330 Л. К. Воронова }

Фінансове право України

331

"Про страхування" не включив види цього страхування у пе- і релік видів обов'язкового страхування. Для цих категорій осіб п. 10 розділу V Закону України "Про страхування" передбаче­но заміну обов'язкового державного страхування на безпосеред­нє здійснення потерпілим компенсаційної виплати з Державно­го бюджету за місцем роботи потерпілого за окремим Зако- ; ном.

Залежно від черговості здійснення страхових правочинів розрізняється первинне страхування, коли правовідносини ви- _і никають між страховиком і страхувальником, та вторинне— |; перестрахування, коли правовідносини виникають між страхо- ] виками. 1

Перестрахування — це страхування одним страховиком \ (цедентом (від лат. сесІеге — такий, що поступається), пере- .| страховиком) на визначених договором умовах ризику вико- і нання частини своїх обов'язків перед страхувальником у ін- \\ того страховика (перестраховика) резидента або нерезиде­нта, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він застрахований.

Порядок і вимоги перестрахування у страховика-нерезиден-та встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За Законом України "Про страхування" (ст. 12) перестрахо- виком може бути як резидент України, так і Іноземна страхова _; організація. Кабінет Міністрів України затверджує форму дек­ ларації, яку подають уповноваженому органу страховики, які з початку календарного року передали перестраховикам більше :, ніж 50 відсотків своїх страхових платежів. ;

Особливістю перестрахування є те, що перестраховик не : | вступає у правовідносини із страхувальником, правовідносини ■ по страхуванню виникають між страховиком і страхувальни­ком, а при перестрахуванні правовідносини виникають між ^] страховиком і перестраховиком. Страхувальника можна І не * повідомляти, оскільки відповідальність за компенсацію можли­вих збитків у повному обсязі несе страховик.

Таким чином, фінансові зусилля по досягненню найбільшої ; результативності страхових операцій окремих страховиків мо- ї | жуть бути розподілені між перестрахувальниками. іі

§ 2. Законодавче та нормативно-правове регулювання страхових відносин. Терміни, які зазначаються у „ страхових документах при страхових правовідно-

■к',«і_ синах

Відносини, які виникають в галузі страхування, носять склад­ний характер і регулюються нормами кількох галузей права: адміністративного, цивільного, господарського і фінансового.

Регулюванню страхових відносин присвячена глава 67 Ци­вільного кодексу та ст.ст. 352-355 Господарського кодексу. Велика частина відносин у галузі страхування керуються нор­мами фінансового права, адже при страхуванні виникають гро­шові перерозподільні відносини. Наявність обставин, які мо­жуть нанести шкоду здоров'ю, життю або майну фізичних і юридичних осіб, примушують страхувальників частину націо­нального доходу, яка їм належить, передати на утворення страхових фондів. Причому участь у створенні цих фондів мо­же бути обов'язковою (при обов'язковому страхуванні — ст. 7 Закону України "Про страхування") або добровільною (ст. 6 Закону "Про страхування"). Ці фонди не належать державі, і вона не втручається в конкретні страхові відносини страхови­ків і страхувальників. Однак держава підтримує публічний фінансовий інтерес усіх учасників страхових відносин, і не тільки регулює частину відносин методом владних приписів, але й частину витрат на виплату вїдшкодувань працівникам бюджетних установ, які служать у особливо небезпечних умо­вах (військовослужбовці, митники, пожежники, службовці органів внутрішніх справ тощо), бере на себе за рахунок кош­тів Державного бюджету.

Страховиками в Україні визнаються фінансові установи. Фінансова установа, згідно зі ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо­вих послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-Ш, — це юридична особа, яка відповідно до Закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. Страхові організації можуть бути створені у формі акціонерних, повних, командитних то­вариств або товариств з додатковою відповідальністю відпо­відно до законодавства і одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страхо­вика повинно бути не менше трьох.

332

Л. К. Воронова

Фінансове право України 333

Ст. 2 Закону України дозволяє створення страхових компа­ній у вигляді українського спільного підприємства з інозем­ною інвестицією більше ніж 50 відсотків.

В окремих випадках, установлених законодавством Украї­ни, страховиками можуть бути державні організації, але за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Держава визначає порядок одержання ліцензії і ліцензійні умови для здійснення страхової діяльності в ст. 38 Закону України "Про страхування", у Ліцензійних умовах здійснення страхової діяльності, затверджених наказом Державного ко­мітету України з питань регуляторної політики і підприємниц­тва. Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг" від 12 липня 2001 р., Положення про Державну комісію з регулювання рин­ків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 р. № 292/2003, уповноваженим дер­жавним органом, що здійснює видачу ліцензій на здійснення страхової діяльності і нагляд за діяльністю страховиків, є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Страховикам закон дозволяє формувати статутні фонди ви­ключно у грошовій формі. Дозволено до такого фонду вноси­ти державні цінні папери за їх номінальною вартістю, але не більше 25% загального розміру статутного фонду.

Закон "Про страхування" встановлює мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається іншими видами страхування, ніж страхування життя, в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням жит­тя,— 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Законодавством в Україні регулюються відносини у сфері страхування, спрямовані на створення ринку страхових послуг та посилення страхового захисту майнових інтересів під­приємств, установ, організацій та громадян.

Закон України "Про страхування" у ст. 1 дає визначення страхуванню: страхування — це вид цивільно-правових відно­син щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), ви­значених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів

(страхових внесків, премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Наша держава дозволяє всім охочим займатися підприємни­цькою діяльністю. Страхування — особливий вид підприємни­цтва. Це створення страхового захисту, захисту від ризику будь-якого випадку, передбаченого в договорі про страхуван­ня. Страхувальник повинен обирати собі страхові послуги і можливості покриття різних видів шкоди, яка може бути нане­сена його майну, його здоров'ю або життю.

Тому держава мусить потурбуватися, щоб кожен підпри­ємець і кожен громадянин був надійно захищений від будь-якого ризику. Державний захист повинен ґрунтуватися на пра­вовому забезпеченні страхових відносин.

Закон України "Про страхування" визначає об'єкти страху­вання, види обов'язкового страхування, вимоги до договорів страхування, порядок здійснення державного нагляду за, стра­ховою діяльністю. Ст. ЗО Закону "Про страхування" визначає умови забезпечення платоспроможності страховиків.

Гарантією виконання зобов'язань страховика за угодами страхування держава вважає страхові резерви — спеціальні фонди, які створюються із страхових внесків і витрачаються, в першу чергу, для здійснення страхових виплат страхувальни­кам.

Страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпе­чення платоспроможності:

• наявності сплаченого статутного фонду та наявності гаран­тійного фонду страховика;

• створення страхових резервів, достатніх для майбутніх ви­плат страхових сум І страхових відшкодувань;

• перевищення фактичного запасу платоспроможності страхо­вика над розрахунковим нормативним запасом платоспро­можності.

Законодавством України можуть визначатися уповноважені страховики для здійснення тих чи інших видів страхування, якщо здійснення правовідносин передбачає використання бю­джетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабіне­ту Міністрів України. Для визначення уповноважених страхо­виків необхідно провадити відкриті тендери з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів.

В інших випадках держава не має права на уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування.

334

Л. К. Воронова

Фінансове право України 335

Законом України "Про страхування" (ст. 15) визначено по­рядок і умови здійснення діяльності страхових І перестрахових брокерів. Брокерам-громадянам заборонено отримувати і пере­раховувати страхові платежі. Закон дозволяє діяльність на страховому ринку України зареєстрованих належним чином страхових і перестрахових брокерів-нерезидентів, якщо вони надають послуги через свої представництва.

Законом встановлюються і причини, за яких може бути від­мовлено у страховій виплаті і підкреслено, що негативний фінансовий стан страховика не може бути причиною для від­мови у страховій виплаті.

Закон України "Про страхування" дозволяє страховикам, які здійснюють страхування життя, надавати кредити страху­вальникам, які уклали договори страхування життя. Однак по­рядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат повинні встановлювати­ся Державною комісією з регулювання ринків фінансових по­слуг по узгодженню з Національним банком України.

Держава гарантує збереження таємниці страхування, дотри­мання І захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійснені страхової діяльності.

Втручання в діяльність страховиків з боку державних та ін­ших органів, якщо воно не пов'язане з повноваженнями орга­нів, які здійснюють державний нагляд і контроль за діяльніс-_: тю страховиків, заборонено.

_м Ст. 116 Конституції України поклала на Кабінет Міністрів ^України забезпечення проведення фінансової, податкової по­літики, політики соціального захисту населення. В галузі стра­хування Законом України "Про страхування" на Кабінет Міністрів покладено встановлення розміру плати за видачу ліцензії на страхову діяльність; визначення порядку І правил проведення обов'язкового страхування, встановлення особли­вих умов ліцензування обов'язкового страхування, розмірів страхових сум та максимальних розмірів страхових тарифів або методику актуарних розрахунків¹.

¹ Англ. асіиагу від лат. асшагіш — рахівник — система математичних і статистичних вирахувань, яка визначає механізм утворення і витрачання стра­хового фонду у довгострокових страхових операціях, пов'язаних із триваліс­тю життя населення, див.: Финансово-кредитньїй словарь. — М., 1984. —

Т. 1. —С. 27. .- а*. ■■в^г

Кабінет Міністрів України встановлює випадки та умови, коли із централізованих страхових резервних фондів виплачу­ються компенсації за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю по­терпілих у дорожньо-транспортних подіях, або інших випад­ках (ст. 13 Закону України "Про страхування").

Виконуючи свої повноваження, Кабінет Міністрів України в галузі страхування: 1) встановлює на підставі Закону "Про страхування":

• порядок та правила проведення обов'язкового страхування, форми договору, особливі умови ліцензування обов'язково­го страхування, розміри страхових сум та максимальні роз­міри страхових тарифів;

• вимоги страховика-нерезидента до перестрахування;

• форму декларації по операціях перестрахування у нерези­дента;

• випадки та умови виплати компенсацій з централізованих страхових резервних фондів Моторного страхового бюро України;

• випадки та умови забезпечення пільгового страхування для окремих категорій автовласників за рахунок коштів центра­лізованих страхових резервних фондів Моторного страхово­го бюро України;

• розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування;

• порядок використання коштів резервів по страхуванню життя для довготермінового кредитування житлового будів­ництва.

2) також має право'.

• змінювати порядок визначення фактичного і нормативного запасу платоспроможності та структуру гарантійного фонду;

• змінювати перелік страхових резервів і порядок їх обліку;

• приймати рішення про створення фондів страхових гаран­тій за сферами страхування.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг підтримує в своїй діяльності публічний фінансовий інтерес не тільки держави. Вона покликана забезпечувати захист майно­вих інтересів юридичних і фізичних осіб — страхувальників при настанні несприятливих подій і явищ.

На Державну комісію з регулювання ринків фінансових по­слуг як спеціальний уповноважений орган виконавчої влади в

336

Л. К. Воронова

Фінансове право України

337

сфері регулювання ринків фінансових послуг покладено нор­мативно-правове регулювання з таких питань:

— розробка нормативно-правових актів з питань страхової діяльності, що віднесені до компетенції Уповноваженого

органу;

• узагальнення практики страхової та посередницької діяль­ності, розробка пропозицій шодо розвитку і вдосконалення законодавства України в сфері страхової діяльності;

• прийняття в рамках своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхування та перестрахування. Уповноважений орган визначає:

.,— характеристику та класифікаційні ознаки видів добровіль- і ного страхування; .

. — порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів;

— випадки необхідності відповідних сертифікатів у учасників

страхувальника; , — керівну особу, без згоди якої не може здійснюватися фінан­сове, господарське та кадрове управління страховиком, що ' знаходиться в стані примусової санації. -, Також Державна комісія встановлює та проводить: л — за згодою з Національним банком України порядок, умови видачі та розміри кредитів, котрі надаються страхувальни-# кам по страхуванню життя, й порядок формування резервів щ страховиків по страхуванню життя для покриття можливих

%-> витрат;

— перелік видів посередницької діяльності страхових та пере-

% страхових брокерів;

; — порядок та умови персоніфікованого обліку договорів стра-г хування життя страховиками, котрі здійснюють страхуван-

■, * ня життя;

, — методику формування та ведення обліку технічних резервів по видам страхування іншим, ніж страхування життя;

• методику формування резервів по страхуванню життя, об'є­ми страхових зобов'язань залежно від виду договору стра­хування життя та мінімальні строки дії таких договорів;

• форму поквартальної фінансової звітності та інших звітних

даних страховика;

• форму річного балансу та порядок його публікації;

• правила формування, обліку та розміщення страхових резер­вів та показників звітності; _/,,__ЧІ. .,

— заборону на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваже­ного органу;

-*•• обов'язковий для виконання графік здійснення розрахунків

Ф зі страхувальниками;

-а- ведення єдиного державного реєстру страховиків, страхо-

І^ вих та перестрахових брокерів;

■4- видачу свідоцтв про включення страхових та перестрахових

4> брокерів в державний реєстр і проведення перевірки щодо

"т дотримання ними законодавства про посередницьку дїяль-

Д^! ність в страхуванні та перестрахуванні та достовірності їх

;' звітності;

4- реєстрацію правил добровільного страхування, на котрі ви-

?' дається ліцензія;

4- реєстрацію змін чи доповнень до правил добровільного стра-|' хування у випадках, коли страховик вводить нові правила -" страхування чи вносить до них зміни та доповнення.

Уповноважений орган здійснює:

• ліцензування страхової діяльності;

• контрольно-наглядову функцію, а саме:

• проведення перевірок відносно правильності застосування страховиками, об'єднаннями страховиків та страховими по­середниками законодавства про страхування;

• контроль за платоспроможністю страховиків стосовно взя­тих ними зобов'язань перед страхувальниками.

Уповноважений орган має право:

— одержувати в установленому порядку від страховиків звіт­ ність про страхову діяльність, інформацію про їхнє фінан­ сове становище та необхідні пояснення щодо звітних да­ них, а від підприємств, установ (у тому числі банків), орга­ нізацій і громадян — інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

— проводити перевірку щодо правильності застосування стра­ ховиками законодавства України про страхову діяльність І щодо достовірності їх звітності за показниками, що харак­ теризують виконання договорів страхування, не частіше од­ ного разу на рік призначати проведення за рахунок страхо­ вика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з ви­ значенням аудитора;

338

Л. К. Воронова

фінансове право України

339

• видавати приписи страховикам про усунення виявлених по­рушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання — зупиняти чи обмежувати дію ліцен­зій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

• проводити тематичні перевірки діяльності страховика у ви­падках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показни­ків звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності

; укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження Інформації від страхувальників про пору­шення;

<— одержувати від страхових та перестрахових брокерів уста­новлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих

даних; •— видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перест-рахового брокера з державного реєстру страхових та пере­страхових брокерів;

• одержувати в установленому порядку від аварійних коміса­рів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини І причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;

• створювати комісії та робочі групи для проведення пере­вірок діяльності страховиків та страхових посередників;

-!— здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інфор­мації, що надається учасниками страхового ринку.

За вимогами Закону України "Про страхування" страховик створює гарантійний фонд. Законом вгоначені і джерела цього фонду: додатковий, резервний капітал та сума нерозподіленого

прибутку.

Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань що­до окремих видів обов 'язкового страхування за Законом Украї­ни "Про страхування" страховики можуть утворювати центра­лізовані страхові резервні фонди і органи, які управлятимуть цими фондами. Положення про централізовані страхові резерв-

ні фонди затверджує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Джерелами централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від роз­міщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Страховики як суб'єкти фінансових правовідносин сплачують податки і збори та інші обов'язкові платежі до Державного бю­джету України та внески до державних позабюджетних цільових фондів і придбавають цінні папери, які емітує держава.

Як платники податків страховики несуть відповідальність за додержання податкового законодавства і відповідають в ра­зі його порушення.

Контрольні запитання

390. Дайте поняття страхування як економічної і правової кате­горії.

391. Якими галузями права регулюються страхові відносини?

392. Які види страхування здійснюються в Україні?

393. Поясніть сутність обов'язкового державного страхування.

394. Розкрийте повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в галузі страхування.

395. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі страху­вання.

Модуль 4

Правове регулювання

публічних державних і

муніципальних видатків

• Видатки, пов'язані з функціонуванням держави

• Класифікаця публічних видатків, видатків державного і місцевих бюджетів за бюджетною класифікацією, за су­спільним призначенням

• Критерії розмежування видів видатків між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами

• Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

Фінансове право УкраГни 343