Карл Маркс (1877)1

... З багатьох важливих відкриттів, якими Маркс вписав своє ім'я в історію науки, ми можемо спинитися тут тільки на двох. Першим з них є зроблений ним переворот в усьому розумінні всесвітньої історії. В основі всіх попередніх поглядів на історію лежало уявлення, що причину всіх історичних змін слід шукати кінець кінцем у мінливих ідеях лкудей і що з усіх історичних змін найважливішими, визначаючими всю історію, є політичні. Але звідки з'являються у людей ідеї і які рушійні причини політичних змін — над цим не задумувались.

А Маркс довів, що вся попередня історія людства є історія боротьби класів, що в усій різноманітній і складній політичній боротьбі мова йшла завжди саме про суспільне і політичне панування тих чи інших класів суспільства, про збереження панування з боку старих класів, про досягнення панування з боку нових класів, що підносяться. Але внаслідок чого виникають і існують ці класи? Внаслідок наявних щоразу матеріальних, чисто фізично відчуваних умов, при яких суспільство в кожну дану епоху виробляє і обмінює «необхідні засоби існування.

Для соціалістичного світогляду це нове розуміння історії було надзвичайно важливе. Воно довело, що вся історія і понині йде шляхом антагонізму і боротьби класів, що завжди існували пануючі і підлеглі, експлуатуючі і експлуатовані класи і що величезна більшість людства завжди була приречена на сувору працю і нужденне існування.

Друге важливе відкриття Маркса полягає в остаточному виясненні відношення між капіталом і працею, інакше кажучи, в розкритті того, яким чином всередині сучасного суспільства, при існуючому капіталістичному способі виробництва відбувається експлуатація робітника капіталістом.

Було доведено, що збагачення сучасних капіталістів не в меншій мірі, ніж це було у рабовласників або феодалів, які експлуатували кріпосну працю, відбувається за допомогою привласнення чужої неоплаченої праці і що всі ці форми експлуатації відрізняються одна від одної лише тим способом, яким ця неоплачена праця привласнюється. Але тим самим у імущих класів був вибитий з-під ніг останній грунт для лицемірних фраз, ніби в сучасному суспільному ладі панують право і справедливість, рівність прав і обов'язків і загальна гармонія інтересів, і сучасне буржуазне суспільство було викрите не в меншій мірі, ніж попередні, викрите як грандіозний заклад для експлуатації величезної більшості народу незначною меншістю, яка весь час скорочується.

На цих двох важливих підвалинах ґрунтується сучасний науковий соціалізм.

ІДЕОЛОГИ АНАРХІЗМУ. XIX ст.

П'єр-Жозеф Прудон

Что такое собственность? (1841)¹

Глава і

МЕТОД, КОТОРОМУ МЫ СЛЕДУЕМ. — ИДЕЯ РЕВОЛЮЦИИ

Если бы мне поставлен был вопрос: Что такое рабство! и я ответил на него одним словом: Убийство, мысль моя была бы для всех ясной. Мне не надо было бы прибегать к длинным рассуждениям и доказывать, что отнимать у человека его мысль, его волю, его личность значит распоряжаться над его жизнью и смертью: обращать человека в рабство значит убивать его. Почему же мне не ответить и на другой вопрос: Что такое собственность! точно также: Собственность — воровство, и не быть уверенным при этом, что я останусь непонятым? Ведь второй тезис есть только видоизмененный первый. Я берусь за исследование самого принципа наших учреждений: собственности и правительства. ...

Одни авторы заявляют нам, что собственность есть гражданское право, возникшее на почве первоначального захвата (занятия) вещи и освященное законом, другие находят, что собственность — естественное право, родившееся на почве труда. При всей видимой противоположности этих доктрин, обе они находят сочувствие и одобрение. Я утверждаю, что ни труд, ни захват, ни закон не могут создать собственности, она налицо без причины. Неужели это такое прегрешение с моей стороны? Какой шум поднимут мои слова!

— Собственность — воровство] Ведь это набат 93-го года! Ураган революции!

Читатель, успокойтесь: я вовсе не апостол раздора, не слуга мятежа. Я лишь предвосхищаю на несколько времени ход истории, излагаю истину, которая осуществится неминуемо, мы напрасно пытаемся воспрепятствовать этому; я пишу предисловие к нашей будущей конституции. Мое определение: Собственность — воровство кажется вам кощунственным, но оно может сыграть роль громоотвода, если только злободневная сутолока позволит нам вникнуть в него; но сколько интересов, сколько предрассудков восстают против него! ...

Итак, о чем рассуждают наши юристы и публицисты? О справедливости, равенстве, свободе, естественном и положительном праве и т.д. Но что такое справедливость? Каков ее принцип, характер, формула? ...

Справедливость — это центральное светило, управляющее обществами, вокруг которого вращается политический мир, принцип и масштаб всех наших поступков. Все дела совершаются людьми во имя права и справедливости. Справедливость не есть продукт закона; напротив, закон всегда лишь провозглашает и применяет справедливость во всех взаимных отношениях людей на почве их интересов. Итак, если мы плохо определили понятие права и справедливости, если наше определение неполно, а тем паче ложно, ясно, что все наше практическое законодательство никуда не годно, наши учреждения плохи, наша политика ложна; а отсюда непорядок и социальные бедствия. ...

Справедлива ли власть человека над человеком? Все отвечают: Нет, власть человека может быть лишь властью закона, который, в свою очередь, должен воплощать справедливость и истину. Частная воля не играет никакой роли в управлении страной; задача управления заключается, с одной стороны, в открытии истины, справедливости и в кодификации их в законодательстве, с другой стороны — в организации контроля над исполнением этого законодательства. Я не буду разбирать теперь, соответствует ли наша конституция этим условиям: не случается ли, например, что личная воля министров вмешиваться в декларацию и интерпретацию закона: предпочитают ли наши депутаты побеждать в своих прениях доводами рассудка или численностью; для меня достаточно, что общепринятое представление о хорошем правительстве согласно с моим определением. ...Справедливо ли политическое и гражданское неравенство? Одни отвечают — да, другие — нет. Первым я напомню, что, когда народ уничтожил все привилегии и касты, это им понравилось, вероятно потому, что было в их интересах; почему же они против того, чтобы имущественные привилегии были отменены так же,, как привилегии ранга и крови? Потому, что — говорят они — политическое неравенство неразрывно связано с собственностью, а без собственности невозможно никакое общество.

Итак, вопрос, поставленный нами, сводится к вопросу о собственности. Что касается вторых, то я ограничусь следующим замечанием по их адресу: Если вы желаете политического равенства, уничтожьте собственность; иначе на что же вы жалуетесь?