними інтерпретаторами волі фюрера.